5. Характеристика окремих видів судового допиту

В основному такі допити можна класифікувати за різними критеріями аналогічно допитам на судовому слідстві. Що ж стосується специфічних судових видів допиту, то такими є: перехресний і шаховий допити.

Перехресний допит - такий, за якого учасники судового розгляду можуть по черзі задавати одній і тій же особі питання щодо будь-яких епізодів (фрагментів) його показань, з метою їх уточнення, доповнення і перевірки.

Цей допит (постановка запитань) починається, зазвичай, після того як допитуваний у вільній розповіді повідомить все йому відоме у справі.

Черговість запитань різними учасниками за такого допиту визначається загальним порядком допиту, регламентованим КПК, тобто спочатку обвинувач, а всі інші після нього.

Цей допит є особливо корисним у ситуаціях, коли в суді допиту­вана особа раптово і кардинально змінює свої попередні показання.

Одному обвинувачеві, в такому випадку, доволі складно все­бічно перевірити нову версію допитуваного. Очевидно, що де­кілька учасників здатні більшою мірою, аніж один, гарантувати повноту, об'єктивність і неупередженість з'ясування всіх обста­вин, про які повідомляє допитуваний.

Важливою є й інша перевага такого допиту - він більш еко­номічний і раціональний щодо затрат сил і часу. Адже один перехресний допит замінює собою декілька окремих видів допи­тів однієї й тієї ж конкретної особи, що їх потрібно було би про­водити, якби не існувало цієї форми допиту. Це й обумовило те, що перехресний допит є основною формою судового допиту.

Шаховий допит - коли той, хто допитує, заразом ставить запитання іншим особам із тих самих фактів та обставин^ які досліджуються на цей момент під час основного допиту. Його метою є негайне отримання підтвердження чи спростування показань допитуваної особи з конкретного факту показаннями інших осіб - учасників судового процесу.

Під час шахового допиту слід дотримувати такі вимоги.

По-перше, цей допит можливий тільки щодо осіб, уже рані­ше допитаних у судовому засіданні й таких, що перебувають у судовій залі.

По-друге, питания, що ставляться іншим особам, повинні пе­реслідувати конкретну мету - підтвердження чи спростування показань основного в цей момент допитуваного, тобто не відхо­дити від лінії основного допиту.

Шаховий допит не тільки зовнішньо, а й за змістом схожий з судовою очною ставкою. Однак різниця між ними є:

по-перше, якщо очна ставка проводиться тільки між особа­ми, в показаннях яких є суттєві суперечності, то за шахового до­питу запитання ставляться й особам, у показаннях яких може й не бути суперечностей;

по-друге, очна ставка проводиться тільки між двома раніше допитаними особами, тоді як на шахматному допиті - і між більшою кількістю осіб. Цей допит немовби замінює очну ставку, до того ж не одну. Крім цього, одна сторона (допитувана в конкретний момент особа) є присутньою постійно (до завер­шення допиту), а іншу представляють, послідовно замінюючи одна одну, інші з гурту раніше допитаних у суді осіб;

по-третє, на чому є потреба бодай коротко зосередити увагу, так це на тактиці судового допиту. Для неї характерні декіль­ка етапів, принаймні два.

Перший - підготовка до судового допиту.

Другий - власне допит під час судового слідства.

Підготування охоплює:

A) Вивчення матеріалів справи (спеціальної літератури, до- кументів тощо).

Б) Визначення кола осіб, які підлягають допиту.

B) Складання плану допиту із зазначенням:

• черговості допитів конкретних осіб;

• вибраного виду допиту (шахового, очною ставкою);

• визначення тактичних прийомів, конкретних доказів, що їх треба буде використати під час допиту за можливих його си­туацій.

Щодо тактичних прийомів, то вони в основному схожі на ті, що використовуються на досудовому слідстві для:

• встановлення психологічного контакту,

• згадування забутого,

• переборення різних форм протидії.

Якщо згадати про типові варіанти ситуацій, що виникають на судовому допиті, та їхнє тактичне значення, то варто зазна­чити, що їх можна диференціювати не менш різноаспектно, ніж на досудових допитах. Але найбільш суттєвим є їх поділ залеж­но від обстановки проведення допиту, а саме:

A. Безконфліктна ситуація.

Б. Конфліктна з незначним суперництвом між допитуваним і особою чи особами, які допитують.

B. Конфліктна зі значним суперництвом (протидією). Обидві останні ситуації характеризуються небажанням до- питуваної особи встановлення істини у справі.

Незначне суперництво - коли має місце часткове визнання підсудним своєї вини.

Таку позицію він обирає тоді, коли повністю заперечувати свою причетність до злочину (з різних причин) він не в змозі, а тому зосереджує свій опір на тих окремих епізодах - фрагмен­тах криміналу, які найважче об'єктивно встановити.

Найчастіше такий підсудний спотворює у своїх показаннях мотив злочину або ж вигадує обставини, які пом'якшують його відповідальність. Інколи таку позицію можуть займати й потер­пілі та свідки, якщо вони від самого початку були або вже зго­дом стали заінтересованими у результатах справи на користь підсудного.

Значне (кардинальне) суперництво характеризується повним запереченням вини (інколи всупереч фактам і здоровому глуз­дові) та полягає у впертому протистоянні встановленню у спра­ві істини за допомоги неправдивих показань або відмови від дачі будь-яких свідчень.

Інколи саме прокурор змушений стикатись у суді з катего­ричним суперництвом з боку свідків чи навіть потерпілих, які, хоч як це парадоксально, з багатьох причин намагаються допо­могти підсудному. їх навіть не лякає перспектива кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.

Отже, неважко уявити, наскільки складною для прокурора є тактика боротьби з підсудним, який перебуває в союзі з такими лжесвідками.

Фіксація результатів допиту та очної ставки

Протокол допиту є основним засобом його фіксації та має відповідати таким вимогам:

• повно та об'єктивно відображати показання допитуваного;

• показання у протоколі повинні бути викладені дослівно, чітко та зрозуміло, з дотриманням лексичних висловів допиту­ваної особи;

• показання в протоколі викладаються від першої особи;

• спеціальні терміни та жаргонні вислови, що вживаються допитуваними, повинні бути роз'яснені у протоколі;

• «літературна обробка» показань допитуваної особи, зміна стилю вживаних нею виразів є недопустимими;

• у протоколі робиться позначка про попередження допиту­ваного свідка чи потерпілого про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, що засвідчується підписом допитуваної особи;

• у протоколі повинні бути зазначені: час, місце, умови про­ведення допиту; дані про особу, що проводить допит, допитува­ного та інших учасників допиту;

• протокол допиту обвинуваченого містить заяву обвинува­ченого про те, чи визнає він себе винним.

Показання допитуваного у протоколі можуть викладатись у формі: вільної розповіді, відповіді на запитання слідчого, поєд­нання першого та другого варіантів.

Показання допитуваного у протоколі записуються в тій по­слідовності, в якій він їх викладає під час вільної розповіді. По­тім за необхідності ставляться запитання, формулювання яких заносяться до протоколу. Відповіді на запитання також дослів­но заносяться до протоколу. Протоколювання показань допи­туваного рекомендується здійснювати після закінчення вільної розповіді. Якщо це робити під час вільної розповіді, то допит буде перериватися з порушенням послідовності розповіді, може загальмуватися процес згадування й відтворення.

Протокол допиту складається слідчим або, за його доручен­ням, помічником чи стенографісткою.

За бажанням допитуваного показання можуть бути записані у протоколі ним власноручно, про що робиться позначка у про­токолі.

Протокол допиту підписується особою, що проводила допит, допитуваними та іншими учасниками слідчої дії.

Під час проведення допиту допитувана особа за власним ба­жанням або на пропозицію слідчого може виконати схеми, пла­ни, креслення, малюнки, що пояснюють її показання.

Додатковими методами фіксації допиту є звуко- та відео-запис, застосування яких повинно здійснюватися відповідно до вимог статей 85-1, 85-2 КПК України.

Щодо застосування відеозапису доречно зауважити, що, як засвідчує слідча практика, названий факультативний спосіб фіксації ходу і результатів допиту використовується слідчими недостатньо.

Основна причина - необізнаність і нехтування тактичним значенням його застосування, небажання обтяжувати себе до­датковими турботами щодо підготування та роботи з цими за­собами, оскільки це дещо ускладнює процедуру і робить дов­шим сам допит.

У чому переваги матеріалу, отриманого з використанням відеозапису?

Закон установлює можливість використання матеріалів зву­козапису допиту в процесі доказування як додатки до протоко­лу цієї слідчої дії.

Головна перевага цих документів полягає в тому, що в них може бути у протоколі допиту. Зокрема, в матеріалах відеоза­пису фіксуються як мовні (голосові), так і лексичні особливос­ті розповіді допитуваного, його жестикуляція (артикуляція) та мімічні реакції за ходом давання показань, а також паузи в роз­повіді або під час відповіді на запитання. Усе це відповідним чином характеризує процес обміркування й підготовки допиту­ваною особою відповідей на запитання і т. ін.

У сукупності ці деталі відеозапису відображають той ступінь психологічної свободи і розкутості особи на допиті, який пере­конує у щирості її показань, або ж навпаки.

Неможливо не згадати ще про один важливий аспект змісту відеодокументів, а також фото- і кінодокументів - повністю в усіх деталях відображати процедуру допиту. Іншими словами, з цих матеріалів можна побачити, як слідчий проводив допит чи очну ставку, чи не порушував прав учасників слідчої дії, якими були тактика, етика тощо.

Ці матеріали, за умови належного проведення слідчої дії, стовідсотково позбавлять недобросовісного учасника допиту чи очної ставки можливості скомпрометувати результати слід­чої дії, роблячи неправдиві заяви про немовби допущені слід­чим порушення закону. Адже ці особи розуміють, що саме ана­лізом відео-, кіно- та фотодокументів їхні брехливі твердження буде спростовано.

Наявність, насамперед, відеодокументів допиту, у ході якого було отримано правдиві показання, безумовно ускладнюють подальшу можливу зміну показань чи відмову від них особи, яка раніше дала правдиві показання. Тут не спрацюють аргументи на кшталт: «я цього не казав», «слідчий залякав мене» і т. ін.

> Ще раз можна назвати випадки, за яких рекомендовано за­стосувати під час допиту чи очної ставки відеозапис:

• під час допиту особи будь-якого процесуального статусу, якщо вона перебуває в тяжкому чи небезпечному для життя стані. Тобто, коли з цих причин повторний допит у майбутньо­му стане неможливим;

• потерпілих у справах про зґвалтування (оскільки згодом часто вони схильні до кардинальної зміни своїх початково об-винувачувальних показань на виправдувальні);

• потерпілих від злочинів, що вчиняються на ґрунті кон­фліктів між членами сім'ї або родичами (бо згодом є ймовір­ними їхня змова та принципова зміна показань);

• свідків, які є єдиними очевидцями злочину (позаяк на них згодом можуть вплинути заінтересовані особи, що призведе до суттєвої зміни ними показань);

• потерпілих і важливих свідків, якщо вони найближчим ча­сом повинні виїхати, наприклад, у тривале відрядження (цією дією наперед усувається потреба їхніх повторних допитів чи очних ставок);

• підозрюваних (обвинувачених), які готові дати правдиві показання у справах про тяжкі злочини, про що можна дізна­тися з попередньої розмови, отримання пояснень тощо (це особливо важливо на початкових фазах допиту, а тому треба мати напоготові відеозаписувальну апаратуру);

• підозрюваного (обвинуваченого), коли у слідчого з'яви­лися переконливі докази його вини або які спростовують не­правдиве алібі - з тим, щоб додатково зафіксувати процес ви­криття і факт визнання особою своєї вини;

• допиту малолітнього, чиї мовні та конклюдентні особли­вості важко передати у протоколі слідчої дії;

• коли проводиться допит за окремим дорученням;

• для фіксації допиту осіб, яких було піддано дослідженню судово-психіатричної експертизи;

• у випадках, коли залучається перекладач;

• під час очної ставки, коли є підстави для очікування пове-дінкових ексцесів, зокрема агресії з боку допитуваних (відеоза-пис буде стимул ювальиим фактором, зрештою, зафіксує агре­сію чи щось подібне, хоча ніщо не перешкоджає слідчому запро­сити до кабінету конвоїра чи працівника міліції).

Звичайно під час допиту або очної ставки можуть виникати й інші ситуації, за яких застосування відеозапису є тактично до­цільним.

Певні особливості має складання протоколу очної ставки.

Показання осіб, допитаних на очній ставці, записуються до протоколу в тій послідовності, в якій вони давалися. Можли­вий інший варіант - аркуш по вертикалі поділяється на дві час­тини, на одній з них записують показання одного допитуваного, а на іншій - іншого. Кожний з допитуваних на очній ставці під­писує протокол у кіпці та кожну сторінку, або лише свої пока­зання на конкретній сторінці. Протокол підписують також інші особи, які були присутні на очній ставці.