3. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події

Виявлення, фіксація, огляд і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї та самої зброї мають певну специфіку.

Виявлення вибухової зброї, гільз, куль, патронів, шротинок, пижів тощо передбачає цілеспрямований пошук цих об'єктів серед інших предметів на місці події, а також на інших мож­ливих місцях.

Практиці відомі випадки, коли стріляні гільзи, викинуті з автоматичної зброї, виявлялись у неочікуваних місцях - у ки­шені того, хто стріляв, потерпілого, за кабелями зовнішньої електропроводки, на шафах, за картинами, в абажурах, усе­редині порожніх пляшок тощо.

Кулі зазвичай залишаються в перепоні або, подолавши її та втративши кінетичну енергію, виявляються на підлозі або ґрун­ті тощо.

Особливу увагу треба приділяти одягові потерпілої особи, бо куля на виході з тіла може залишитися між шарами одягу.

Під час пошуку дрібних об'єктів (куль, гільз тощо) у траві, снігу, серед каміння чи в сипучому просторі - треба використо­вувати спеціальні засоби і методи:

• якщо є достовірні припущення про те, що об'єкт перебуває під шаром снігу, в траві, рідкому бруді, воді, використовують міношукачі, металошукачі, магнітні підіймальники;

• виявляти дрібні об'єкти допомагає просіювання снігу, різ­них порошкуватих речовин, а також розтоплювання снігу чи льоду і проціджування отриманої води;

• якщо в процесі огляду буде знайдено місце, з якого прово­дилися постріли з автоматичної зброї (сліди взуття, недопалки, загублені патрони тощо), а також установлено напрям польоту кулі, тоді пошуки необхідно проводити з урахуванням напряму і дальності викидання стріляних гільз зі зброї певної системи.

Виявлення слідів пострілу на різних перешкодах проводить­ся через з'ясування їхньої природи, тобто під кутом зору мор­фологічних ознак вогнепальних пошкоджень у різних матеріа­лах, а також наявності й характеру слідів додаткових чинників пострілу.

Для фіксації слідів пострілу використовують, насамперед фотографування вузла місця події, де виявлено той чи інший слід застосування вогнепальної зброї.

Потім виготовляється детальний вимірювальний (масштаб­ний) фотознімок об'єкта вогнепального характеру.

Після цього об'єкт оглядають, а результати огляду детально описують у протоколі слідчої дії.

Загальним для опису всіх об'єктів і слідів є обов'язкове за­значення у протоколі положення (розташування) об'єкта чи сліду на місці виявлення з прив'язкою до не менше двох орієн­тирів.

Вогнепальну зброю описують за такими позиціями: вид, сис­тема, модель зброї (якщо вони відомі слідчому), наявні марку­вання, положення ударно-спускового механізму, стан каналу дула під час огляду на просвіт, наявність чи відсутність запаху пороху з каналу, наявність і характер інших слідів на зброї.

Вистрілену гільзу описують у такій послідовності: вид, мате­ріал, колір і форма, розміри, спосіб кріплення кулі, наявність кільцевої проточки або фланця денця гільзи, маркувальні по­значення, конструкція і колір капсуля, колір антикорозійного лаку, наявність і розміщення слідів вогнепальної зброї (слідів пострілу) та інших слідів.

Під час описування кулі в протоколі відображають: її вид, конструкцію, колір поверхні, сліди закріплення в гільзі, марку­вання (якщо вони є), наявність і характер слідів каналу дула, інших слідів.

Сліди пострілі/ на перешкоді описують за комплексом ознак: форма і розміри пошкодження, характер країв пошкодження і наявність «мінуса матеріалу», стан каналу пошкодження (якщо є можливість оглянути його на просвіт); наявність і характер слідів, наслідків дії додаткових чинників пострілу, якщо такі будуть.

Патрони, пижі, прокладки тощо оглядають й описують так само, як і попередні об'єкти.

У протоколі обов'язково зазначають спосіб вилучення й ха­рактер упакування об'єктів, через що складення протоколу від­бувається паралельно з подальшою роботою над слідами.

Важливим під час огляду місця події, пов'язаного із застосу­ванням вогнепальної зброї, є складання планів місцевості або приміщення, оскільки план сприяє зведенню в єдину систему різних слідів, які часто перебувають на значному віддаленні між собою, а також створює умови для встановлення місця, з якого стріляли, чи місця перебування потерпілого, використо­вуючи розрахунково-графічний спосіб.

У разі виявлення па нетранспортабельних і нероздільних об'єктах слідів, що нагадують вогнепальні, після їх фотографу­вання, з країв об'єкта беруть зразки для проведення майбутніх необхідних лабораторних досліджень.

У деяких випадках на місці події використовують метод кольорового відтиску (контактно-дифузійний метод) для вста­новлення наявності слідів того чи іншого металу у складі кіптя­ви чи пояска обтирання.

Важливо виготовити копію (зліпок) зі сліпого пошкоджен­ня після фотографування та описання сліду у протоколі, але до порушення каналу пошкодження під час вилучення із отвору кулі.

Для цього використовують зліпкові маси, достатньо розрід-нені та придатні для заповнення будь-якого каналу пошко­дження, міцні та еластичні.

Для забезпечення збереження і придатності для подальшого дослідження об'єкти і сліди з місця події (пострілу) повинні ви­лучатися й піддаватися консервації.

Огляд вогнепальної зброї вимагає спеціальних заходів без­пеки:

• слідкувати, щоб не відбулося пострілу випадковим натис­ком спускового гачка, для чого треба зброю тримати дулом до­верху, не кидати його, не порушувати слідів трасологічного та іншого характеру па поверхні зброї;

• після огляду й завершення дій щодо фіксації слідів вогне­пальну зброю (крім револьверів) розряджають, ударно-спус­ковий механізм ставлять у положення запобігання або на запо­біжник.

У револьверів курок обережно опускають у положення запобіжного зводу і роблять відмітку комори барабана, що містилася навпроти ствола на момент виявлення зброї.

Мисливські гвинтівки зі зламними стволами розбирають на частини: ствол (дуло) з цівкою та ложем.

Зріз ствола зброї (а в розібраної мисливської - ще й казен­ний зріз) покривають паперовою чи матер'яною затичкою або ковпачком, який обв'язують мотузкою (для збереження запаху в каналі).

Кулі й гільзи після їх відшукання вилучають (інколи в літе­ратурі пишуть, що вилучають по одному екземпляру - це на практиці не використовують, бо вилучають усі наявні - хіба що їх дуже багато для однієї зброї), і після огляду й фотографуван­ня (одна з проекцій - обов'язково з боку денця з маркування) поміщають в окремі пакети або коробки.

На бірці зброї чи упаковці гільз і куль указують: найменуван­ня об'єкта, де, коли, під час якої слідчої дії його виявлено. Над­пис засвідчується підписами слідчого, понятих, спеціаліста.

Кулі та шротини часто доводиться виймати зі сліпих (нена-скрізних) пошкоджень із порушенням матеріалу перешкоди.

У цих випадках їх треба оберігати від дії інструмента, для чо­го слід використовувати долітце більшого радіуса, ніж канал пошкодження, або шлямбур більшого діаметра тощо.

З появою методики ідентифікації гладкоствольної зброї за слідами на шротинках виникла потреба у спеціальному пово­дженні з крайніми шротинами (за розсипом на перепоні).

Кожну таку шротину, яку виймають із пошкодження, помі­щають в окремий пакетик, на якому, крім іншого, зазначають місце її розташування згідно з орієнтуванням за годинниковим циферблатом.

Повстяні пижі, картонні прокладки, а також підручні пред­мети, що використовувались як пижі (шматки паперу, ганчір'я тощо), упаковують окремо в конверти і приєднують до матеріа­лів справи.

Матер'яні об'єкти з вогнепальними пошкодженнями (одяг, штори, постільна білизна тощо), обшивають з двох боків шмат­ками тканини так, щоб унеможливити взаємний контакт діля­нок тканини з пошкодженнями.

Інколи виникає потреба вирізати частини з дерева зі слідами вогнепального пострілу, тоді на цих частинах треба відмічати верх і низ, зовнішню і внутрішню сторони.

Упаковують ці об'єкти в дерев'яні ящики (коробки), на яких роблять відповідні написи.

З метою організації оперативно-розшукових заходів, кон­струювання слідчих версій та планування розслідування необ­хідно вчасно отримати інформацію про обставини пострілу.

Тому в кінці огляду проводиться попереднє позапроцесуаль-пе дослідження гільз, куль і пошкоджень.

За допомогою спеціаліста-криміналіста, який бере участь в огляді, на підставі конструктивних особливостей і розмірних даних гільзи (кулі) встановлюється система патрона, частиною якого вона є; визначається коло систем вогнепальної зброї, для яких цей патрон може бути штатним; вивчаються сліди вогне­пальної зброї на гільзі (кулі), їх сукупність порівнюється з ком­плексами слідів, характерних для тих чи інших систем зброї, і за збігами цих комплексів визначають вид, систему (або декілька систем) вогнепальної зброї, із якої було відстріляно (або могла бути такою) гільзу (кулю).

Вивчення форми, розмірів, характеру країв і каналу пошко­дження, а також слідів, що нагадують відображення додаткових чинників пострілу, дозволяє зробити припущення про: вогне­пальне пошкодження; дистанцію пострілу й напрям проходжен­ня снаряда крізь перепону; кількість і послідовність пострілів.

Інколи в ході попереднього дослідження виникає потреба у проведенні візируваиня або застосуванні розрахунково-графічно­го методу для відтворення траєкторії руху снаряда і встановлення місця знаходження того, хто стріляв (подеколи - потерпілого).

Є декілька видів візируваиня:

• коли є пробоїна в обох склах подвійної віконної рами, в неї поміщають паперову трубку і спостерігають крізь неї в напрям­ку, протилежному руху кулі;

• за наявності пробоїни в одній перепоні і сліпого (нена-скрізпого) в іншій, треба з'єднати обидві пробоїни мотузкою (шпагатом), використовуючи палочки; підставивши опору (па­лицю, стілець) під шпагат, відрізати його в цьому місці (місці контакту), прив'язати до опори і з боку сліпого пошкодження вести спостереження впродовж залишку мотузки (шпагату), тобто в напрямку, з якого проводився постріл;

- використавши перший або другий спосіб, направити вздовж осі трубки чи лінії шпагата промінь портативного лазе­ра, який яскравою освітленою плямою окреслить імовірне міс­це перебування того, хто стріляв.

Ще треба пам'ятати, що траєкторія польоту кулі має форму не прямої лінії, а параболи. Тому, коли відстань пострілу з піс­толета перевищує 50 м, а пострілу з гвинтівки - 100 м, місце стріляючого виявлятиметься дещо нижче за місце, визначене візируванням.

Для вирішення питання про можливість порушення кримі­нальної справи за фактом носіння об'єкта, що нагадує собою вогнепальну зброю, інколи проводиться позапроцесуальне ла­бораторне дослідження (яке нагадує перевіркові дії із залучен­ням відповідних спеціалістів).

Зрозуміло, що після порушення кримінальної справи з цих самих питань буде проводитися судово-балістична експертиза (хоча така експертиза завжди призначається у кримінальних справах, у яких серед вилучених з місця події є об'єкти судово-балістичного дослідження).

У кримінальних справах про злочини, пов'язані із застосу­ванням вогнепальної зброї, або коли зброя була предметом чи об'єктом злочину, можуть призначатись і проводитися ком­плексні експертизи, наприклад, судово-балістична та фізико-хі-мічна.

Окрім цього, проводиться перевірка куль і гільз за обліками в кульогільзотеці з місць нерозкритих злочинів, щоб уточнити, чи не використовувалася зброя вчинення того злочину із нині розслідуваним.