Тема 19 методика розслідування крадіжок, грабежів і розбійних нападів

1. Криміналістична характеристика крадіжок і обставин, що підлягають установленню

Розділ 6 Кримінального кодексу України містить 14 складів злочинів, спільним родовим об'єктом яких є чужа власність. Об'єктивна сторона посягання полягає або в протиправному за-володінні чужим майном, або в його знищенні чи пошкодженні. За способом заволодіипя розрізняють:

• крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна (ст. 185);

• грабіж - відкрите викрадення (ст. 186);

• розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєдна­ний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого (ст. 187);

• вимагання - вимога передачі чужого майна чи права на нього або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погро­зою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пош­кодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває у їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомос­тей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189);

• шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права па нього шляхом обману чи зловживанням довірою (ст. 190);

• привласнення чи розтрату чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191) та ін.

Серед посягань на власність законодавець вирізняє сім скла­дів заподіяння майнової шкоди, не пов'язаної із викраденнями (статті 192-198 КК України). Суб'єкт злочину - фізична особа, якій виповнилося 16 років, а злочинів, передбачених стаття­ми 185, 186, 187, 189, 194,- 14 років, злочину, передбаченого ст. 191,- 18 років.

Усі злочини цього роду характеризуються прямим умис­лом, крім необережного знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК).

Обставинами, що обтяжують відповідальність і мають за­гальний характер для названих злочинів (за винятком знищен­ня або пошкодження майна, порушення обов'язків щодо охоро­ни майна, погрози його знищення; придбання або збут майна, за відомо здобутого злочинним способом) виступають: посяган­ня, вчинене групою осіб за попередньою змовою; неодноразо­вість (повторність) - у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який злочин із злочинів, передбачених цими статтями або стат­тями 187, 262 КК України; заподіяння значної шкоди - у стат­тях 185, 186, 189 та 190 КК значна шкода визнається з ураху­ванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинено збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян; у статтях 185-191 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян па момент учинення злочину; у статтях 185-187 та 189-191 КК в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення злочину. Крім того, залежно від характеру злочину закон передбачає й інші кваліфікуючі обставини: пося­гання, поєднане з проникненням у житло (статті 185, 186, 187 КК); заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 189 КК); особливо тяжкі наслідки (ст. 188) тощо.

Злочини цього виду в Україні доволі поширені, а рівень їх розкриття - невисокий. Насамперед це стосується крадіжок, здебільшого - квартирних і кишенькових. Наявна тенденція зростання посягань, що вчиняються організованими злочинни­ми групами, озброєними, з чітким розподілом функцій між учасниками. Зросла кількість озброєних нападів на банківські структури, із проникненням у житло громадян, з попередньою «розвідкою» об'єкта нападу тощо. Суттєвою є участь у таких групах неповнолітніх і навіть малолітніх, яким інколи доруча­ють вчиняти окремі злочинні дії з розрахунку на кримінальну безвідповідальність. У вчиненні організованих корисливих су­спільно небезпечних посягань злочинці широко використову­ють сучасні засоби зв'язку і транспорту, володіють інформа­цією про оперативні плани правоохоронних органів, одер­жуючи її від корумпованих працівників.

Злочинам такого роду доволі часто притаманний «серійний» характер. Відомі випадки, коли одні й ті ж особи вчиняли понад сотні квартирних крадіжок, десятки розбійних нападів, «серій» вимагань тощо. Тому і справи про їх злочини часто багатоепізод­ні, а це ускладнює розслідування усієї кримінальної діяльності великої кількості осіб, що проходять у справі.

Суттєві особливості у таких справах притаманні також так­тиці слідчих дій, коли співучасники об'єднані груповою пору­кою, наперед напрацьовують можливі варіанти своїх показань на випадок провалу.

У більшості випадків основною метою оперативно-розшуко-вих заходів щодо розгляданої категорії кримінальних справ -встановлення і розшук винних, розшук викраденого майна або поновлення майнових прав потерпілих, а в справах, пов'язаних із протиправним проникненням у житло,- знарядь і засобів цих дій.

З-поміж злочинів проти власності найпоширенішими є кра­діжки (ст. 185 КК України) - таємне викрадення чужого майна. Небезпечність цього злочину значно посилюється у випадках, коли крадіжки вчиняються злодіями-рецидивістами, для яких гака діяльність набуває характеру злочинного промислу, чи особами, котрі ухиляються від суспільно корисної праці, або не­повнолітніми, які об'єдналися в організовані злодійські угрупо­вання з метою систематичного посягання на чужу власність.

Розрізняють такі види крадіжок:

• Залежно від власника і характеру предмета посягання: крадіжки державного, колективного або особистого майна (ма­теріальних цінностей, вантажів, особистих речей, транспортних засобів тощо).

• Залежно від способу вчинення і приховання злочину: кра­діжки, поєднані з проникненням у житло чи сховище (зі зламом замків і запиральпих пристроїв чи без такого); без проникнен­ня, коли потерпілий пускає злодія до свого помешкання, зокре­ма через зловживання довірою; крадіжки-«підсадки», коли па­сажир довіряє своє майно малознайомій особі та ненадовго від­лучається; кишенькові крадіжки та ін.

• Залежно від місця реалізації злочинного задуму: крадіжки з приміщень - крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо; крадіжки матеріальних цінностей із цехів промислових підприємств, під­приємств АПК, комунального господарства та будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті тощо; крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, із купе поїздів та ін.; кишенькові крадіжки на базарах, у громадському транспорті; крадіжки з автоматичних камер зберігання, із транспортних засобів і т. д.

Аналогічно будь-якому злочину, кожна крадіжка становить собою подію, що характеризується сукупністю тільки їй прита­манних властивостей і відмінних ознак. Щоправда, всі наведені вище та інші різновиди крадіжок мають і спільні риси, які дозволяють дати їм узагальнену характеристику, вирізнивши певну специфіку їх розслідування. Криміналістична характе­ристика крадіжок містить узагальнюючі відомості про своєрід­ні ознаки (елементи), такі, як:

• обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки;

• предмет злочинного посягання;

• способи вчинення крадіжок;

• типові сліди (слідова картина);

- особу злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо);

- особу потерпілого від злочину.

> Обстановка, в якій готуються і вчиняються крадіжки.

Обстановка крадіжки - це, переважно, просторово-часові обс­тавини, що характеризують подію злочину. Місце вчинення крадіжок локалізується просторово і здебільшого обмежене не­великою площею (ділянкою місцевості, приміщенням тощо). За характером зв'язку злочинних дій з особливостями місця їх учинення можна вирізнити такі різновиди обстановки вчинен­ня крадіжок: