2. Порушення кримінальної справи і первинні слідчі дії

Порушення кримінальної справи. Приводами до порушен­ня кримінальної справи про хабарництво є звичайно отриму­вані слідчими органами письмові чи усні повідомлення про вчинений злочин, чи такий, що готується, явка з повинною, статті, замітки і листи, опубліковані в друкованих ЗМІ, а також дані про вчинений злочин, безпосередньо виявлені органом діз­нання, слідчим, прокурором чи судом.

Повідомлення про вчинене хабарництво чи таке, що готується, можуть надходити також і від учасників злочину, інших осіб, що були очевидцями передання хабарів чи знають про це від третіх осіб; службових осіб, яким пропонувався хабар; від органів ді­знання, які виконали необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочину, і осіб (особи), що його вчинили.

Попередня перевірка матеріалів. До неї звертаються в тих випадках, коли в матеріалах хоч і містяться дані, що вказують на можливий злочин, але їх недостатньо для порушення кримі­нальної справи. Попередня перевірка повинна проводитися в максимально стислий термін.

Ця діяльність може здійснюватися викликом заявника для уточнення і повнішого висвітлення обставин, викладених у заяві, для з'ясування, чи виконано ту дію (дії), за яку (які) мали місце давання та одержання хабара, чи мали місце які-небудь відступ-лення від звичайного порядку виконання таких дій і т. д.

Виклик інших осіб для одержання пояснень можливий лише у випадках, коли без цього неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи. Тим паче не слід викликати для одержання пояснень тих, на кого лягає підозра в одержанні чи посередництві в данні хабара.

Іноді доцільно вдатися до проведення ревізій і відомчих пе­ревірок. Однак захоплюватися перевірочними діями не можна: хабарництво можна успішно розкрити, лише використовуючи весь арсенал процесуальних засобів виявлення і закріплення доказів, які є у слідчого тільки після порушення кримінальної справи.

Проаналізувавши наведене, можна резюмувати, що незалеж­но від початкових слідчих ситуацій перевірочні дії та початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:

1) заява може бути наклепницькою, і тоді гласна її перевірка може скомпрометувати службову особу;

2) у випадку достовірності викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов'язаних із ними осіб, шо негативно вплине на результати розслідування.

Програма первинних слідчих дій передбачає таке.

Затримання з речовим доказом - ефективний засіб ви­криття хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної особи, щодо якої має місце вимагання хабара.

Для викриття хабарників можуть використовуватися судо­во-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис, оперативпо-розшукові можливості органів дізнання. Затриманню має передувати ретельне, детальне підготування цієї слідчої дії.

Момент затримання на місці злочину визначається конкрет­ними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання і одержання хабара або відразу після його вручення. Затри­мання повинно бути виконане так, щоб хабарник не зміг звіль­нитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим доказом.

Допити. Безпосередньо після затримання необхідно допита­ти хабарника, який унаслідок затримання його на місці злочину деморалізований і часто зразу ж визнає свою вину в учиненні злочину.

На початковій стадії розслідування така слідча дія часто буває найбільш ефективним засобом викриття підозрюваних у вчиненні злочину. Найкращий результат досягається тоді, коли забезпечується раптовість допиту і підозрювані не встигають до нього підготуватися.

Під час допиту підозрюваного варто використовувати дока­зи про хабарництво, що вже наявні в первинних матеріалах.

У процесі допиту доцільно також установити характер взає­мин допитуваного з іншими підозрюваними. Це дозволить ви­брати найбільш ефективну тактику подальшого розслідування.

Якщо .^кримінальну справу порушено за заявою, то однією з первинних слідчих дій є допит заявника. Він проводиться з ме­тою уточнення обставин, викладених у заяві. Зокрема, у заяв­ника необхідно з'ясувати:

• звідкіля йому відомо про передавання хабара посадовій особі (був присутній при цьому, знає зі слів інших осіб і т. д.);

• якщо він був присутній у момент передачі хабара, то за яких обставин це відбувалося (де і як розташовувалися учасни­ки злочину, про що говорили між собою і т. д.);

• за що передавався хабар, чи зробив що-небудь хабарник в інтересах хабародавця;

• що було передано як хабар (гроші, коштовні речі та ін.);

• чи мали предмети, що передавались як хабар, індивідуаль­ні ознаки;

• в яких документах можна знайти сліди дії чи бездіяльнос­ті службової особи, вчиненої за хабар;

• чи відомі допитуваній особі інші випадки хабарництва.

У процесі допиту заявника доцільно скласти схему того міс­ця, де передавався хабар. Потім необхідно виконати огляд цьо­го місця. Збіг основних орієнтирів на ньому і на схемі буде об'єктивним підтвердженням обґрунтованості зробленої заяви.

Якщо є очевидці злочину, їх теж необхідно допитати на почат­ку розслідування. Основна увага приділяється з'ясуванню обставин передавання й одержання хабара (де давався хабар, що було предметом хабара, як поводилися учасники злочину, хто при цьому був присутній і т. д.).

Обшуки. Особистий обшук та обшук за місцем проживан­ня співучасників хабарництва, а також у робочому кабінеті службової особи - хабарника проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що свідчать про підготування злочину, цінностей, нажитих злочинним способом.

У більшості випадків особистий обшук та обшук приміщень здійснюють одночасно. Особливу увагу варто звертати на лис­тування, поштові квитанції, записники, номери телефонів, що підтверджують зв'язок співучасників хабарництва, а також свідчать про дії службової особи, обумовлені одержанням хаба­ра чи такі, що характеризують особу обвинуваченого.

Іноді у ході обшуку можна знайти не сам предмет хаба­ра, а лише його паковання (чи його частину). Зневажати таки­ми знахідками не варто. На пакованні може зберегтися запис, що вказує, кому належить предмет, хто його передав. У разі виявлення в хабародавця і хабарника частин пакувального матеріалу, в який було загорнуто предмет хабара, за допомоги криміналістичної експертизи можна встановити, що вони були частинами цілого. Залежно від характеру хабара і ймо­вірного паковання варто спробувати за допомоги фахівця-криміналіста знайти на них пальцеві відбитки хабаро­давця.

Коли має місце виявлення у хабарника грошей, їх необхід­но сфотографувати, порахувати, зафіксувати номера купюр, а також наявні на них індивідуальні ознаки (розриви, помарки і т. ін.). Точний опис грошей має велике значення особливо тоді, коли хабародавець визнає себе винним. Його показання про суму, купюри і про їхні індивідуальні ознаки, відповід­ні результати огляду грошей, виявлених у ході обшуку в ха­барника, виступатимуть важливими доказами вчиненого

ЗЛОЧИЕіу.

Коли виявляють документи, що пояснюють чи якось пов'язані з діяльністю обшукуваної службової особи, їх необ­хідно вилучити і ретельно дослідити, щоб з'ясувати, яких питань вони стосуються і хто зацікавлений у їх вирішенні.

За наявності до того достатніх підстав обшукові підлягають особи, в яких учасники злочину могли сховати предмет хабара, цінності, нажиті злочинним шляхом, документи.

Огляди.

Предмет хабара обов'язково підлягає огляду. У ході цієї слідчої дії фіксуються всі дані, що характеризують його індиві­дуальні ознаки і вартість.

Вилучаються й оглядаються документи, що засвідчують виконання хабарником відповідних дій в інтересах хабаро-давця.

Насамперед вивчаються документи, що встановлюють:

1. незаконність виконаної службової дії чи незаконність стримування від її виконання;

2. правомірність виконання службовою особою в інтересах хабародавця яких-небудь дій чи правомірність стримування від виконання таких дій;

3. факти неправильного проходження документів по канце­лярії, відділам, службам і т. д.;

4. підробленість (фіктивність) документів;

5. обставини, що сприяли хабарництву.

З огляду на те, що хабар може бути дано за прискорення якої-небудь законної дії, у процесі огляду документа доцільно відразу ж перевіряти, чи не було зроблено дозволу на вирішен­ня цього питання позачергово. З цією метою звертають увагу на дату надходження документа, установлюють час, що минув од моменту його надходження до моменту вирішення питання, і, нарешті, порівнюють цей термін з термінами вирішення та оформлення аналогічних питань щодо інших громадян. Усякі відступи від установленого порядку проходження й оформлен­ня виконаної службової дії повинні бути зафіксовані для подальшої перевірки.

Не можна відмовлятися від огляду місця передавання хабара. Фіксація в протоколі огляду докладних даних про місце, де передавався хабар, буде корисною для перевірки показань причетних до нього осіб.

Для розслідування наявного вимагання хабара розробля­ється тактична операція, що є комплексом слідчих та опера­тивних дій:

• допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара;

• затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переда­ними їй грошима або цінностями;

• обшук цієї особи та обшук на місці передання хабара;

• огляд виявлених під час провадження цих дій предметів хабара, документів, що можуть мати стосунок до справи;

• відповідні оперативно-розшукові заходи, особливо з ура­хуванням того, що під час затримання підозрюваний може заявити про те, що:

• мав намір повідомити про факт дання хабара, однак не встиг цього зробити;

• не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що про­ходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу тощо).

Власне, для таких ситуацій, з метою спростування обману з боку підозрюваного, у методиці розслідування розробле­но засоби, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється в хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготова­них заявником для передання певній службовій особі як хабар.