Література

Абдулаев М. И., Порубов Д. И., Рагимов И. Л. и др. Тактика допроса обвиняемого в конфликтной ситуации: Учебное пособие.- Баку, 1993.

Бахарев Я. В. Очная ставка. Уголовно-процессуальные и кримина­листические вопросы.- Казань_!1982.

Бахін В. П., Весельськш В. И. Тактика допиту: Навчальний посіб­ник,- К., 1997.

Биленчук П. Д., Ермаков А. О., Чаюк В. К. Памятка следователю по

сбору информации о личности несовершеннолетнего обвиняемого.-К., 1981.

Біпенчук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Билеичук П. Д., Рощии Д. И. Изучение личности несовершеннолет­него обвиняемого на предварительном следствии: Учебное пособие.-К., 1991.

Біпенчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого: Мо­нографія.- К., 1994.

Гончаренко В. Г., Сокиран Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник.- К., 1994.

Карнеева Л. М. Особенности допроса несовершеннолетних.-Волгоград, 1978.

Карнеева Л. М., Соловьев А. Б. и др. Допрос подозреваемого и обвиняемого.- М., 1959.

Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология: Учебное пособие.-X., 1999.

Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования.- К., 1993.

Питерцев С. К., Степанов А. А. Тактика допроса на предваритель­ном следствии и суде.- СПб., 2001.

Ратинов Д. Р., Скотникова Т. А. Самооговор (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний).- М., 1973.

Сафин Н. Ш. Допрос несовершеннолетнего подозреваемого в со­ветском уголовном судопроизводстве.- Казань, 1990.

Скригонюк М. Г Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.

Центров Е. Е. Криминалистическое учение о потерпевшем.- М., 1988.

Шепітько В. В. Тактика допиту: Текст лекцій.- X., 1992. Шепітько В. Ю. Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів у криміналістиці.- X., 1995.

Тема 12 тактика пред'явлення для впізнання

1. Поняття, завдання і види пред'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнен­ня або встановлення групової належності з об'єктом, який рані­ше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що ма­ють значення для розслідуваної справи.

Іншими словами, потреба у проведенні цієї слідчої дії вини­кає тоді, коли необхідно встановити, чи є людина або певний об'єкт тими, яких свого часу бачила особа з огляду на факти, що мають зв'язок із розслідуваним злочином і щодо яких вона да­вала попередні показання.

Наприклад, потерпілий, даючи показання про злочин і на­падника, повідомляє, що запам'ятав злочинця, називає його зовнішні ознаки і властивості та заявляє про можливість упі­знати цю особу.

Отже, метою розглядуваної слідчої дії є встановлення, чи був упізнаваний об'єкт тим, кого, впізнаючи, особа раніше спостері­гала у зв'язку з розслідуваною подією.

Безпосередніми завданнями пред'явлення для впізнання може бути встановлення:

1. чи цю людину раніше, за обставин, які є важливими для слідства, бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинува­чений);

2. чи належать особі, яка впізнає, пред'явлені їй об'єкти (ре­чі, предмети, знаряддя злочину) або чи бачила вона їх раніше за певних умов;

3) кому належить труп людини, особу якої не встановлено. За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної

ідентифікації - ідентифікації за ідеальним відображенням, тоб­то за уявним образом. У цьому випадку об'єкт, який впізнаєть­ся, є ідентифікованим об'єктом, а уявний образ цього об'єкту, ідо зберігся у пам'яті людини,- ідентифікувальним.

Відповідно до вимог статей 174-176 КПК України, суб'єкта­ми впізнавання можуть бути:

• свідки,

• потерпілі,

• підозрювані,

• обвинувачені,

• підсудні.

Об'єктами, що пред'являються для впізнання, можуть бути будь-які об'єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого та допускають їх пред'явлення для впізнання суб'єкта з дотриманням процесуальних вимог.

Такими об'єктами можуть бути:

A. Особи: свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, підсудні. Б. Трупи людей, тварин.

B. Предмети. Г. Документи.

Д. Ділянки місцевості. Е. Приміщення.

Науковою основою впізнавання є філософське вчення сто­совно індивідуальності ознак об'єктів матеріального світу і принципової можливості пізнати його.

Процес пред'явлення для впізнання має елементи психоло­гічної діяльності, а тому здійснюється на базі загальної та юри­дичної психології, яка досліджує психічний механізм форму­вання у людини уявного образу певного об'єкта та формування показань щодо нього у цієї особи.

Процес впізнавання має дві стадії:

1. Формування образу - стадія сприйняття та пізнання обра­зу предмета чи особи.

2. Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, ожив­лення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питан­ня про тотожність чи нетотожність (відмінність).

Процес формування показань упізнаючої особи, своєю чер­гою, складається з таких етапів:

• сприйняття об'єкта за допомогою органів чуття,

• запам'ятовування і збереження (забування) в пам'яті сприйнятої інформації,

• відтворення уявного образу в пам'яті та передача інформа­ції про нього,

• впізнання (ототожнення чи навпаки) об'єкта.

Сприйняття - психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) пред­метів, ситуацій і подій за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.

Чинники, які впливають на цілісність сприйняття об'єктів:

А) Об'єктивні:

• відстань від спостерігача до об'єкта,

• тривалість сприйняття,

• дія побічних подразників,

• наявність чи відсутність перепон,

• освітленість,

• погодні умови,

• обмежені можливості органів чуття людини. Б) Суб'єктивні:

- індивідуальні властивості та якості особи (спостережли­вість, уважність, здатність відтворити і описати сприйняте),

• стан людини на момент сприйняття або до нього,

• вік людини.

Запам'ятовування - процес, скерований на збереження в пам'яті сприйнятого.

Види пам'яті (у психології):

• моторна (на рухи),

• емоційна (на емоції),

• словесно-логічна або мнемонічна (запам'ятовування й від­творення прочитаного чи почутого у словесній формі),

• образна чи, по-іншому, предметна (здатність зберігати зо­рові, слухові та інші уявлення, отримані за безпосереднього сприйняття об'єкта).

Відтворення - один із процесів пам'яті, що здійснюється у формі згадування або впізнавання.

Згадування - відтворення, яке відбувається без повторного сприйняття (споглядання) об'єкта.

Впізнавання - відтворення за повторного сприйняття (спо­глядання, спостереження об'єкта).

Доречно зазначити, що на формування показань щодо уяв­ного образу про раніше сприйнятий об'єкт також впливають певні чинники:

А) Об'єктивні:

• загальний рівень розвитку людини,

• здатність викласти свої думки, вади сприйняття, пам'яті. Б) Суб'єктивні:

• психоемоційний стан допитуваного на момент сприйняття інформації,

• темперамент особи, яка відтворює інформацію про раніше сприйняту подію.

Отже, психологічну основу впізнавання, як головного еле­мента слідчої дії пред'явлення для впізнання, складають:

A) можливість адекватного відображення органами чуття людини об'єктивної реальності;

Б) можливість запам'ятовування та збереження в пам'яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об'єктів);

B) можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам'яті), що ґрунтується на уявному ана- лізі, синтезі та порівнянні ознак об'єкта.

Є випадки, коли не рекомендовано проводити пред'явлення для впізнання:

• в особи, яка мала би впізнавати, наявні фізичні чи психічні вади, що перешкоджають проведенню конкретного виду пред'явлення для впізнання;

• у впізнаваного об'єкта бракує властивостей, які дозволили б його впізнати;

• впізнаюча особа брала участь у процесуальних діях, під час яких уже сприймала відповідний об'єкт;

• впізнаючи, особа вже до порушення кримінальної справи або в ході розслідування у справі, так чи інакше, випадково або під час оперативпо-розшукових заходів упізнала об'єкт;

• впізнаюча, особа добре знає об'єкт пред'явлення для впі­знання, чітко називає ознаки, які не викликають сумніву в інди­відуальності цього об'єкта;

• є відомості про об'єкт, які очевидно встановлюють його то­тожність (номер на годинник і відповідний номер у паспорті на цей годинник) та ін.

Класифікація пред'явлення для впізнання на види здій­снюється за багатьма критеріями:

> Залежно від суб'єкта впізнавання - пред 'явлення для впі­знання:

а) свідком;

б) підозрюваним;

в) обвинуваченим;

г) потерпілим;

д) підсудним.

^ За формою проведення впізнавання:

а) пред'явлення об'єкта в натурі (безпосереднє впізна- вання);

б) пред'явлення об'єкта, зображеного чи іншим способом зафіксованого на фотографії, кіно-, відеострічці чи аудіокасеті (опосередковане впізнавання).

> За кількістю проведення дослідних дій щодо одного й того ж об'єкта впізнання:

а) первинне (тобто основне),

б) повторне. Допускається лише у випадках:

• коли спершу проводили пред'явлення для впізнання об'єк­та за фотографіями тощо (тобто не в натурі);

• коли впізнавач після безрезультатного проведення слідчої дії заявляє, що насправді впізнав об'єкт, але з тих чи інших при­чин злякався сказати про це;

• коли на момент проведення пред'явлення для впізнання у суб'єкта впізнавання був тимчасовий дефект зору (слуху) або умови, за яких проводилася слідча дія, не дозволили йому на­лежно розглянути (почути тощо) пред'явлені об'єкти.

> За кількістю осіб, які одночасно впізнають об'єкт:

а) одностороннє впізнавання;

б) зустрічне впізнавання (про цей різновид ще йтиме мова згодом).

> Залежмо від рецепторів органів чуття, якими, власне, здійс­нюється впізнавання:

а) на слух, тобто за голосом;

б) з використанням інших органів чуття: на дотик, на нюх, на смак (дегустування);

- в інший спосіб.

> За видом психічного процесу впізнавання об'єкта:

а) симутивне (або ще називають «синтезоване», коли висно- вок про тотожність чи нетотожність роблять із сприйняття об'єкта в цілому, тобто має місце загальне сприйняття без за- уважень на окреме);

б) сукцесивие («аналітичне» - висновок роблять із аналізу окремих ознак об'єкта, а вже потім - загальний висновок про сам об'єкт).

> І за найбільш розповсюдженим критерієм проведення впізна­вання можна поділяти за характером об'єкта впізнавання:

а) людей;

б) предметів, речей, документів;

в) трупа людини або частин розчленованого трупа;

г) тварин чи їхніх трупів;

д) ділянок місцевості та приміщень.

Можливо, в літературі ви знайдете ще й інші класифікації (поділ за іншими класифікаційними рубриками), але й назва­ного, як вилається, достатньо, щоб зауважити на багатогран­ність розглядуваної слідчої дії.

І на завершення варто сказати, що треба відрізняти слідчу дію «пред'явлення для впізнання» від:

• оперативно-розшукового впізнавання - заходу, що прово­диться відповідними підрозділами у ході розшуку і викриття злочинців (розшук за фотографіями, портретами, композицією, або ж коли має місце впізнавання затриманого як запідозреного у злочині, що проводиться без дотримання процесуальної про­цедури очевидцями злочину, потерпілими тощо);

• очної ставки;

• пред'явлення об'єктів на ознайомлення з ними під час про­ведення окремих слідчих дій, найперше допиту, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події з метою реалізації певних тактичних або доказувальних завдань.