6. Техніко-криміналістичне встановлення початкового (первинного) вигляду і змісту видозміненого документа

Документи, що потрапляють у сферу кримінального судо­чинства, можуть бути випадково або навмисно видозмінені, зокрема пошкоджені, а саме: розірваними; повністю або частко­во спаленими; залитими брудом, смолою, барвниками, закрити­ми тонкими шарами паперу, дерева, клею; знебарвлені дією сонячного світла тощо.

Дослідження таких документів розпочинається з їх огляду та вилучення на місці події, а взагалі методика прочитання таких записів на таких документах залежить від багатьох факторів: від складу паперу; яким барвником було виконано записи; яка хімічна речовина використовувалася для витравлювання запи­сів; характер підтирання тощо.

Відновлення невидимих і слабковидимих записів (так званих згаслих текстів)

Тривале перебування документів під яскравими сонячними променями або під променями штучного світла тягне за собою значне або повне унеможливлення прочитання тексту докумен­та, пожовтіння паперу, що додатково послаблює контраст між текстом і тлом.

Окрім того, тексти можуть ставати невидимими внаслідок навмисного витравлювання, стирання, змивання, закреслення, замазування барвниками або неправильного зберігання в умо­вах підвищеної вологості - тексти вицвітають, знебарвлюються і стають малорозрізпюваними чи зовсім невидимими.

Відновлення і прочитання слабковидимих текстів зводиться до збільшення контрастності між барвником штрихів текстів і тлом документа.

Дослідження розпочинається з огляду документа під розсія­ним круговим освітленням крізь світлофільтр, додатковий до кольору барвника штрихів. Так, синій та фіолетові штрихи тре­ба досліджувати в жовто-оранжевій зоні спектра (світлофільтр ЖС-12, ОС-12).

Із цими світлофільтрами документи фотографують.

Сліди невидимого (до речі, як і слабовидимого) тексту все ж існують, оскільки наповнювачі чорнил (антисептик, гліцерин) проникають у товщу паперу і залишаються навіть тоді, коли барвник немовби повністю видалений під чисткою.

Для відновлення невидимих слідів використовують ультра­фіолетову та інфрачервону люмінесценцію.

Документи оглядають у відображених ультрафіолетових променях, використовуючи лампи ОЛД-41 «Таран», «УК-1», «Фотон» та ін.

Інфрачервону люмінесценцію спостерігають за допомоги приладу ЕОП.

Повністю видалені тексти (на папері, дереві) можна віднови­ти дифузно-копіювальним методом із використанням світло­чутливого шару фотоплівки та фотопаперу (під час контакту документа з цими фотоматеріалами на емульсійному шарі мо­жуть відкопіюватися частинки барвника, що залишилися у ма­сі паперу (дерева) досліджуваного документа).

Дослідження залитих, закреслених і забруднених чи іншим способом закритих текстів

Залиття - це закриття тексту документа яким-небудь рідким барвником, нанесеним унаслідок розливання рідини по паперу або пензлем, тампоном (замазування).

Закреслення - це закриття нанесенням барвника пишучим (друкувальним приладом (ручка, олівець, кегель).

Власне закриття тексту в документі слід розуміти як покрит­тя тексту певним шаром якогось твердого матеріалу (заклеїти папером, тонким шаром дерева, тканини тощо).

Відновлення й прочитання текстів у таких документах зво­диться до поставлення контрасту між барвником тексту і мас­кувальним барвником.

У криміналістиці розроблено достатньо методів дослідження закритих текстів, а саме:

- вивчення документів «на просвіт»;

• дослідження властивостей відбиття і поглинання барвни­ків штрихів маскувальної плями;

• відновлення тексту під плямою фізико-хімічними мето­дами;

• посилення контрасту через кольороподіл і кольоророзріз-нення барвника штрихів і маскувального тексту;

• кольорову трансформацію;

• збудження люмінесценцій;

• бетаграфію (фотографування у м'якому бета-промінні).

Вибір конкретного методу залежатиме від того, якими барв­никами закрито текст, від способу закриття: злиття, закреслен­ня, замазування, забруднення чи власне закриття.

> Вивчення документа «на просвіт», тобто у проникному світлі.

Якщо проникний документ є одностороннім, то пляма барв­ника в місцях розташування знака, літери буде вдвічі щільні­шою, ніж між літерами. Тому, якщо з протилежного боку доку­мента спрямувати потужний концентрований пучок світла, то проміжки між літерами будуть світлими, а штрихи літер - тем­ними.

Останнє можна спостерігати і фотографувати (але це є до­цільним тоді, коли потрібно встановити лише факт наявності тексту, без потреби встановлення його змісту).

> Дослідження властивостей відбиття й поглинання барвни­ків тексту і плями.

Освітлений сонячним світлом предмет сприймається зором людини такого кольору, якого він відбиває; фіолетова пляма є фіолетовою тому, що барвник відбиває фіолетову зону спектра, а всі інші поглинає.

Тому, якщо розглядати фіолетову пляму крізь фіолетовий світлофільтр, то її не буде видно, нібито вона видалена меха­нічно.

Отож, досліджуючи документи в затемненій кімнаті з різни­ми світлофільтрами з каталогу кольорового скла, слідчий сам може відновити, прочитати і сфотографувати залитий текст.

Аналогічні результати можна одержати оглядом документа за допомоги ЕОП, але тільки тоді, коли барвник плями є прозо­рим для інфрачервоних променів, бо інакше треба використо­вувати інші методи.

> Відновлення тексту під плямою маскувального барвника фізико-хімічними методами.

Відновлення тексту можливе: видаленням плями (зіскоб­люванням, стиранням, розчиненням, відкопіюванням, вико­ристанням ультразвуку); вилученням барвника з-під плями ди фузн о - ко п і ювал ь н и м методом.

Зіскоблювання застосовується тоді, коли маскувальна речо­вина - це тверді частки (ґрунт, пісок, бруд).

Якщо барвник плями добре копіюється, застосовують відко-піювания плівки («скотч», фотопапір, дактиплівка).

Використання ультразвуку є лабораторним методом: під час опромінення документа ультразвуком виникає явище кавітації, під дією якого відбувається відділення часток барвника плями від структури документа, і текст стає видимим.

Видалення плями - це ушкоджувальний метод, і його засто­сування експерт не завжди допускає.

Дифузно-копіювальний метод дозволяє зафіксувати текст, не порушуючи плями.

Для цього документ поміщають між двома пластинами -анодною і катодною. Потім їх зволожують електролітом - роз­чинником барвника штрихів тексту і подають постійну напругу

Під дією струму відбувається рух іонів від анодної до катод­ної, а разом із цим - молекул розчиненого барвника тексту.

Барвник, що дифундує крізь пляму тексту, фіксується на ка­тодній пластині.

Так відновлюють тексти, залиті тушшю, друкарською фар­бою, зіскоблені з дерев'яних предметів, картону тощо.

> Посилення контрасту кольороподілом та іншими способами.

Кольоровиділення - це спеціальний метод доведення малих контрастів до порогу сприйняття ока людини завдяки поєднан­ню кількох негативів, виготовлених із того самого об'єкта.

Цей метод був розроблений Е. Ф. Буринським і використа­ний для відновлення згаслих текстів на грамотах Дмитрія Дон­ського (1380-1389 рр.) виявлених під час розкопок у Москов­ському Кремлі.

Посилення контрастів можна здійснювати й фотохімічними методами, оброблюючи фотоматеріали способом спеціального освітлення.

Кольоророзргзнення - поняття, ширше за кольороподіл.

Воно охоплює всі способи збільшення контрастів, розгля­нуті вище, які використовуються для відновлення залитих текстів.

Одним із різновидів цієї методики є метод кольорової транс­формації, суть якого полягає у збільшенні контрасту через псрсдання (подання) кольоровості досліджуваного об'єкта в додаткових кольорах (як більшість інших методів - це фотогра­фічні метод*).

Відомо, що більшість чорнил, паст виготовляються на основі синьо-фіолетових анілінових і мінеральних барвників, які ле­жать у найнижчій зоні чуттєвості ока людини.

Якщо для дослідження фотографувати синій і фіолетовий штрихи на негативну чи обертальну кольорову плівку, кольоро­вість штрихів передаватиметься в додаткових кольорах жовтим і зеленим.

Око має найбільшу чуттєвість ло жовто-зеленої зони соняч­ного спектра. Йому візуально в цій зоні можна вивчити гармо­нію відтінків кольорів, які неможливо виявити за безпосеред­нього дослідження барвників.

Методом кольорової трансформації встановлюють дописки, послідовність штрихів, що перехрещуються.

Якщо текст написано барвником, що містить вуглець (зви­чайний графічний олівець, чорна туш, машинописна стрічка, копіювальний папір, друкарська фарба, спеціальні чорнила), а залитий аніловим барвником, відтворення його можливе в інфрачервоному промінні.

Спостереження візуально можливе з використанням ЕОП, а також фотографуванням на фотоматеріал інфрахром.

Відновлення розірваних, пом'ятих, пошкоджених доку­ментів

Дослідження таких документів розпочинається з їх огляду і вилучення на місці виявлення.

Виявлені частини документа збирають на білий аркуш папе­ру, вологі шматочки висушують, розправляють і покривають склом.

Потім переміщають шматочки пінцетом, намагаються з'єдна­ти (скласти) їх в єдине ціле за лініями розчленування.

Таким способом установлюють походження шматочків, ви­значають вид документа, його зміст і відновлення до розсліду­ваної події.

Подальше дослідження переноситься в кабінет слідчого, де в ході огляду документів виявляють на них можливі сліди рук, мікрочасток.

Розірвані документи при суміщенні фрагментів (за лініями розриву, згинів, штрихами і текстом, кольором, щільністю папе­ру, друкарським розлінованням тощо) не можна склеювати чи наклеювати на підкладку.

Рекомендується поміщати їх між листами прозорого матері­алу (скло, оргскло), обклеївши (окантувавши) його краї лип­кою плівкою.

Практика свідчить, що складання цілого є трудомісткою роботою, найменший рух повітря іноді зводить її нанівець, а тому складені шматочки можна з'єднувати вузькими смужками цигаркового паперу (3x2 мм), приклеюючи їх між текстом.

Такий скріплений документ не маскує тексту, дозволяє збе­рігати його в конверті, а не між листами скла.

Дослідження спалених документів

Згораючи, папір спершу висихає, потім обвуглюється і на за­вершення горіння відбувається його спопеління.

На кожній із цих стадій папір втрачає свої властивості й міц­ність, аж до повного його руйнування.

Під час висихання папір і текст на ньому майже повністю зберігаються, під час обвуглення цілісність паперу повністю або частково зберігається, і тільки якщо має місце спопеління, тексти, що виконані аніліновими барвниками, не завжди мо­жуть бути відновлені.

Спопеління має місце, якщо горіння відбувалося за достат­нього доступу повітря (на столі в попільничці попіл).

Якщо об'єкт горить за обмеженого доступу повітря, напри­клад у ємності (урна, піч), то горіння іноді закінчується лише обвуглеиням документа, або ж лише висиханням, тобто форма і зміст зберігаються.

Тому виявивши на місці події плиту тощо, що горіла, не тре­ба заливати такі об'єкти водою, краще вогонь припинити ін­шим способом: закрити доступ повітря (закрити піддувало, трубу, закрити накривкою ємність, або відром - якщо об'єкт горить у купі на підлозі, або можна картонною коробкою, бре­зентом.

Потім починається процес вилучення з дотриманням певних правил: під залишки згорілого документа підводиться картонна або металева пластина, з якою документ поміщають у коробку чи ящик, стінки якого слід попередньо або змазати клеєм і ви­стелити ватою, або просто вистелити ватою, в якій попередньо зробити гніздо, що відповідає за розмірами документу, і таке гніздо вистелити сигаретним папером зі всіх боків, а зверху покласти накривку.

Для зміцнення обвугленого паперу, якщо це необхідно, доку­мент може бути зафіксовано розчином силікатного клею (чай­на ложка клею на склянку води), цукру (столова ложка на склянку води), лаком для волосся, або через пульверизатор во­дою чи 16%-ним,розчином гліцерину у воді або синтетичними смолами.

Не треба намагатися розправити документи і помістити їх між листами скла.

Зрозуміло, що подальше дослідження доречно проводити в лабораторних умовах, або зі спеціалістом, або через призначен­ня експертизи.

Можливість прочитання тексту на спаленому папері зале­жить від хімічного складу, фізичних властивостей паперу та барвників штрихів.

Інколи текст буває видно як сірі та кольорові штрихи на тем­ному тлі. Таке спостереження може бути підсилене за допомо­ги контрастного знімання, або знімання в ультрафіолетовому, інфрачервоному промінні.

Якщо і це не дає результату, то використовують метод спопе­ління: спалений документ поміщають між двома термостійки­ми стеклами, які склеюються рідким склом і піддаються впливу високої температури.

Штрихи тексту за такої процедури можуть спостерігатися на сірому тлі спопеленого таким способом документа.

Текст документів, що виконані простим графічним олівцем, чорною тушшю, друкарською фарбою або виконаних на друку-вальних пристроях, пастою кулькових ручок - стійкі до високої температури, через що у більшості випадків можуть бути вияв­лені на спаленому папері.

Окрім цього, попіл документа, що згорів, дає змогу встанови­ти вид носія (який папір спалений: газетний, гербовий, грошо­ва купюра, чек тощо).

Встановлення тайнописних текстів і шифрувальної переписки

У кримінально-процесуальній діяльності під час розкриття, розслідування й попередження злочинів трапляються випадки, коли треба перевірити і вилучити документи з метою виявлен­ня в них напису або шифрувальної переписки. Інколи в таких випадках використовують термін «криптографія», тобто тайно­пис, система зміни письма з метою зробити текст незрозумілим для необізнаної людини.

Тайнопис - прихований текст, виконаний «симпатичними» чорнилами, який міститься па поверхні паперу або нанесений за допомоги тайнописних копійовок.

Найпростішими «симпатичними» чорнилами є розчини лі­карських речовин - аспірин, хінін, нашатирний спирт, розчин деяких кислот; продукти - молоко, солі овочів і фруктів; виді­лення людини - слина, сеча та інші хімічні реактиви.

Під час використання цих або схожих тайнописних засобів уже в ході візуального огляду можна виявити прихований текст, а саме: невиправдане збільшення інтервалів між рядками; у міс­цях впливу на папір «симпатичними» чорнилами може спостері­гатися матовість штрихів; пересилання чистих листів паперу або записів з беззмістовним або занадто «нейтральним» текстом.

Окрім цього тексти такого характеру можуть бути виявлені та проявлені за допомоги обкурювання парами йоду, нагріван­ням або прасуванням нагрітою праскою, оприскуванням розчи­нами або посиланими порошками. Після цього проявлений текст негайно фотографують.

Залежно від виду «симпатичних» чорнил можна використо­вувати ультрафіолетовий опромінювач (УФО) та інші технічні засоби.

Шифрувальна переписка - це письмо, що складається зі зна­ків (букв, цифр, рисунків, малюнків).

Якщо не бути підготовленим до читання такого об'єкта, письмо не матиме жодного змісту.

Одначе після перестановки букв і цифр або заміщення одних букв алфавіту іншими може мати місце прочитання такого до­кумента (розшифрування).

Доречно зауважити, що техніка тайнопису і шифрування, що трапляються у слідчій та оперативній практиці, різноманітні за складністю. Тому, виявивши такі документи, їх зазвичай на­правляють для дослідження в експертні установи КДІ, де вико­ристовується найновіша методика виявлення і розшифрування текстів, що ґрунтується на досягненнях хімії, фізики, математи­ки тощо.

Відновлення закритих (власне) текстів залежить від того, чим закритий текст: папером, тонким шаром дереви­ни або тканини тощо.

Передусім належить застосувати проникну радіацію (рент­генівські промені, гаммаграфію, інфрачервоні промені), а по­тім - механічні або фізичні методи видалення матеріалу, що закриває текст.