5. Методи криміналістики та їх класифікація

Криміналістика, водночас з іншими науками, вирішує свої завдання, використовуючи для цього певні методи пізнання та наукового дослідження.

Вчення про методи криміналістики є складовим елементом загальної теорії цієї науки та її методики.

Як і багато інших, питання про розуміння суті поняття «ме­тоди криміналістики», їх класифікацію до сьогоднішнього часу не розроблено до кінця, існує багато різних підходів і позицій щодо розуміння їх.

Метод у широкому розумінні - це спосіб пізнання й вивчен­ня явищ природи або суспільства, досягнення певних цілей, ви­рішення відповідних завдань.

Метод криміналістики - це спосіб вивчення й дослідження, який використовується у криміналістиці для пізнання її пред­мета та об'єктів.

Найбільш розповсюдженим серед науковців є поділ (кла­сифікація) методів криміналістики як науки за принципом узагальненості на три великі групи:

1. всезагальний (діалектичний) метод пізнання;

2. загальнонаукові (загальні) методи;

3. спеціальні (окремі) методи.

Діалектичний метод, що засвідчує принципову можливість відображення й пізнання всіх явищ і фактів навколишнього сві­ту, їх взаємозв'язок, взаємообумовленість, є основою (базисом) для всіх інших методів пізнання дійсності, виступає методоло­гією криміналістичного дослідження.

Загальнонаукові (загальні) методи - це ті, що використову­ються в усіх (чи багатьох) науках чи сферах діяльності людей.

Вони, своєю чергою, поділяються ще на декілька різновидів:

• чуттєво-раціональні;

• логічні, або методи формальної логіки;

• математичні методи;

• кібернетичні методи.

Чуттєво-раціональні методи поєднують у собі й чуттєве, і раціональне пізнання, оскільки сприймається не звичайна маса (сума) окремих ізольованих між собою елементів, а їх сукуп­ність, певним чином систематизована.

До чуттєво-раціональних методів відносять:

• спостереження;

• описування;

• порівняння;

• експеримент (дослід);

• моделювання.

Спостереження - сприйняття певного об'єкта, явища, про­цесу, яке відбувається для їх системного, цілеспрямованого, запланованого вивчення. Об'єктами спостереження є елементи речової обстановки місця події тощо, сліди злочинця й злочину, їх копії, документи, певні предмети та інші люди, ознаки їхньої зовнішності, прояви характеру, темпераменту, емоційного ста­ну тощо; дії людей, зокрема ті, що утворюють спосіб учинення та приховування злочину; явища і процеси (наприклад, процес сдідоутнорення). Суб'єктом спостереження пиступає вчепий-крнміналіст, а якщо говорити про криміналістику як вид діяль­ності - тоді, слідчий, суддя...

Спостереження може бути двох видів - безпосереднім (пря­мим), опосередкованим (непрямим).

Непряме спостереження має місце тоді, коли інформація про об'єкт, подію, факт отримується від інших осіб.

Описування має місце тоді, коли результати встановлені спостереженням чи іншими методами, вказуються, тобто зазначаються, спеціальним засобом фіксації - вербальпо-гра-фічпим.

Описування може бути безпосереднім або опосередкованим.

Безпосереднє описування здійснюється безпосередньо до­слідником для виразу результатів безпосереднього спостере­ження (у процесі або в пам'яті).

Опосередковане спостереження здійснюється самим дослід­ником, але з урахуванням ознак об'єктів, які сприймались іншими особами, наприклад, ознаки злочинця зі слів очевидця.

Порівняння - зіставлення властивостей чи ознак двох або де­кількох об'єктів.

Об'єктами порівняння, що повинні бути зіставлені, є: кон­кретні матеріальні утворення, уявні образи, висновки і пропо­зиції, результати діянь тощо.

Застосування цього методу вимагає наявності не менше двох об'єктів порівняння.

Експеримент (дослід) - відтворення явища або події для ви­вчення зв'язків його (її) з іншими явищами, діяннями чи проце­сами.

Метою експерименту є встановлення природи явищ, що спостерігаються, їх сутності, походження, способів і методів управління (керування) ними.

За допомогою цього методу досліджуване явище виокрем­люється з множини інших явищ і фактів та може вивчатись ізо­льовано від пов'язаних із ним причин і наслідків, після чого з цієї множини взаємовідносин причинових зв'язків між дослід­жуваними явищами вирізняється саме та взаємозалежність, котра буде об'єктом вивчення.

Моделювання полягає в заміні об'єкта - оригінала моделі, тобто спеціально створеним аналогом.

Це можуть бути моделі предметів, пристроїв, систем, явищ і процесів, дослідження певних явищ, процесів, систем, об'єктів у спосіб побудови і визначення їхніх моделей.

До моделювання як методу дослідження звертаються в тих випадках, коли вивчення об'єкта в оригіналі, явища чи процесу з тих чи інших причин є неможливим або недоцільним.

У криміналістиці використовують багато видів моделювання:

• мислене (під час конструювання версій, планування роз­слідування);

• фізичне (створення матеріальних моделей, макетів, муля­жів, предметів-апалогів);

• математичне (моделювання умов перебігу процесів і явищ за допомогою відповідних розрахунків).

Окремим видом моделювання є реконструкція - відновлен­ня початкового вигляду, виду, стану об'єкта за залишками або письмовими джерелами.

Буває матеріальне реконструювання (відбувається за допо­могою макетування або натуральної реконструкції, наприклад, за черепом створюють графічно або у скульптурі обличчя лю­дини);

- мислена реконструкція - логічне моделювання на основі відображених у пам'яті наглядних образів об'єктів, що їх особа раніше особисто чи зі слів сприймала.

Логічні методи, або методи формальної логіки. До них належать:

• аналіз і синтез;

• індукція та дедукція;

• гіпотеза і аналогія;

• абстрагування (конкретизація), узагальнення та ін. Математичні методи:

• вимірювання;

• вираховування;

• геометричні побудови.

Вимірювання - полягає в порівнянні досліджуваної величи­ни із одною величиною (зазвичай такою, що береться за оди­ницю виміру і її називають мірою (еталоном) і встановленні кількісного співвідношення між відомою та невідомою вели­чинами.

Об'єктами вимірювання у криміналістиці виступають різно­манітні фізичні величини, що характеризують предмети, яви­ща, процеси: довжину, масу, температуру, часовий інтервал, швидкість, спектральні величини тощо.

Вираховування - використовується для встановлення назва-них вище параметрів, а також під час проведення математично­го моделювання.

Геометричні побудови - без них неможливо побудувати пла­ни, креслення, схеми; цей метод безпосередньо пов'язаний з ви­мірюванням.

Коли на місці події є неможливим вимірювання певних просторових величин (наприклад, через крутий схил чи обрій), тоді за допомогою відповідних геометричних побудов визнача­ють відповідні відстані.

Кібернетичні методи (їх не слід плутати з математичними, оскільки виконання вираховувань і математичного моделюван­ня - це тільки частина завдань, що вирішуються з використан­ням кібернетичних методів).

Нові інформаційні технології, що ґрунтуються на використан­ні кібернетичних методів, сприяють пошуку та автоматичному опрацюванню інформації (наприклад, криміналістичні комп'ю­терні обліки, картотеки), комп'ютерне моделювання - для вибору типових слідчих версій або реконструювання елементів, мате­ріальної обстановки до злочину, який був поєднаний зі значними змінами такої: вибухи, пожежі, технологічні аварії тощо.

Спеціальні методи - такі, сфера застосування яких обмеже­на однією чи декількома науками. Система спеціальних методів складається з двох груп:

1. власне криміналістичні методи;

2. спеціальні методи інших наук.

Власне криміналістичні методи - це методи, які початково були розроблені криміналістичною наукою та лише нею вико­ристовувалися:

• техніко-криміналістичні методи;

• структурно-криміналістичні методи.

Техніко-криміналістичні методи - методи, що використову­ються в галузі техпіко-криміналістичних наукових досліджень:

• фотографічні;

• трасологічні;

• балістичні;

• одорологічпі тощо.

Іншими словами, це - методи, підґрунтям яких є безпосеред­ні закони природничих і технічних наук - оригінальні криміна­лістичні методи, вироблені тільки криміналістикою.

Структурно-криміналістичні - методи побудови у криміна­лістиці певних структурних систем (систем основних елементів планування розслідування злочинів; тактичних заходів, що ут­ворюють тактику слідчих дій, рекомендацій, що утворюють ос­новні методики розслідування окремих видів злочинів тощо).

> Спеціальні методи інших наук можуть бути використані криміналістикою чи безпосередньо, тобто без модифікації (на­приклад, методи фотографування, мікроскопії) або такі, що модифіковані - пристосовані до вирішення криміналістичних завдань (метод спектрального аналізу (кольороподілу), метод побудови словесного портрета, композиційна модифікація аит-ро п ол огі ч пого м етоду).

Дати повний перелік таких пристосованих методів є немож­ливим, оскільки він постійно збільшується. У розслідуванні кримінальних справ може виникнути потреба використання ме­тодів інших природничих і технічних наук, які раніше ніколи криміналістикою не використовувалися.

Найчастіше використовуються:

• фізичні, хімічні й фізико-хімічні методи, призначенням яких є аналіз морфології (зовнішньої будови), складу (еле­ментного, молекулярного, фазово-якісного і кількісного), структури, фізичних і хімічних властивостей речовин і мате­ріалів;

• біологічні методи використовуються для дослідження об'єктів біологічного походження (крові, частинок епідермісу, виділень людського організму, волосся людини і шерсті тварин, частий рослин тощо);

• антропологічні й антропометричні методи використову­ються для встановлення особи загиблого за залишком кісток, а також під час формалізованого опису зовнішності людини для її розшуку, а також для вироблення загальноприйнятих критеріїв подальшого впізнання людини, оголошеної в розшук тощо;

• соціологічні методи - анкетування під час вивчення кримі­нальних справ або інтерв'ювання працівників правоохоронних органів. Цілями таких досліджень зазвичай є вивчення причин та умов, що сприяють злочинності, аналіз способів злочинів, збирання інформації про результативність тих чи інших так­тичних заходів і рекомендацій;

• психологічні методи використовуються під час вироблення тактичних заходів і комбінацій тощо (рефлексивність, насиль­ство, хитрощі).

А яким критеріям повинен відповідати метод, що використо­вується в криміналістичних дослідженнях?

Науковість методу, під якою треба розуміти наукову обгрун­тованість і достовірність отримуваних результатів, їхні точність і надійність (іншими словами - позитивна відповідь про при­даті гість методу для криміналістики повинна міститись у базо­вій науці, в якій пі методи вже випробувано).

Недопустимими с методи, що не ґрунтуються на науці або спираються на псевдонаукові теорії, наприклад, астрологію, ворожіння тощо;

• безпечність методу, коли його використання не загрожує здоров'ю чи життю людей, а якщо загрожує, то потребує дотри­мання правил технічної безпеки;

• законність і стичність, себто допустимими є тільки методи, які відповідають конституційним вимогам, принципам, мораль­ним критеріям суспільства. Вони не повинні обмежувати права громадян, не принижують їхніх честі й гідності, відкидають по­грози, насилля і не призводять до порушень норм кримінально-процесуального закону;

• ефективність методів - в оптимальні строки і з найбіль­шою продуктивністю приводить до позитивних і бажаних результатів;

• рентабельність - затрати сил і засобів повинні бути спів-розмірними з досягненим.

На завершення цього питання слід ще раз зазначити, що мова йшла про методи науки криміналістики, а не про мето­ди криміналістики як певного виду діяльності (діяльності ор­ганів дізнання, слідчого, суду, експертів, теоретичну основу якої утворюють положення низки наук, зокрема криміналіс­тики).

Водночас треба зазначити, що як у практичній діяльності, так і в криміналістичному науковому дослідженні можуть використовуватись одні й ті ж методи пізнання, пізнавальна сутність яких залишається однаковою незалежно від сфери пізнання.

Наприклад, метод спостереження і там, і там виражатиметься як планомірне, цілеспрямоване і запрограмоване сприйняття... Тобто, сутність його не зміниться залежно від того, хто буде спостерігати - практичний працівник чи криміналіст-науко-вець.

Відмінність у методах наукового дослідження і практичної діяльності під час доказування у кримінальних справах стає більш значною, коли мова йде про застосування саме спеціаль­них методів.

Взагалі деякі спеціальні методи не можуть використовува­тись у доказуванні взагалі, оскільки це може не відповідати ви­могам законності.

Література

Баев Л. Я. Основы криминалистики: Курс лекций.- М., 2001. Бахин В. П., Вазгрии И. А. Как раскрываются преступления,- СПб., 1997.

Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Зло­бодневные вопросы российской криминалистики.- М., 2001.

Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств.-М.. 1996.

Біленчук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Густое Г. А. Моделирование при расследовании преступлений (п схемах).- 3-е изд.- Л., 1989.

Зорин Г. А. Криминалистическая методология.- Минск, 2000.

Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики.- Минск, 2000.

Лавров В. П. Предмет, история и методология криминалистики.-М., 1994.

Лавров В. П. Предмет, история и методология криминалистики.-М., 1994.

Лцзгии И. М. Моделирование при расследовании преступлений.-М., 1981.

Образцов В. А. Основы криминалистики,- М., 1996. Пещак Я. Общетеоретические проблемы криминалистики.- М., 1977.

Скригоиюк М. І. Криміналістика: Підручник,- К.: Атіка, 2007.

Теоретические основы криминалистики и криминалистическая техника: Метод, рекомендации.- Ростов н/Д., 1997.

Теория и практика математического моделирования в судебно-по-черковедческоп экспертизе: Метод, пособие / Под ред. В. Ф. Орло­вой,- М., 1980.