5. Використання Інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи

Використання інформації (відомостей) про ознаки зовніш­ності людини та її елементи передбачає, насамперед, аналіз та оцінювання зібраних і зафіксованих відомостей.

У цьому процесі вивчаються та оцінюються умови ЇЇ збиран­ня, що впливають на зміст, фіксацію та особливості її викорис­тання; чинники, під впливом яких відбувалося відображення ознак зовнішності в тому чи іншому носії інформації.

За результатами такого аналізу та оцінювання інформації про зовнішність людини визначаються форми і напрями її за­стосування, які практично реалізуються в одній із трьох найти-повіших ситуацій.

Перша ситуація пов'язана з потребою встановлення відсут­нього і невідомого правоохоронним органам злочинця чи оче­видця.

Зазвичай ця ситуація має місце, коли вчинено злочин, але злочинець утік, або з тих чи інших причин не було виявлено всіх очевидців злочинного діяння.

Ця ситуація - найбільш складна і найчастіше має місце на практиці.

Встановлення особи за зовнішністю за цієї ситуації відбу­вається у гласних і негласних умовах із застосуванням опера­тивних, слідчих, експертних методів і засобів.

Друга ситуація - існує потреба встановити особу, що перебу­ває у йолі зору правоохоронних органів, але ще не впізнана.

Ця ситуація складається (виникає), коли потрібно встанови­ти особу людини, яку затримано через схожість на злочинця і доставлено до правоохоронного органу, але вона не має при со­бі документів, а своє прізвище та іншу інформацію приховує.

Тут дані про зовнішність використовуються для перевірки на предмет причетності до злочину, з місця вчинення якого зло­чинець утік, але його прикмети відомі, або ж чи затримана осо­ба не є безвісти зниклою свого часу особою, яку розшукують родичі тощо.

Третя ситуація виникає, коли виявляють невпізнаний труп.

Як уже наголошувалось, найбільш поширеним носієм інфор­мації про зовнішність людини є пам'ять людини (уявний образ), яка бачила шукану особу.

Для першої ситуації

З методо пошуку зниклої особи організуються оперативно-розшукові заходи, проводяться слідчі дії за участі очевидців, потерпілих, обвинувачених тощо: пред'явлення фотоальбомів із зображенням певних категорій злочинців; допити, пред'яв­лення для впізнання осіб у натурі й за фотографіями, викорис­тання ЗМІ для виявлення очевидців злочину тощо.

Утім, результативно використати в указаних цілях уявний образ про зовнішність розшукуваної особи таланить не завжди.

Тоді використовується інформація про зовнішність, яка міс­титься в описаннях: протоколах допитів, оперативних орієн­туваннях, рапортах, протоколах пояснень та інших документах.

Передовсім все описання, довільні чи систематизовані (сло­весні портрети), використовуються під час перевірки за реєст­раційними матеріалами різноманітних пошукових систем, у яких використаню ознаки зовнішності осіб, схильних до вчи­нення певних категорій злочинів; осіб невстановлених злочин­ців; що втекли з місць вчинення злочинів.

Тут важливо правильно, з використанням прийнятої терміно­логії скласти офіційний запит в інформаційно-пошукову систему.

Однією з повсякденних форм застосування описання, як уже зазначалось, є складання оперативно-слідчих орієнтувань.

Бажано, щоб описання в них були однаковими в розумінні (однотипними, уніфікованими), наглядними й містили індиві­дуальну сукупність ознак зовнішності, з увагою на особливих прикметах.

Фотопортрети, як найбільш об'єктивні та змістовні джерела ін­формації про зовнішність, обов'язково, якщо вони є в адресатів, долучаються до оперативних орієнтувань, розсилаються для вста­новлення особи, коли оголошується регіональний чи державний розшук; використовуються в роботі з реєстраційними документа­ми; у ході живого пошуку із залученням громадськості для негай­ного розшуку зниклого з місця події злочинця; під час подання для впізнання як слідчої дії чи оперативного впізнання.

Окрім цього, фотографії використовуються з метою встанов­лення особи проведенням судово-портретних експертиз, про що буде далі.

І, нарешті, слід іще раз повторити, що для встановлення осо­би в ході оперативио-розшукових заходів, а подеколи і слідчих дій, доволі успішно застосовують суб'єктивні портрети.

Виконувані з використанням інформації про зовнішність людини під час розшуку невстановлених осіб заходів як проце­суального, так і позапроцесуального характеру складаються з таких етапів:

- збирання інформації про зовнішні ознаки і властивості невстановленої особи та її оцінювання;

- складення словесного портрета;

• дії щодо розшуку особи, яку треба ідентифікувати пред'яв­ленням для впізнання;

• підбирання осіб, серед яких розшукана особа буде пред'яв­лятись;

- організація слідчої дії;

• фіксація результатів пред'явлення для впізнання у прото­колі слідчих дій;

• оцінювання результатів слідчої дії, перевіряння їх досто­вірності та обґрунтованості.

Для другої ситуації

У разі потреби встановити особу людини, що не має при со­бі документів і приховує своє прізвище (справжнє), необхідно передусім зафіксувати ознаки її зовнішності способом форма­лізованого, упорядкованого описання й сигналетичним фото­графуванням, щоби звернутися до реєстраційних матеріалів -обліків злочинців, які перебувають у розшуку; осіб, які ста­новлять оперативний інтерес; обліків безвісти зниклих осіб; обліків суб'єктивних портретів осіб, що перебувають у розшу­ку тощо.

Для третьої ситуації

Для встановлення особи померлого, зазвичай загиблого, використовується відображення його зовнішності у вигляді описань, фотографій, масок, суб'єктивних портретів, рекон­струкцій обличчя за черепом.

Описи й фотографії, що є в картах невпізнаних трупів, порів­нюються з описом за фотографіями, що містяться в картах без­вісти зниклих осіб (банк карт містить однаковий перелік ознак зовнішності).

За реєстраційного способу встановлення особи загиблого, померлого можуть використовуватись фотографії масок, плас­тичних реконструкцій, а також репродукції з суб'єктивних портретів і графічних реконструкцій.

Ці зображення порівнюються з фотографіями в картах без­вісти зниклих. Якщо ж фотографій немає, то порівняння прово­диться з описанням.

Дієвим способом установлення осіб померлих чи загиблих є пред'явлення для впізнання трупа або відображень його зов­нішності: фотографій, посмертних масок, реконструкцій за че­репом. *

Тільки збіг загальних та окремих ознак зовнішності і пояс­нення можливих їх відмінностей дають підставу для висновку про тотожність порівнюваних об'єктів (ідентифікаційних та ідентифікувальних).

Доказове значення такі висновки матимуть, якщо їх буде закріплено в передбачених у кримінально-процесуальному за­конодавстві джерелах.