
- •1. Поняття і стислий нарис становлення криміналістики
- •2. Предмет і об'єкти криміналістики
- •3. Завдання, функції криміналістики та її принципи і закони
- •4. Система криміналістики та її взаємозв'язок з іншими юридичними науками
- •5. Методи криміналістики та їх класифікація
- •Тема 2 криміналістична ідентифікація і діагностика
- •1. Поняття, завдання і значення для судочинства криміналістичної ідентифікації
- •2. Об'єкти і суб'єкти кримінальної ідентифікації
- •3. Форми, сфери застосування та види криміналістичної ідентифікації
- •4. Процес (процедура) ідентифікаційних досліджень
- •5. Поняття, сутність і методика криміналістичної діагностики
- •Література
- •1. Поняття трасології - її наукові основи
- •2. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація
- •3. Сліди рук і ніг людини
- •4. Сліди ніг людини, «доріжка» слідів ніг та її криміналістичне значення. Фіксація й засвідчення слідів ніг
- •5. Сліди знарядь зламу, інструментів і трасологічних засобів. Їх класифікація
- •6. Сліди транспортних засобів, їх класифікація. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
- •7. Сліди зубів і нігтів людини, інші матеріальні сліди людини, що мають криміналістичне значення
- •Дослідження слідів
- •Література
- •Тема 4 судова (криміналістична) балістика
- •1. Поняття і співвідношення криміналістичного зброєзнавства і судової балістики
- •2. Об'єкти судової балістики
- •3. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події
- •4. Судово-балістична експертиза та н можливості
- •Література
- •Тема 5 криміналістична документалістика (криміналістичне дослідження документів) а. Техніко-криміналістичне дослідження документів
- •1. Поняття, предмет і завдання криміналістичної документалістики
- •2. Слідчий огляд і попереднє дослідження документів
- •3. Загальна характеристика техніко-криміналістичного дослідження документів (техніко-криміналістичної документалістики)
- •4. Установлення наявності та способів матеріального підроблення документів
- •5. Дослідження машинописних текстів та поліграфічної продукції
- •6. Техніко-криміналістичне встановлення початкового (первинного) вигляду і змісту видозміненого документа
- •7. Техніко-криміналістичне дослідження матеріалів документів, засобів письма та паперових грошей - цінних паперів
- •8. Техніко-криміналістична експертиза документів та її можливості
- •1. Письмова мова як об'єкт криміналістичного дослідження
- •2. Почерк як об'єкт криміналістичного дослідження
- •3. Методика криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку)
- •Література
- •Тема 6 криміналістична габітоскопія (описання та ідентифікація особи за ознаками і властивостями зовнішності та її елементів)
- •1. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини (габітоскопія)
- •2. Класифікація ознак зовнішності людини та ії елементів
- •3. Методика опису ознак і властивостей зовнішності людини (словесний портрет)
- •4. Способи і засоби збирання інформації про ознаки і властивості зовнішності людини
- •5. Використання Інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи
- •6. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини
- •7. Деякі аспекти генотипоскопічного аналізу
- •Література
- •Тема 7
- •1. Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації
- •2. Класифікація криміналістичних обліків
- •3. Криміналістичні обліки та їх характеристика
- •4. Виведення дактилоскопічної формули
- •Література
- •Тема 8 загальні положення криміналістичної тактики і організації розслідування
- •1. Поняття, предмет, система та завдання криміналістичної тактики
- •2. Характеристика засобів криміналістичної тактики
- •3. Поняття і зміст організації та планування розслідування
- •План розслідування
- •4. Версія як логічна основа планування розслідування злочинів
- •Література
- •Тема 9 слідчий огляд
- •1. Поняття, види та принципи слідчого огляду
- •2. Огляд місця події а. Суть і завдання огляду місця події
- •Б. Етапи і стадії огляду місця події
- •В. Тактика огляду місця події: система прийомів
- •3. Фіксація результатів огляду місця події
- •4. Інші види слідчого огляду
- •Б. Слідчий огляд предметів
- •В. Огляд документів
- •Д. Огляд приміщень і ділянок місцевості поза місцем події
- •Е. Освідування (огляд живих осіб)
- •Тема 10 тактика обшуку і виїмки
- •1. Поняття обшуку і виїмки, їх об'єкти, завдання та види
- •2. Загальні тактичні правила обшуку
- •Література
- •Тема 11 тактика допиту
- •1. Поняття, види і завдання допиту
- •2. Підготовка до проведення допиту
- •3. Загальні положення тактики допиту
- •I. Залежно від характеру тарозповсюдженості застосу- вання:
- •1. За характером використання доказів у розслідуванні:
- •2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:
- •3. За характером демонстрації доказів на допиті:
- •5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:
- •4. Тактичні особливості проведення окремих видів допиту
- •Б. Тактичні особливості допиту обвинуваченого ( підозрюваного )
- •В. Допит неповнолітнього
- •Г. Допит на очній ставці (зводах)
- •5. Характеристика окремих видів судового допиту
- •Література
- •Тема 12 тактика пред'явлення для впізнання
- •1. Поняття, завдання і види пред'явлення для впізнання
- •2. Підготовка до проведення пред'явлення для впізнання
- •3. Тактика пред'явлення для впізнання
- •Пред'явлення для впізнання живої особи
- •Пред'явлення для впізнання трупів
- •Пред'явлення для впізнання предметів
- •Пред'явлення для впізнання тварин
- •Тактика завершального етапу пред'явлення для впізнання
- •Література
- •Тема 13 відтворення обстановки та обставин події
- •1. Поняття, мета, значення і види відтворення обстановки та обставин події
- •2. Підготовка до проведення відтворення обстановки та обставин події
- •3. Тактика відтворення обстановки та обставин події
- •4. Фіксація перебігу і результатів слідчої дії та їх оцінка
- •5. Психологічні особливості відтворення обстановки та обставин події
- •Література
- •Тема 14 тактика призначення і проведення судових експертиз
- •1. Поняття судової експертизи, її види та значення
- •2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
- •3. Підготовка і призначення судових експертиз
- •4. Проведення судової експертизи
- •5. Висновок експерта і його оцінка
- •Література
- •Тема 15 загальні положення криміналістичної методики
- •1. Поняття, предмет, завдання і система криміналістичної методики
- •1 Повий тлумачний словник української мови: у 4 т.- т. 2 / Укладачі: в. В. Яременко", о. М. Сліпушко- к.: Аконіт, 1999 - с. 617.
- •2 Актуальные проблемы советской криминалистики.- м., 1976.- с. 38. Возгрин и. А. Введение в криминалистику: История, основы теории,
- •1 Васильев л. Н., Яблоков н. П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики.- м, 1984.-с. 40.
- •2 Белкин р. С. История отечественной криминалистики.- м.: Издательство норма, 1999.- с. 199.
- •1 Возгрин и. Л. Общие положения методики расследования отдельных вило» преступлений.- л., 1976.- с. 29; Возгрин и. А. Введение в криминалистику: История, основы теории...- с. 240.
- •2. Структура окремих криміналістичних методик розслідування злочинів1
- •Література
- •Тема 16 розслідування вбивств
- •1. Криміналістична характеристика вбивств
- •1 Белкин р. С. Курс криминалистики. В 3 т.- м., 1997.- т. 3.- с. 364.
- •2 Белкин р. С. Вказ. Праця.- с. 366-367.
- •1 Криміналістичні ознаки найманих вбивць та інші питання щодо методики розслідування вбивств на замовлення будуть предметом розгляду наступної теми.
- •2. Типові ситуації початкового етапу розслідування. Слідчі дії та оперативно-розшукові міроприємства
- •1 Кориев с.А. Крнмипалистика. Методика.- сПб., 2000.- с. 625-626.
- •3. Обставини та завдання, що підлягають установленню й виконанню у ході розслідування вбивств
- •1 Корпев с. А. Криминалистика. Методика.- сПб., 2000.- с. 625-626.
- •4. Особливості тактики слідчих дій початкового і наступного етапів розслідування вбивств
- •1 Попов в. Л. Судебно-медицинская экспертиза: Справочник.- сПб., 1997; Судебная экспертиза // Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова и в. Л. Спеткова.- м, 1998.
- •5. Профілактичні дії слідчого у ході розслідування вбивств
- •Література
- •Тема 17 особливості розслідування вбивств на замовлення
- •1. Криміналістична характеристика убивств на замовлення
- •2. Початковий етап розслідування вбивств на замовлення
- •3. Особливості провадження слідчих дій та оперативно-розшукових заходів початкового етапу розслідування
- •Встановлення і допит свідків
- •Первинне вивчення документів
- •4. Слідчі дії та оперативно-розшукові заходи подальшого етапу розслідування
- •Література
- •Тема 18 особливості розслідування злочинів, пов'язаних із невиплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших установлених законом виплат громадянам
- •1. Кримінально-правовий аналіз злочинів, пов'язаних із невиплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших установлених законом виплат громадянам
- •2. Приводи і підстави для порушення справ цієї категорії
- •3. Організаційні заходи та слідчі дії початкового етапу розслідування злочинів, пов'язаних із невиплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших установлених законом виплат громадянам
- •4. Особливості наступного етапу розслідування у кримінальних справах цієї категорії
- •Тема 19 методика розслідування крадіжок, грабежів і розбійних нападів
- •1. Криміналістична характеристика крадіжок і обставин, що підлягають установленню
- •1 Журавель в. А. Розслідування крадіжок.- у ки.: Криміналістика: і Іідручпик / За рсд. В. Ю. Шспітька- к., 2001.- с. 527.
- •2. Початковий етап розслідування крадіжок
- •3. Подальший етап розслідування крадіжок
- •4. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв
- •5. Особливості розслідування грабежів і розбоїв
- •1 Глібко в. М. Розслідування грабежів і розбоїв. У кп.: Криміналістика: Підручник / За ред. В. Кх Шспітька.- к., 2001,- с. 551-561.
- •Література
- •Тема 20 розслідування вимагань
- •1. Криміналістична характеристика злочину
- •2. Планування розслідування та початковий етап розслідування
- •3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •Література
- •Тема 21 методика розслідування розкрадань
- •1. Криміналістична характеристика розкрадань
- •2. Особливості організації та планування розслідування розкрадань. Обставини, що підлягають установленню
- •3. Початковий етап розслідування розкрадань
- •1 Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька.- к.: ІиЮрс, 2001,-с. 458-459.
- •4. Особливості виконання окремих слідчих дій
- •Література
- •Тема 22 методика розслідування контрабанди
- •1. Криміналістична характеристика контрабанди
- •2. Типові слідчі ситуації, версії та планування розслідування
- •3. Взаємодія у ході розслідування контрабанди
- •4. Особливості виконання окремих слідчих дій у справах про контрабанду
- •Література
- •Тема 23 особливості розслідування податкових злочинів
- •1. Криміналістична характеристика податкових злочинів
- •2. Виявлення податкових злочинів
- •3. Методика розслідування податкових злочинів
- •Література
- •Тема 24 методика розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
- •1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
- •1 Жерандо к. Безопасность движения: прошлое, настоящее, будущее / Пер. С фр- м.: Юрид. Лит-ра, 1983.
- •1. Порушення водіями - правил руху та експлуатації транс- порту, зокрема:
- •II група - несправності транспортних засобів:
- •2. Початковий етап розслідування
- •3. Змістовно-тактичні особливості проведення окремих слідчих дій початкового етапу
- •4. Подальший етап розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
- •Література
- •Тема 25 розслідування злочинів про незаконні дії з наркотичними засобами
- •1. Криміналістична характеристика злочинів про незаконні дії із наркотиками
- •10) «Відмивання» доходів, отриманих від наркобізнесу.
- •2. Розслідування злочинів про незаконні дії з наркотичними засобами
- •Література
- •Тема 26 особливості методики розслідування хабарництва
- •1. Особливості криміналістичної характеристики хабарництва
- •2. Порушення кримінальної справи і первинні слідчі дії
- •3. Планування та подальші слідчі дії завершального етапу розслідування
- •Література
- •Тема 27 особливості розслідування злочинів у справах за участі іноземців
- •1. Загальні тактичні та організаційні особливості розслідування у справах за участі іноземців
- •2. Особливості правового становища іноземців в Україні
- •3. Вивчення особи іноземця, який бере участь у кримінальному процесі
- •4. Особливості провадження слідчих дій за участі іноземних громадян
- •Література
- •Тема 14
- •Тема 15
- •Тема 16
- •Тема 17
- •Тема 18
- •Тема 25 і
- •Тема 26 і
Б. Тактичні особливості допиту обвинуваченого ( підозрюваного )
Предметом допиту обвинуваченого є обставини, сформульовані у постанові про притягнення особи як обвинуваченого.
Обвинувачений не зобов'язаний давати показання у справі, однак, дотримуючи процесуальний порядок проведення допиту і застосовуючи окремі тактичні прийоми, слідчий повинен перекопати обвинуваченого у недоцільності приховання істини у справі.
Оскільки показання обвинуваченого є не тільки джерелом доказів, а й засобом його захисту від обвинувачень, слідчий мусить падати обвинуваченому можливість детально викласти його показання.
Процесуальний порядок допиту обвинуваченого визначено статтями 143-146 КПК України.
Тактичні прийоми допиту мають свої особливості.
1. Слідчий повинен ретельно вивчити матеріали справи для правильного обрання моменту допиту обвинуваченого (зрозуміло, у комплексі процедури пред'явлення обвинуваченого, за винятком повторного чи додаткового допиту).
Якщо всі обставини справи, з яких необхідно допитати обвинуваченого, повністю не досліджено або не перевірено, чи є сумніви у слідчого, проведення допиту буде передчасним і не принесе бажаного результату.
Коли у справі є кілька обвинувачених, а важливе значення має правильне визначення слідчим питання щодо черговості їх допиту, слідчий повинен урахувати:
- яку роль відіграв той чи інший обвинувачений у спільній злочинній діяльності;
яке покарання загрожує йому за вчинений злочин;
у яких стосунках він перебуває з іншими обвинуваченими;
які докази його винності;
його особисті якості тощо.
Швидке отримання правдивих показань від одних обвинувачених може стати важливою умовою допиту їх співучасників, що дають неправдиві показання.
Допит обвинуваченого (початковий та основний) починається із запитання слідчого, чи визнає допитуваний свою вину.
Тактика проведення допиту обвинуваченого визначається ставленням обвинуваченого до пред'явленого йому обвинувачення і до провадження кримінальної справи в цілому. Можливі такі типові ситуації:
а) обвинувачений визнає себе винним повністю;
б) обвинувачений визнає себе винним частково;
в) обвинувачений не визнає себе винним і дає неправдиві по- казання;
г) обвинувачений не визнає себе винним і не бажає давати показання;
д) обвинувачений визнає себе винним, але відмовляється від давання показань.
За ситуації, коли обвинувачений визнає себе винним і його показання відповідають іншим матеріалам кримінальної справи, завдання слідчого полягає у перевірці щирості такого зізнання деталізацією його показань або проведенням додаткового допиту. Це здійснюється для унеможливлення самообмо-ви чи приховування тяжчого злочину.
У випадках, коли обвинувачений визнає свою вину, але його показання через його добросовісну помилку не відповідають іншим матеріалам справи, перевірка показань здійснюється:
- деталізацією показань обвинуваченого;
- встановленням з'ясування обставин, про які може знати тільки та особа, яка вчинила злочин;
проведенням повторного допиту зі зміною порядку послідовності встановлення обставин, щодо яких обвинувачений вже допитувався;
якщо обвинувачений не може чітко відтворити окремих деталей чи обставин події, можна скористатися тактичними прийомами актуалізації забутого.
Обвинувачений визнає себе винним частково - у цій ситуації показання обвинуваченого містять свідчення, що суперечать матеріалам справи. У таких випадках рекомендується:
почати допит із відволікаючої бесіди на тему, не пов'язану з розслідуваною подією;
вислухати показання обвинуваченого до кінця, не перебиваючи його, та ретельно їх зафіксувати;
аналізом показань виявити суперечності та роз'яснити їх обвинуваченому;
поступово пред'явити обвинуваченому окремі докази та інші матеріали, що викривають його неправдиві свідчення.
Пред'явлення обвинуваченому доказів і даних, отриманих через здійснення оиеративно-розшукових заходів, є ефективним тактичним прийомом для викриття обвинуваченого у неправдивих показаннях обвинуваченого можуть бути використані тільки перевірені, достовірні факти.
Можна рекомендувати такі способи застосування тактичного прийому «пред'явлення доказів та інших матеріалів справи»:
згадування про докази;
перелік доказів;
надання можливості допитуваному оглянути окремі докази;
демонстрація доказів, яка може здійснюватись у спосіб:
а) пред'явлення доказів у порядку зростання їх важливості у справі;
б) пред'явлення сукупності доказів;
в) пред'явлення найбільш важливого (головного) доказу. Необхідно, однак, мати на увазі, що пред'явлення доказів із
великими проміжками часу та без певної логічної послідовності через втрату чинника раптовості позитивного результату не дає.
Наявні матеріали необхідно використати так, щоб в обвинуваченого склалася думка про повну обізнаність слідчого щодо обставин розслідуваного злочину.
Окрім цього, з метою отримання від обвинуваченого правдивих показань, слідчому доцільно роз'яснити обвинуваченому зміст п. 8 ст. 40 КК стосовно положення, що щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину є обставинами, які пом'якшують кримінальну відповідальність. Далі.
Обвинувачений не визнає себе винним і дає неправдиві показання. За такої ситуації під час підготовки до допиту необхідно ретельно вивчити особливості особи обвинуваченого, матеріали кримінальної справи, матеріали архівних кримінальних справ, якщо обвинувачений був раніше судимим, умови його життя, його схильність та інтереси.
Під час проведення допиту обвинуваченого за цієї ситуації можна застосувати такі групи тактичних прийомів:
> Використати прийоми емоційного впливу:
а) спонукати розкаятись і визнати вину через розтлумачення допитуваному як шкідливих наслідків замовчування та брехні, так і позитивних наслідків визнання вини та активної співпра- ці зі слідством, зокрема і щодо злочинів, учинених допитува- ним у минулому, роз'яснити зміст і значення дійового каяття;
б) впливати на позитивні сторони особи допитуваного; вико- ристати його інтереси, хобі; відгуки про його високий професій- ний рівень і авторитет серед оточення;
в) використання антипатії, яку відчуває обвинувачений до співучасників, коли така є, та аналізу його залежності від них, що принижує його гідність. Підсилити сумніви в їхній «надій- ності» і нездатності до кінця дотримуватися наперед обумовле- ної між ними лінії поведінки на слідстві;
г) використати фактор раптовості постановою неочікуваних запитань у ситуації, коли обвинувачений таких запитань не очі- кує, оскільки вже внутрішньо налаштувався на інший перебіг подій чи заспокоєний безпечним, на його думку, змістом і на- прямом допиту (інколи цей прийом іще називають «лобовим» допитом).
> Використати, так звані прийоми логічного впливу:
а) пред'явлення доказів, що спростовують показання допиту- ваного (про особливості пред'явлення доказів мова вже йшла);
б) пред'явлення доказів, які вимагають від обвинуваченого деталізації своїх і чужих показань, а це приведе до виявлення суперечностей між позицією допитуваного та іншими співучас- никами;
в) логічний аналіз суперечностей, які є в показаннях допиту- ваного;
г) логічний аналіз суперечностей між інтересами допитува- ного та інших співучасників;
д) постановка контрольних запитань щодо фактів, точно встановлених у справі;
е) максимальна деталізація показань;
є) пропозиція обвинуваченому повторно викласти показання про подію в цілому або окремих її обставин.
Криміналістикою напрацьовано типові тактичні комбінації, що використовуються під час допиту обвинувачених (і не тільки), які не визнають своєї вини і дають неправдиві показання (брешуть).
Під тактичною комбінацією на допиті, коли обвинувачений (підозрюваний) не визнає себе винним і дає неправдиві показання, розумі готь створення штучної ситуації, розрахованої на її неправильне оцінювання допитуваною особою, що об'єктивно приведе до її викриття в неправді. Це досягається використанням у різних варіантах таких тактичних прийомів:
прийоми, що мають на меті приховати від допитуваного обізнаність слідчого про ті чи інші обставини справи;
метод непрямого (побічного) допиту, який полягає в постановці запитань, які є другорядними, на думку допитуваного, але фактично маскують головне запитання - про причетність до злочину. Наприклад, коли на місці події виявляють сліди пальців рук обвинуваченого, то спершу запитується про таке, яке згодом відкине можливість стверджувати, що ці відбитки залишені ним не під час учинення злочину, а раніше чи пізніше;
способи для створення ситуації, за якої допитуваний обмовляється: його спонукають до детальних, розлогих пояснень із розрахунку на те, що серед цієї завідомо неправдивої інформації той повідомить повні достовірні дані, які потраплять у його показання внаслідок нерозуміння їхньої значущості;
створення напруженості - забезпечується через пред'явлення маси доказів, нагадування про мораль в оцінюванні вчиненого злочину. У тактичній комбінації цей засіб може поєднуватися з методом «зняття напруженості». Це досягається різними способами: голосом, інтонацією, репліками слідчого тощо. Криміналістикою, підтвердженою практикою, ці прийоми визнаються допустимими за умови, що створювана напруга не повинна ототожнюватись із грубістю або недозволеним психологічним або фізичним насильством;
вже згадуваний «лобовий» допит - заспокоївши допитуваного розмовою на сторонню тему або малозначущими питаннями у справі та використавши фактор раптовості, слідчий неочікувано ставить пряме запитання про причетність до злочину тощо;
«допуск легенди» - допитуваному надається можливість безперешкодно викладати надумані свідчення щодо розслідуваної події, щоби згодом, використовуючи їхню нелогічність, суперечність матеріалам справи, продемонструвати свідому неправду, а отже, спонукати до викладення правди;
форсування темпу допиту і непомітне переведення допиту з однієї сфери блоку питань до іншої з розрахунку на обмовлення за інерцією про обставини, які відомі лише злочинцеві чи особі, що була присутня на місці вчинення злочину;
створення умов для неправильного оцінювання недобросовісним обвинуваченим наявної ситуації допиту, про що вже також згадувалось. Як елемент рефлексивного управління, цей прийом розрахований на можливі помилкові орієнтування та оцінювання тієї чи іншої обставини допиту особою, яка справді причетна до цієї обставини.
Тут немає обману, немає примусу до допитуваного щодо вибору ним певної позиції, немає жодного навіювання.
Дезінформація допитуваного, що є результатом цього прийому, «справа рук» самого допитуваного. Способів для цього багато: пряма відмова від повідомлення інформації, яка цікавить заінтересованих осіб; замовчування, репліки та окремі повідомлення, які допускають неоднозначне тлумачення; створення ситуацій, що можуть обумовити в обвинуваченого ті чи інші догадки;
очікування - перерва в допиті, щоби створений іншими тактичними прийомами вплив закріпив зміни у психологічному стані допитуваного, а це приведе до переборення його установки на завідому неправду;
створення заповненості - полягає у виділенні слідчим прогалин у показаннях, підкреслюванні нез'ясованих моментів із тим, щоб у допитуваного з'явилося бажання усунути ці прогалини і дати нові показання;
• використання «слабких місць» особистості обвинуваченого.
Звичайно, спершу слідчому необхідно знайти ці місця. До цих слабкостей можна віднести:
недоліки інтелекту,
боягузство,
запальність,
самозакоханість,
прямолінійність.
Практично кожна з цих якостей може бути використана слідчим із тактичною метою для нейтралізації його опору встановленню істин у справі. Адже через слабкості може йти управління особою.
Але тут слід пам'ятати таку моральну норму: тактичне використання слабкостей не повинно базуватися на їх заохоченні та сприяти їх укріпленню й розвиткові.
Навпаки, після завершення допиту треба знайти спосіб висловити обвинуваченому позитивну оцінку факту дання ним правдивих показань.
Наприклад, на боязкого обвинуваченого можна вплинути через ознайомлення його з санкцією кримінального закону, передбаченою за вчинене, а отже, спонукати його до каяття і сприяння слідству, щоб пом'якшити відповідальність. Якщо ж він, злякавшись правових наслідків, дає правдиві показання, цей факт доцільно оцінити як мудру з боку обвинуваченого і грунтовану на правильному розумінні свого становища поведінку.
А зараз про особливості застосування тактичних прийомів у ситуації, коли обвинувачений і не визнає себе винним, і не бажає давати показання.
Закон не зобов'язує обвинуваченого давати показання, як і не забороняє йому давати неправдиві показання. Цим законодавець, як видається, покладає на слідчого обов'язок установити істину незалежно від показань, поведінки і позиції обвинуваченого, з урахуванням імовірності неправдивих показань з його боку, а можливо, й самообмови.
Але слідчий завжди повинен пам'ятати, що обвинувачений зазвичай краще, ніж будь-хто інший, знає про обставини підготування, вчинення і приховання злочину, його мотиви й мету.
Наявна в показаннях обвинуваченого інформація - докази можуть виявитися дуже важливими, а отже, їх відсутність лише негативно відобразиться на повноті розслідування (достатності).
Окрім цього, отримання нових і повних показань від обвинуваченого суттєво прискорить розслідування, оскільки з них слідчий дізнається про існування інших джерел доказів.
Усе це обумовлює завдання не тільки викрити обвинуваченого у неправді, коли той обрав такий спосіб протидії слідству, а й перебороти відмову від давання показань.
Тактичними прийомами переборення відмови від давання обвинуваченим показань є:
- переконання обвинуваченого в неправильності обраної ним позиції;
- повідомлення обвинуваченому про те, що його співучасники, на відміну від нього, вже дають показання, зокрема й такі, що викривають його у злочині;
- використання суперечностей між інтересами співучасників. Для того щоб переконати обвинуваченого в неправильності
обраної ним позиції, слідчий повинен роз'яснити йому, до яких негативних наслідків призведе його відмова:
- затримка з розслідуванням;
створення перешкод щодо встановлення ступеня вини співучасників;
ускладнення з установленням справжніх обставин справи, зокрема таких, що пом'якшують вину обвинуваченого або навіть заперечують її.
Повідомляючи обвинуваченому про те, що співучасники його викривають, не слід знайомити його зі змістом таких показань (до дання ним показань особисто).
Обвинувачений може змінити свої показання та позиції навіть із остраху запізнитися з визнанням своєї вини, якщо слідчий зуміє його у цьому переконати, з тим, щоб саме йому врахувалося розкаяння та сприяння слідству.
Процесуальний порядок допиту підозрюваного визначається статтями 107, 134-136, 145, 146 КПК.
Якщо підозрюваного було затримано або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання.
Предметом допиту підозрюваного є обставини, на підставі яких особу було затримано, або до неї було обрано запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення.
У ході підготовки до проведення допиту підозрюваного необхідно:
- визначити предмет допиту;
сформулювати запитання і визначити порядок їх послідовності;
визначити, які докази та матеріали можуть бути використані під час допиту для викриття підозрюваного;
визначити послідовність проведення допитів за наявності кількох підозрюваних осіб.
Тактика допиту підозрюваного дуже схожа з допитом обвинуваченого, застосовуються майже ті ж тактичні прийоми. Утім, допит підозрюваного має й специфіку. Вона обумовлена тим, що даних про особу підозрюваного зазвичай недостатньо, їх бракує; у розпорядженні слідчого ще немає такого доказового матеріалу, як під час допиту обвинуваченого.
Але на боці слідчого, а надто під час першого допиту підозрюваного, фактор раптовості: допитуваний ще не встиг продумати й підготувати лінію захисту; не знає, якими доказами його вини користується слідчий.
Щоб не повторюватися, не будемо ще раз зупинятися на тактичному арсеналі слідчого під час допиту підозрюваного, бо він такий, як і для допиту обвинуваченого. Але зупинімося на одному з різновидів тактичних комбінацій, безпосередньо пов'язаних із допитом підозрюваного.
Мова йтиме про комбінацію з використанням трансферів -спеціальних пристосувань для захисту різноманітних об'єктів у спосіб залишення на суб'єкті посягання слідів його злочинних діянь.
Трансфери можуть бути хімічними, можуть бути пристроями для отримання фото- і кінозображення, відеознімання зображення злочинця в момент його дій на місці злочину.
Дію більшості трансферів розраховано не на захоплення злочинця па місці злочину (хоча можливі й такі варіанти), а на подальше його викриття з використанням комбінацій слідчих дій:
- затримання підозрюваного,
- його оглял із метою виявлення ознак впливу на тіло або одяг трансфера,
- проведення допиту.
Саме у процесі цього допиту можуть бути використані вже згадувані тактичні прийоми, найбільш ефективними з них, як свідчить практика, є:
- послідовне пред'явлення підозрюваному доказів у порядку наростання їхньої викривальної сили;
створення і локалізація напруженості;
допуск легенди в поєднанні з припиненням неправди.