3. Поняття і зміст організації та планування розслідування

Діяльність щодо розкриття і розслідування злочинів потре­бує її чіткої організації та планування.

Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування. Вона передбачає різні рівні діяльності щодо роз­криття, розслідування й запобігання злочинів:

1) вищий - система заходів, які забезпечують ефективність діяльності всіх компетентних (правоохоронних) органів.

Організація розслідування виступає як специфічна форма діяльності всіх компетентних органів держави, тобто органів дізнання і попереднього слідства усіх відомств;

2) управлінський - управління певним видом діяльності ок- ремо взятого правоохоронного органу.

Це - комплекс заходів, що забезпечують оптимальну струк­туру органів розслідування, необхідний рівень управління ними, ефективність їхньої діяльності, вдосконалення засобів і методів.

Організація розслідування в цьому разі виступає як основна функція слідчого апарату одного відомства;

3) методичний - організація розслідування конкретного зло- чину.

Це - комплекс заходів щодо створення оптимальних умов для визначення й застосування найбільш ефективних і доціль­них криміналістичних рекомендацій;

4) тактичний - організація проведення окремої слідчої дії або організаційно-технічного заходу.

Організація розслідування означає:

1) розроблення погодженого плану засобів правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних, надзвичайних подій.

У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, технічних засобів;

2. у справах, порушених за оперативними матеріалами, роз­роблення спільно зі слідчим плану реалізації матеріалів;

3. налагодження належної взаємодії слідчого з оперативними працівниками, громадськістю, які залучаються до розслідуван­ня (розкриття) злочину;

4. забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-опера­тивною групою (СОГ), бригадою;

5. чітке визначення обов'язків між членами СОГ;

6. організація регулярних оперативних нарад СОГ із ме­тою обговорення результатів і подальших завдань розсліду­вання;

7. налагодження систематичного обміну інформацією;

8. сплапувапня роботи слідчого з урахуванням усіх справ, які є у провадженні;

9. забезпечення технічної оснащеності СОГ;

10) забезпечення чіткого виконання плану розслідування;

11. підбір необхідного нормативного матеріалу для забезпе­чення перозголошення даних попереднього слідства;

12. забезпечення діяльності членів СОГ за умов дотримання наукової організації праці та управління.

Організація будь-якої діяльності, зокрема і щодо розсліду­вання, відбувається через застосування відповідних засобів. '

> Процесуальні засоби організації розслідування.

Вони визначені КПК, а тому є обов'язковими під час прова­дження розслідування.

Кодексом установлюються:

• завдання і мета розслідування;

• умови, необхідні для початку розслідування;

• функції учасників розслідування;

• перелік можливих слідчих дій;

• регламентація порядку проведення слідчих дій: умови для початку слідчої дії; станів проведення, дій учасників, способів фіксації ходу та результатів слідчої дії тощо;

• права та обов'язки учасників, самого слідчого;

• постанови слідчого на проведення процесуальної дії.

У цих постановах аналізується наявна інформація, визнача­ються необхідні дії, їх учасники, умови дій тощо.

> Психологічні засоби організації розслідування.

Результати і зміст розслідування значною мірою залежать від психічної активності, психічних станів слідчого та інших учасників розслідування.

Тому можливі психологічні засоби, які активізують психічну діяльність, є надзвичайно актуальними.

Під психологічними засобами організації розслідування тре­ба розуміти сукупність засобів і методів активізації діяльності слідчого (мисленнєвих процесів, вольових зусиль, регуляції емоційних станів) та інших суб'єктів діяльності.

Психологічні засоби покликані активізувати:

а) процеси сприйняття слідчим обстановки, окремих фактів, повідомлень інших осіб.

Для досягнення цієї мети використовуються методи концен­трації уваги, саморегуляції, самоконтролю.

Ці методи мають знижувати негативні впливи зовнішніх подразників;

б) процеси мислениєвої діяльності слідчого. Для цього застосовують:

• постановку широкого кола питань під час сприйняття об'єк­тів (предметів, слідів, процесів), які в сукупності повинні бути направлені па з'ясування всіх параметрів, властивостей об'єкта, слідів взаємодії па ньому, зв'язків з іншими об'єктами тощо;

• формально-логічні прийоми побудови систем умовисновків для зіставлення, оцінювання зібраної інформації, постановки но­вих питань і завдань дослідження, на збирання додаткової інфор­мації;

- рефлексивне мислення (уміння «думати за злочинця», виявляти причини його поведінки, способи дій, приховання слідів тощо);

- уявне експериментування (уявне зіставлення слідів з об'єктами, відтворення в уяві процесу виникнення слідів тощо).

Це вимагає від слідчого постійної роботи над удосконален­ням творчої уяви, образного мислення;

- уявне моделювання, що сприяє слідчому на основі вивчен­ня об'єктів, за якими велося спостереження, слідів тощо відтво­рити картину минулої події; проаналізувати об'єкти, знайти зв'язок між окремими слідами, об'єктами, явищами.

Уявне моделювання завжди спирається на криміналістичні знання про структуру цього виду злочину, про механізм слідо-утвореппя, механізм вчинення злочину тощо;

- концентрація мисленнєвої діяльності, знаходження нової інформації, її аналіз і синтез, переборення протидії, об'єктивне закріплення всіх установлених фактів у матеріалах справи.

Перелічені види мисленнєвої діяльності слідчого розвива­ються і вдосконалюються у процесі практичної діяльності;

в) процеси взаємодії з іншими учасниками розслідування, організації їхньої діяльності.

У ході слідчих дій беруть участь багато осіб, свідків, спеціа­лістів, перекладачів, понятих тощо.

Процесуальний закон передбачає право слідчого на залучен­ня громадян до виконання перелічених процесуальних функ­цій, однак якість їх виконання значною мірою залежить від уміння слідчого використати психологічні методи, які підвищу­ють концентрацію уваги, активність учасників слідчої дії;

г) процес впливу слідчого на інших осіб.

Володіння слідчим багатьма психологічними методами до­помагає йому згадати забуте і переконує його в необхідності розповісти правду, тобто сприяє отриманню правдивих пока­зань.

Всі перелічені психологічні методи спрямовані на підвищен­ня рівня організації розслідування, скорочення його строків, отримання повної інформації.

> Управлінські засоби організації діяльності.

> Тактичні засоби організації розслідування: всі форми вза­ємодії слідчого з оперативно-розшуковими службами, органа­ми дізнання, контрольними інспекціями, закладами тощо.

> Технічні засоби організації розслідування. Криміналістикою напрацьовано багато засобів, що сприяють

організації діяльності слідчого, зокрема засобів, які полегшу­ють дії та функції слідчого, підвищують інформованість про об'єкти сліду, забезпечують збереження інформації, її перетво­рення, покращують можливість сприйняття об'єктів, слідів (усе це сконцентровано у валізах слідчого, утворюються спеціальні місця слідчого, оснащені технічними засобами зв'язку, фіксації, оброблення інформації).

Існують різноманітні допоміжні засоби ведення карток, складаються узагальпювальні схеми, графіки, ведення інфор­мації в ЕОМ тощо.

У загальному процесі організації розслідування треба нама­гатися вирізнити окремі етапи і діяти за цими етапами.

Наскільки повніше буде визначено етапи реалізації органі­зації розслідування, настільки кращими будуть можливості поглиблення процесів цієї організації.

Можна вирізнити такі етапи організації розслідування.

1. Вивчення інформаційної моделі криміналістичної струк­тури конкретного виду злочину: кримінальну, криміналістичну характеристики, предмет доказування тощо.

2. Вивчення первинної інформації, що служила підставою для порушення кримінальної справи, приводи та достатні під­стави.

3. Визначення сукупності питань, на які треба шукати відпо­віді у ході розслідування, дозволяє перейти до наступного ета­пу - етапу формування безпосередніх завдань.

4. Етап побудови прогностичної моделі діяльності.

5. Етап прийняття рішень про напрям діяльності, проведен­ня конкретних дій.

Приймаються рішення про: 1) визначення версій, які будуть перевірятися; 2) послідовність цієї перевірки; 3) про сукупність завдань, що вирішуватимуться щодо кожної сконструйованої версії; 4) визначаються засоби вирішення завдань (слідчі, опе­ративні, ревізійні тощо), тактичні й технічні засоби.

У певних випадках прийняття рішення супроводжується постановлеппям відповідних процесуальних актів (постанов про проведення обшуку, затримання, виїмки тощо).

Прийняття рішень завжди супроводжується детальним пла­нуванням конкретних дій, їх сукупності тощо.

Планування є обов'зковим складником загального процесу організації розслідування.

Необхідність планування розслідування випливає з усієї су­ті дій слідчого в розслідуванні злочинів, яка потребує організо­ваності, швидкості.

Завданням кожного слідчого є вивчення наукових основ планування та впровадження їх у слідчу практику.

Під плануванням розслідування розуміють мисленнєву практичну діяльність, спрямовану на визначення способів роз­криття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з'ясуван­ню, а також установлення найбільш доцільних строків про­ведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових за­ходів. Результати планування відображаються в письмових плаїіах розслідуванпя.

Значення планування розслідування визначається важли­вістю завдань, які можуть бути вирішені за його допомоги.

До завдань планування розслідування належать:

1. Орієнтування в обставинах учиненого злочину.

2. Визначення правильних способів розкриття злочину.

3. Пошук доказів і джерел їх отримання.

4. Встановлення й розшук злочинців за гарячими слідами.

5. Забезпечення об'єктивності, повноти і всебічності розслі­дування.

6. Своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи.

7. Забезпечення найбільш ефективного поєднання оператив­но-розшукових заходів і слідчих дій у розслідуванні.

8. Сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швид­кість розслідування.

9. Встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину.

Процес установлення об'єктивної істини під час розслідуван­ня злочинів залежить від принципів планування, які мають від­повідати принципам кримінального процесу, визначатися ними.

До принципів планування належать:

1. Індивідуальність - обумовлюється неповторністю кожно- го з розслідуваних злочинів та особливостями особистості слід- чого, який реалізує планування.

План повинен будуватися тільки на даних, отриманих у ході конкретного слідства.

2. Принцип динамічності означає, що ця діяльність не є разо- вим актом, а відбувається постійно протягом усього процесу розслідування.

Плани розслідування не є незмінними, вони постійно уточ­нюються, доповнюються; у них враховуються нові слідчі версії, що вимагають додаткової перевірки.

3. Конкретність планування полягає у відсутності в розроб- люваних планах загальних формулювань.

їхня програма чітко визначає мету планових дій, того, хто виконуватиме їх, у які строки, де й коли.

4. Законність, тобто точне, неухильне дотримання закону в розслідуванні.

5. Обґрунтованість плану розслідування її ще називають принципом реальності, тобто треба намічати тільки реальне, конкретно виконуване.

6. Оптимальиість як принцип означає, що планування про­водиться з тим, аби завдання та мета досягалися з якнаймен­шою витратою сил, засобів за найкоротший строк, із найбільш можливою, переконливою реалізацією запланованого.

7. Принцип урахування взаємозв'язку намічених дій, тобто рішення кожного завдання й запланованих для цього дій, зав­жди пов'язаного з вирішенням інших завдань у справі й прове­денням інших слідчих дій, тому під час планування потрібно враховувати ці зв'язки, а отже, планувати дії з урахуванням ре­зультатів інших дій, їх можливого впливу на подальші дії, отри­мувані результати.

Існує кілька рівнів планування (тобто видів планів за рівнем планування):

а) планування роботи слідчого (календарний план);

б) планування розслідування в кримінальній справі;

в) планування початкового, наступного, прикінцевого етапів розслідування;

г) планування слідчої дії;

д) планування тактичної операції;

е) планування тактичного прийому.

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій:

• визначення загального напряму дій, формування цілей, по­будова версій та виведення з них логічних висновків, завдань, підзавдань;

• вирізнення обставин, які необхідно встановити: предмета і меж доказування, обставин, з'ясування яких є необхідним для встановлення істини;

• визначення засобів, за допомоги яких буде встановлено обставини вчиненого злочину (визначення кола слідчих та ін­ших дій і заходів оперативно-пошукового та організаційно-тех­нічного характеру; визначення тактики намічених дій), та засо­бів прийняття тактичних рішень;

• визначення виконавців і термінів виконання, послідовнос­ті проведення намічених дій;

- оформлення наміченої програми у вигляді письмових пла­нів розслідування, схем, графіків, карток тощо.

Планування окремої слідчої дії має три стадії:

• визначення часу, місця проведення, кінцевої мети і змісту майбутньої слідчої дії, кола питань, які треба з'ясувати, та об­ставин, що потребують установлення;

• встановлення (вибір) конкретних ресурсів - інформацій­них, психологічних, технічних, що є у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти;

• безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії з визначенням послідовності застосування тактич­них прийомів і тактичних операцій.

За формою плани поділяються на:

а) письмові;

б) уявні (усні).

Лише інколи планування може бути усним (уявним): це мо­же мати місце на початковій стадії розслідування, коли виявля­ються ознаки злочинів, і в ході порушення кримінальної справи.

У таких ситуаціях слідчий, базуючись на висунутих версіях, зазвичай типових, складає наближений усний план із проведен­ням найбільш невідкладних слідчих дій та оперативно-розшу-кових заходів.

І вже після цього приступає до складання письмового плану.

Усний план інколи складається в розслідуванні нескладних, уже типових для конкретного слідчого, кримінальних справ, коли він робить для себе лише певні замітки, хоча це не завжди виправдано.

Інколи слідчий уявно планує проведення окремих типових, як для нього, слідчих дій, зазначаючи в загальному плані прове­дення цієї слідчої дії. Однак, незважаючи на це, він робить за­мітки, визначає основні питання, обставини, що потребують установлення в ході слідчої дії.

Для плану розслідування окремого злочину, тобто щодо од­нієї кримінальної справи, є характерними такі обов'язкові еле­менти плану:

а) версії;

б) обставини, які необхідно встановити;

в) слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційно-технічні заходи;

г) вказівка, хто є виконавцем, і термін виконання;

д) матеріали, що їх треба використати. Графічно план може мати такий вигляд.