8. Техніко-криміналістична експертиза документів та її можливості

Техніко-криміналістична експертиза документів залежно від об'єкта дослідження вирішуваних завдань має декілька різно­видів: *

• експертиза реквізитів документів;

• експертиза відбитків печаток і штампів;

• експертиза поліграфічної продукції;

• експертиза сучасних друкованих форм і одержаних за їхньої допомоги відбитків;

• експертиза сучасних друкованих форм і одержаних за їхньої допомоги відбитків;

• експертиза грошових знаків та цінних паперів;

• експертиза матеріалів документів та засобів письма. Загальні позиції діагностичних та ідентифікаційних завдань

техніко-криміналістичного дослідження документів ми вже згадували у першому питанні лекції.

Є сенс акцентувати на можливостях розглядуваних різнови­дів техпіко-криміналістичної експертизи документів і на матері­алах (об'єктах) експертизи, якими слідчий повинен забезпечити експерта, щоб результат дослідження був ефективним.

Отже,

> Експертизою реквізитів документів може бути встановлено:

- спосіб виготовлення бланка документа (друкарський тощо);

- чи тим же способом виготовлено бланки декількох доку­ментів;

- відповідність бланка встановленій формі;

- чи не виконано рукописний текст (підпис) із застосуван­ням технічних способів копіювання;

- приладдя і речовину, якими виконано записи;

• чи однакові та за якими ознаками матеріали (папір, чорни­ло, клей тощо), застосовані для виготовлення (підклеювання) досліджуваних документів;

• чи не використано для виготовлення документів папір пев­ного сорту або партії випуску;

- зміст початкових записів, що були змінені;

- початковий зміст записів чи інших реквізитів документа, що зникли (закреслені, заклеєні);

• зміст спалених документів;

• послідовність нанесення записів та інших реквізитів;

• абсолютна чи відносна давність виготовлення документа;

• чи не виконані записи конкретним письмовим приладдям (ручкою, олівцем тощо);

• чи не складали раніше окремі частини записів одне ціле до­кумента;

- чи одночасно викопано декілька примірників документа;

- чи має місце переклеювання фотокартки, марки чи вклею­вання окремих фрагментів.

> Експертизою відбитків печаток і штампів може бути встановлено:

- як виготовлено відбиток у цьому документі (малюванням, фототехнічним чи фотоелектронним способом із певного оригі­налу, копіюванням із раніше виготовленого з нього відбитка тощо);

• одним чи різними способами виготовлено надіслані для дослідження друкарські форми;

• що виконано раніше: текст чи відбиток штампа, підпис чи відбиток печатки;

• фабричним чи саморобним способом виготовлено печатки (або штампи), відбитки яких є на документі;

- чи домальовано окрему частину відбитку печатки (штампа);

- чи не залишено декілька відбитків тією самою печаткою (штампом);

• чи не залишено відбиток конкретною печаткою (штампом);

• зміст тексту на відбитку печатки (штампа).

> Експертизою машинописних текстів може бути встанов­лено:

• тип, систему, модель друкарської машинки чи іншого бук-водрукувального апарата (телеграфного, касового тощо), на яких надруковані окремі частини тексту, на одній чи на кількох друкарських машинках виконано текст;

• порядковий помер закладки примірника документа, надру­кованого крізь копіювальний папір;

• кількість примірників, надрукованих в одній закладці, по­рядковий номер окремого примірника машинописної копії пев­ного документа;

• чи не надруковано цей документ на конкретній друкар­ській машинці або на іншому букводрукувальному апараті;

• чи присутній в документі додрукований пізніше текст;

• чи одночасно віддруковані декілька примірників документа.

> Експертизою поліграфічної продукції може бути встанов­лено:

- вид, рід і спосіб друкування;

• чи не віддруковано документ конкретним способом (набо­ром, за допомоги кліше тощо);

• вид набору (ручний, лінотипний), який застосовувався для виготовлення монолітних стрічок чи додруковування доку­мента;

• чи з конкретного лінотипного набору віддруковано доку­мент;

• чи не віддруковано документ за допомоги шрифту з кон­кретної шрифтової каси друкарні;

• чи не є частинами одного й того ж комплекту шрифти, знайдені в різних місцях;

• до якого виду розмножувальної техніки належить апарат, на якому виготовлено документ;

• чи виготовлено документ на конкретному розмножуваль­ному апараті;

• чи не обрізано документ конкретним ножем для різання паперу.

> Експертизою сучасних друкованих форм та їх відбитків може бути встановлено:

• яким способом друку виготовлено документ;

• яким способом виготовлено друковану форму;

• чи цією друкованою формою надруковано документ;

• чи на цьому друкувальному пристрої віддруковано доку­мент.

> Експертизою грошових знаків і цінних паперів може бути встановлено:

• чи є надана експертові купюра грошовим знаком конкрет­ної держави;

• чи є купюра (бланк цінного папера) справжньою, якщо ні, то яким способом її підроблено;

• чи вже колись вилучалася такого характеру підробка, якщо так, то коли й де;

• чи одним способом виготовлено купюри (бланки цінних паперів), якщо так, то тоді чи ті самі пристосування, обладнан­ня, матеріали використовувалися для цього;

• якщо подані на експертизу купюри (бланки цінних папе­рів) підроблено і раніше такі підробки не вилучались, то яке обладнання, які матеріали було використано, де вони застосо­вуються, характер і перелік підприємств, що з ними працюють;

• чи є ознаки внесення змін у реквізити цінного папера, як­що так, то встановити спосіб зміни їхнього початкового змісту та ін.

> Експертизою засобів письма і матеріалів документів може бути встановлено:

• вид матеріалів написання (чорнило, паста, штемпельна фарба, копіювальний папір, стрічка для друкарської машинки, олівець тощо) і допоміжних речовин (клей та ін.), використа­них для виготовлення документа;

• чи використано для виготовлення документа конкретні ма­теріали написання;

• чи не мають матеріали написання, використані для виго­товлення декількох документів, загальне джерело походження;

- якою речовиною виведено записи тощо.

Для розв'язання таких завдань у достатній кількості мають бути подані якісні вільні та експериментальні, а якщо є змога то й відносно вільні зразки: рукописні, машинописні тексти, відбитки печаток і штампів (архівні документи, копії наказів, листів та іншої документації).

Експериментальні зразки відбираються згідно зі ст. 199 КПК України.

Для ідентифікації печаток і штампів на експертизу направ­ляють 5-6 експериментальних відбитків, які повинні відрізня­тися за силою та напрямком натискування, ступенем забарв­лення, бути виготовлені на м'якій та твердій прокладці.

Якщо печать або штампи були виготовлені більше 2-3 років тому, необхідними є відбитки, що приблизно відповідають уяв­ному часу виготовлення документа.

Виявлені у підозрюваних печатки і штампи також треба ске­рувати на експертизу, якщо слідчий припускає, що ними вико­нані відбитки на документах.

Коли ідентифікуються інші друковані форми на досліджен­ня направляється або сама форма, або її відбиток на білому пе.тіпованому папері, що виготовлені аналогічно відбиткам пе­чаток і штампів.

Експериментальні зразки машинописних текстів викону­ються через 1; 1,5; 2 інтервали і повинні містити відбитки всіх знаків і сам текст, що повторює за змістом досліджуваний, або ж усі слова і словосполучення, які використовувалися в досліджуваному документі.

Якщо друкарська машинка була на ремонті, мінявся шрифт або окремі знаки, про це має бути, як уже зазначалося, повідом­лено експертові.

Для отримання зразків тексту, виконаного на матричних принтерах, окрім цього необхідно використовувати такі самі шрифти, які використовувались у досліджуваному доку­менті.

Експериментальні зразки репрографічних копій (чотири-п'ять) отримують па тому ж обладнанні, навіть бажано вико­ристовувати максимально можливий для цього апарата формат паперу і тсуі самий масштаб, яким копіювався досліджуваний документ.

Окрім копій, необхідно надати експертові основні матеріали: папір, тонер (5-10 мл).

Для дослідження матеріалів документів експертам надаються порівняльні зразки чорнил, пасти, фарби, паперу, картону, пи­шучих засобів тощо.

В. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПОЧЕРКО- ТА АВТОРОЗНАВСТВО