3. Завдання, функції криміналістики та її принципи і закони

Криміналістика не розкриває і не розслідує злочинів. Вона тільки сприяє працівникам правоохоронних органів у цій діяльності.

У цьому саме й полягає головне завдання криміналістики, як вважає більшість науковців і практиків, а саме - сприяти бо­ротьбі зі злочинністю.

Однак, у такому загальному вигляді сприяння боротьбі зі злочинністю є завданням усіх наук, що вивчають злочинність.

Тому завдання криміналістики повинно виражатися через щось таке, що й буде вирізняти її внесок у боротьбу з названим суспільним злом.

Саме таким виступає розроблення засобів, способів і методів збирання, дослідження й використання доказової інформації з метою розкриття, розслідування й попередження злочинів.

Звідси головне завдання криміналістики можна сформулю­вати як - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отри­мання й використання доказової інформації.

Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання:

• вивчення закономірностей слідоутворення, збору та вико­ристання доказової інформації;

• вивчення практики розкриття й розслідування злочинів, зокрема: досвід і новації інших держав;

• вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації;

• напрацювання практичних рекомендацій технічного і мето­дичного характеру;

• розроблення заходів і засобів попередження злочинів. Спеціальні завдання криміналістики, своєю чергою, через

їхні динамічність, взаємообумовленість із соціальними змінами у суспільстві й потребою слугувати практиці боротьби зі зло­чинністю, зміцненню законності й правопорядку, - реалізуються і через конкретні завдання, які визначаються конкретними, сьогоденними потребами практики (конкретні завдання - зав­дання певного періоду, яке вирішує криміналістика).

Наприклад, посилення боротьби з організованою злочинніс­тю внесло до порядку денного створення нових структурних підрозділів правоохоронних органів, розроблення нових тех­нічних засобів, удосконалення нормативної й технічної бази діяльності цих органів.

Розроблення спеціальних засобів звуко- та відеозапису, но­вих ідентифікаційних методик ототожнення джерел звукової інформації - все це є одним із конкретних завдань сучасної криміналістики.

Боротьба з організованою злочинністю, рекетом, охорона власності в ринкових умовах окреслили ще одне окреме завдан­ня - розробити методи й технічні засоби експлуатації вибухо­небезпечних об'єктів, які стали часто використовуватися ма­фіозними структурами.

Сучасна боротьба зі злочинністю вимагає використання нетрадиційних джерел доказової інформації про сліди запаху, звуку, дослідження трасологічних відбитків на молекулярному і атомарному рівнях; існує загальна потреба у розробленні ме­тодики нетрадиційних методів і засобів, йдеться про можли­вість застосування поліграфа, гіпнорепродукування, візуальної психодіагностики - все це висуває нові конкретні (окремі) зав­дання перед криміналістикою України, яка використовує ос­танні досягнення природничих і технічних наук, пристосовує ці методи й засоби до криміналістичної практики.

> До функцій криміналістики (а функції - це основні на­прямки діяльності) у загальному вигляді можна віднести:

методологічну - забезпечення правильного розуміння пред­мета і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; дає можливість правильно визначити співвідношення науки і практики;

синтезуючу - криміналістика відображає у собі загальні про­цеси інтеграції наукового знання. Завдяки криміналістиці від­бувається впорядкування накопиченого емпіричного матеріалу способом його синтезу, яке виявляє внутрішню єдність отрима­них відомостей (тобто, відбуваються систематизація та узагаль­нення емпіричного матеріалу як передумова його синтезу), інко­ли цю функцію називають статичною (закріпляючою);

прогнозуючу - криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому. Іншими словами, криміналістика слугує основою для теорії прогнозування. Інколи прогнозуючу ще називають динамічною.

Як і кожна наука, криміналістика також має специфічні за­кони свого розвитку.

Закони розвитку науки - це відображення тих чинників, умов, принципів, які визначають напрям і зміст науки, її змін у конкретних умовах існування суспільних явиш, і форм їх пі­знання.

У найбільш загальному, синтезованому вигляді, бо і з цього питання в теорії криміналістики немає єдииоприйнятої позиції. У До законів розвитку криміналістики можна віднести:

• закон зв'язку та успадковапості між існуючими і такими, що виникають, криміналістичними концепціями (це легко про-слідковується дослідженням концепції про предмет криміна­лістики тощо);

• закон активного творчого пристосування сучасних досяг­нень для потреб практики тих наук, розроблення яких не мо­жуть бути прямо, безпосередньо використані у судочинстві без їх спеціального пристосування, оброблення, диференціації, ін­теграції;

• закон обґрунтування, обумовлення криміналістичних ре­комендацій потребами практики судочинства і вдосконалення цієї практики на ґрунті досягнень криміналістичної науки;

• закон прискорення темпів розвитку криміналістики на базі науково-технічного прогресу у сфері як криміналістики, так і суміжних наук.

Причинами таких прискорених темпів розвитку науки криміналістики є:

• зростаючий обсяг фундаментальних досліджень у кримі­налістиці;

• інтенсивний розвиток суміжних із криміналістикою галу­зей знань;

• підвищення суспільної значущості криміналістики зі зрос­таючою актуальністю проблеми боротьби зі злочинністю;

• об'єктивно зростаючий завдяки науково-технічному про­гресу потенціал криміналістики як науки.

Під принципами криміналістики зазвичай розуміють певні вихідні положення, керівні ідеї.

Вивчаючи кримінальний процес, ви, принаймні, вже вели мову про принципи кримінального судочинства і знаєте ознаки принципів, відмінність їх від правових норм, рекомендацій чи інших категорій механізму кримінально-процесуального регу­лювання.

Оскільки в теорії криміналістики, як, до речі, і в теорії кри­мінального процесу, існує різнобій у підходах науковців до пи­тання про принципи криміналістики, потрібно, насамперед, визначитись у тому, що мова в цьому разі йтиме про принципи науки, а не як певного виду діяльності (криміналістичного).

Якщо ці категорії не розмежовувати, то через багатознач­ність поняття «принцип» дійти до якогось прийнятого показ­ника неможливо.

Тому, по-перше, ми ведемо мову про принципи криміналіс­тики як науки;

по-друге, класифікаційною рубрикою, тобто підставою групування за видами, виступають ті вихідні положення, що визначають гносеологічну (пізнавально-динамічну) направле­ність криміналістичних наукових досліджень.

> До принципів криміналістики як науки можна віднести:

- принцип можливості пізнання матеріального світу - озна­чає, що світ є пізнаванним, тобто що всі факти, явища і проце­си, які стають об'єктами вивчення криміналістики, є пізнаван­ними;

принцип об'єктивності - виражає незалежність криміналіс­тичних наукових прикладних досліджень від будь-яких полі­тичних позицій, мотивів, наявність заінтересованості у досяг­ненні максимально точного відображення закономірностей і процесів реального світу;

принцип історизму - відображає діалектичну вимогу роз­глядати предмет криміналістики, її зміст, функції, зв'язки з іншими науками під кутом зору їх виникнення та зміни у дина­міці історії;

принцип системності науки - передбачає такий підхід до предмета криміналістики, за якого вона в цілому, а також окре­мі її розділи і напрями, об'єкти, що нею вивчаються, явища тощо розглядаються як взаємопов'язані та взаємозалежні частини одного цілого, які між собою утворюють взаємообу-мовлену систему.

Сподіваємося, що на цей час вам уже відомі вимоги, що став­ляться до побудови систем будь-яких категорій, це - взає­мозв'язок і взаємообумовленість елементів системи, індивіду­альність, винятковість і т. д.

Іншими словами, криміналістика утворює побудовану за всіма правилами наукову систему складових її предмета, а не звичайне об'єднання категорій, понять, рекомендацій, правил тощо.

Повертаючись до питання про принципи, можна ще сказати, що коли йдеться про принципи криміналістики як виду прак­тичної діяльності, то можна назвати такі:

• принцип законності;

• принцип пріоритету закону над рекомендаціями;

• принцип зв'язку науки і практики;

• принцип раціональної організації розслідування, побудови і перевірки версій, криміналістичної реконструкції;

• принцип творчого підходу до вирішення практичних зав­дань тощо.