2. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація

А зараз детальніше зупинімося на з'ясуванні сутності слідів злочину в криміналістиці, а саме на: 1) з'ясуванні етимології цього слова; 2) стислій історичній довідці; 3) механізмі утво­рення; 4) особливостях прояву; 5) доказовому та іншому зна­ченні як джерела інформації; 6) загальних правилах виявлення цих слідів, їх фіксації та вилучення тощо.

Слово «слід» (у буквальному розумінні), якщо звернутій л до тлумачного словника української мови, означає: відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні; заглибини, смуги і т. ін., що залиша­ються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось, свідчить про щось; характерний відбиток, який з'явився вна­слідок чогось; наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін.

Слід - це завжди наслідок, результат певної дії чи події.

Злочин (в інформативному просторово-структурному зна­ченні) - це завжди взаємодія, що викликає утворення відповід­них відображень цієї взаємодії у середині чи на поверхні певних об'єктів.

Сліди злочину - це будь-які зміни навколишнього, пов'яза­ного з учиненням злочину, середовища, у вигляді утворених матеріальних та ідеальних відображень цієї події.

У криміналістиці розрізняють:

• матеріальні сліди злочину;

• ідеальні (нематеріальні) сліди злочину.

Матеріальні - пов'язані зі злочином зміни в елементах уре­чевленої навколишньої обстановки, що утворилися внаслідок механічного, хімічного, біологічного, термічного або іншого взаємовпливу (наприклад, сліди знарядь зламу, різноманітних дій злочинців, потерпілих, переміщення предметів або речовин, їх наявність або відсутність у певному місці, втрата або набуття ними певних ознак, властивостей тощо).

Ідеальні (нематеріальні) сліди злочину (уявні образи) - слі­ди-відображення у свідомості людей і збережена в їхній пам'яті криміналістично-значуща інформація. Вони в інформаційному плані є більш ємнісними і відображають як весь об'єкт у цілому, так і його частини.

Сліди пам'яті є джерелами вербальної (словесної) інформа­ції щодо форми і властивостей об'єкта, але вони - суб'єктивні.

Здебільшого ці сліди є предметом слідознавства, слідчої так­тики (правила і методи проведення слідчих дій) та юридичної психології. До трасології ідеальні сліди стосунку не мають, нею не вивчаються.

Матеріальні сліди злочину на сучасному етапі розвитку кри­міналістики прийнято розглядати у двох аспектах:

• у широкому значенні сліду;

• у вузькому значенні сліду, або розумінні. Але так було не завжди.

Перше визначення сліду у вітчизняній криміналістиці було запропоноване професором І. М. Якимовим, який під слідом розумів відбиток предмета па іншому об'єкті, з якого можна зрозуміти форму*і призначення цього предмета.

У 1945 р. професор С. М. Потапов сформулював своє визна­чення сліду: «Сліди - це відображення на матеріальних предме­тах ознак явищ, причинно пов'язаних із розслідуваною подією».

«Сліди,- писав С. М. Потапов,- можуть виникати від людей, окремих предметів і від сил природи».

Саме після цього у криміналістиці почалося формування по­няття «Слід у широкому значенні» і «Слід у вузькому значенні».

Сліди у широкому значенні (розумінні) - це будь-які відоб­раження матеріальних змін у навколишньому середовищі, при­чинно пов'язані з подією злочину (у вигляді видозмінення структури і форми чогось, появи чи зникнення чого-небудь на місці події та ін.).

Іншими словами, слідами у широкому розумінні можуть ви­ступати:

• матеріальні предмети або їх частини (труп, знаряддя зла­му, недопалок, пляма крові, порція зерна, рідина);

• матеріальні копії (слід пальця, взуття, розрубу, розрізу тощо).

Трасологія, як підмножина криміналістичного слідознав-ства, вивчає сліди у вузькому значенні. Під ними розуміють матеріально відображені площини чи об'ємні стійкі просторові утворення, які відображають морфологічні чи конформні (що реагують на зміни) особливості зовнішності взаємодіючих під час злочинних діянь об'єктів або виражають механізм перебігу конкретного слідоутворювального процесу.

Це - сліди взуття, транспортних засобів, знарядь зламу, губ, рук, пишучих приладів тощо.

Слідами, що відображають механізм їх утворення, можна назвати різні вузли, шви, бризки крові, слини, сперми чи інших виділень людського організму.

Виходячи з цього можна резюмувати, що сліди у вузькому, себто трасологічному, значенні можна поділити на три великі групи:

• сліди-відбитки;

• сліди-предмети;

• сліди-речовини.

Зрозуміло, що трасологія головним чином вивчає сліди-від­битки, що відображають або зовнішню будову, або інші ознаки об'єкта, що залишив ці сліди.

Водночас сліди-предмети: частини предметів - відламки фар ного скла; замки, пломби зі слідами зламу тощо - також мо­жуть відображати зовнішні об'єкти або характер дій і теж є об'єктом трасології.

Що ж стосується слідів-речовин (зокрема рідин), то в їх до­слідженні також можуть використовуватися методи трасології, наслідком може бути з'ясування напряму і швидкості руху, ін­тенсивності взаємодії тощо.

Перед тим як перейти до побудови класифікації слідів зло­чину, доречно з'ясувати механізм слідоутворення.

Слідоутворення - це процес взаємодії двох фізичних тіл або систем, які, обмінюючись енергією, набувають інших ознак і властивостей, тобто відбивають (відображають) одне одного.

Взаємодія здійснюється під впливом сили, прикладеної до одного чи обох об'єктів.

Об'єкт, до якого прикладено силу, зазвичай називають слі-доутворювальним. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймальний - відображає (відбиває, віддзеркалює) слідоутворювальний у вигляді сліду.

Окрім цього, до об'єктів слідоутворювальпих (для деяких механізмів) слід віднести речовину сліду або енергію, що при­кладається до об'єктів слідоутворення.

Джерелом слідоутворення можуть бути обидва об'єкти взає­модії.

Тоді межа між слідоутворювальним і слідосприймальним об'єктами практично зникає.

Вони у таких випадках взаємно відображають один одного, виступаючи одночасно слідосприймальиим та слідоутво­рювальним (але цс характерно тільки для слідів контактної вза­ємодії - слідів-відбитків).

Сліди злочину, як уже було зазначено,- це зміни у фізичних тілах або просторі, які відбуваються під час взаємодії об'єктів за різних видів руху: механічного, фізичного, хімічного, біологіч­ного та психічного.

В основі матеріального слідоутворення у твердих тілах ле­жать фізичні явища: а) деформації; б) адгезії.

Деформація - цс зміна розмірів і форми об'єкта під впливом механічного навантаження, власної маси, температури, намаг­нічування, електричного розряду.

Найпростішими видами деформації є:

• вигин;

• зсув;

• кручення;

• розтяг. *

У твердих тілах розрізняють: залишкову деформацію; пруж­ну деформацію.

Залишкова (пластична) деформація становить собою зміни форми і розміру об'єкта, які не зникають після зняття наванта­ження.

Так утворюються сліди тиснення, ковзання та інші об'ємні сліди.

Пружна деформація характеризується тим, що після зняття навантаження тіло нідноплює спою попередню форму.

Для пружної деформації є характерними тільки утворення поверхневих слідів.

Властивість тіл змінювати розміри або форму під дією пев­них сил називають деформованістю. Остання є характерною тільки для фізичних тіл, які мають помітну пластичну (залиш­кову) деформацію, наслідком якої є утворення об'ємних слідів.

Види деформації за її наслідками:

• формування;

• перерозподіл;

• руйнування;

• розділяння;

• структурні зміни.

Формування - енресування та інші види злиття розрізнених часток унаслідок механічного контакту.

Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску та глині тощо, внаслідок їх енресування й ущільнення, спікання під дією якоїсь сили (енергії).

Перерозподіл - переміщення під дією механічної сили часток сипкої, рідкої, в'язкої речовини, що приводить до утворення сліду.

Наприклад, під час ходіння по сухому піску, снігу сліди утворюються внаслідок не ущільнення маси слідосприймальної речовини, а як наслідок переміщення - перерозподілу, частко­вого витискування часток з-під взуття.

Таким чином утворюються сліди у тонких шарах рідин, особ­ливо в'язких, у бруді на асфальті, коли шина витискує в'язкий бруд і внаслідок цього залишається слід протектора.

Руйнування відбувається під час взаємодії твердих тіл, коли слілосприймальпий об'єкт часто руйнується в місці контакту, оскільки має менші щільність і міцність.

Так виникають сліди-пробоїни у склі, дереві, металі, по­шкодження на одязі, ушкодження на живих тканинах ударио-роздроблювальними знаряддями, кулями, дробом.

Слід утворюється внаслідок виносу матеріалу із зони кон­такту.

Розділяння треба відрізняти від руйнування, відділення. Воно є основою слідоутвореиня слідів-предметів, поділу цілого на частини. Так утворюються сліди-уламки фарного скла, твер­дих розчленованих різноманітними знаряддями тіл (внаслідок різання, розрубу, розлому тощо).

При цьому предмет, підданий розділенню, втрачає власти­вість цілого, утворюється кілька нових об'єктів.

Відділення не змінює властивостей слідосприймального об'єкта, від нього відділяється лите незначна частина: стружка, ошурки, відщепи. Зазначмо, що об'ємні сліди утворюються внаслідок формування, руйнування й розділення; вони можуть бути одночасно забарвленими, коли від слідоутворювального об'єкта відділяються частинки барвника, які містяться на його слідосприймальній поверхні.

Структурні зміни - характерні для твердих тіл, які мають кристалічну будову, що завжди утворюється, і в яких не зав­жди утворюються видимі сліди тиснення, руйнування і розді­ляння.

Вони виникають на менш міцному об'єкті.

Якщо властивості взаємодіючих об'єктів приблизно однако­ві, то механічна енергія перетворюється у фізичну і здійснює внутрішню роботу - змінює структурну організацію об'єкта в зоні контакту.

Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень, утомленості металу в місцях згину, кручення, нагрівання в міс­ці прикладення сили.

Адгезія (лат. ас1Ьас8Іо - прилипання) - властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл.

За рахунок цієї властивості утворюються видимі та слабко-видимі поверхневі сліди нашарування й відшарування, кольо­рові та забарвлені.

У криміналістиці розробляється окрема наукова теорія -вчення про механізм слідоутворення (авторів багато: Г. Л. Гра-повський, Р. С. Бєлкін, Г. І. Грамович, Б. І. Шевченко та ін.).

Теорія має три частини:

• понятійну (характеристика (гносеологічна, криміналістич­на) таких понять, як слід, механізм слідоутворення, елементи процесу слідоутворення тощо);

• класифікаційну (класифікація слідів та ознак окремих слі-доутворювальних об'єктів, що відобразились у слідах);

• функціональну (слідоутворювальні впливи та їх результати, інформативність сліду, моделювання слідоутворювальних впливів, експериментування з ними тощо).

Класифікації слідів, що в різних варіаціях подаються у під­ручниках з криміналістики, становлять собою не що інше, як перелік традиційних слідів, на які вказував ще Г. Гросс.

Першу загальну класифікацію слідів було запропоновано проф. Б. І. Шевченком у 1947 р.

Згодом цю класифікацію доповнювали, видозмінювали різни­ми рубриками багато авторів (Г. А. Грановський, І. Ф. Крилов, М. В. Салтевський, 3. І. Самотина, В. М. Герасимов та ін.).

Єдиної загальноприйнятої класифікації слідів злочину не­має, навіть трасологічиої.

Можна запропонувати таку розширену слідознавчо-трасоло-гічну класифікацію слідів злочину у криміналістиці.

> Слід злочину можна поділяти за характером або структур-ио-иросторовою формою на:

• сліди у широкому розумінні (значенні);

• сліди у вузькому розумінні (значенні), трасологічні.

> Використовуючи елементи структури людської діяльності як підстави поділу слідів на види (а це такі елементи: люди, за­соби вчинення злочину, матеріальне середовище), сліди злочи­ну в широкому розумінні можна поділити на три великі класи:

Сліди людини - людина у злочинній діяльності є головним елементом взаємодії, вступаючи в різні форми зв'язків з суб'єк­тами злочину і матеріальним середовищем, використовує певні засоби для досягнення своєї мети. Тому людина є найбільш ін­формаційною фігурою у злочинній діяльності й полишає на місці злочину найбільшу кількість слідів, що поділяються на підвиди, про які мова йтиме далі.

Сліди засобів учинення злочину - засоби вчинення злочину -сукупність предметів, інструментів; приладів, пристосувань, верстатів, машин, мікроорганізмів, сліди яких залишаються на місці події.

Цей клас слідів є менш широким і містить лише перелік видів і родів слідоутворювальних об'єктів, класифікацію яких буде згодом наведено.

Це - сліди від: предметів, інструментів; знарядь зламу (зло­дійських інструментів); вогнепальної та холодної зброї; тварин, мікроорганізмів; фізичних явищ; джерел підвищеної небезпеки: транспорту, механізмів, верстатів, приладів.

Сліди матеріального середовища - будь-який злочин вини­кає, розвивається й закінчується в матеріальному середовищі.

Тому зміни, що утворюються в матеріальному середовищі як наслідок злочину, містять криміналістичну інформацію й вико­ристовуються в розслідуванні.

Сліди матеріального середовища в широкому розумінні ста­новлять собою сліди підсумовуючої дії, до яких входять сліди двох названих вшиє класів - людини та засобів вчинення зло­чину.

Так, конкретні навмисні пошкодження охоронної сигналіза­ції, огорож, небезпечних зон на виробництві створюють умови для вчинення злочинів.

Сумарні сліди є змінами повсдінського плану, наприклад, людина після вчинення злочину змінює свою зовнішність (бриє бороду або знімає її чи вуса), костюм, здійснює ремонт квартири, терміново відбуває у відпустку, змінює місце прожи­вання, почерк, поведінку па роботі тощо - усе це сліди у матері­альному середовищі, які несуть криміналістичну інформацію й повинні посісти певне місце у криміналістичній класифікації слідів злочину.

Цей клас об'єднує сліди, що їх треба розуміти як зміни про­сторових характеристик об'єктів, їхніх форм, розмірів, відста­ней, кольорів, внутрішніх властивостей, якостей, технологічних процедур, машин, нарешті поведінки живих об'єктів, зникнен­ня об'єктів, зміни положення об'єкта, зміни зовнішнього вигля­ду, зміни кількості-якості, зміни стандартів.

> Сліди злочину від людини за носієм відображення інфор­мації поділяються па дві групи:

• нематеріальні (ідеальні) сліди, тобто об'єктивні образи про злочин;

• матеріальні сліди злочину.

Нематеріальні (ідеальні) сліди злочину можуть поділятися за предметом інформації (про які об'єкти відомо людині):

• інформація про людей;

• образи про речі;

• образи про події;

• інформація про способи дії людини тощо. Нематеріальні сліди за рецепторами сприйняття ідеальної

інформації, згодом відображеної у пам'яті, можна поділяти на сприйняті:

• зором;

• слухом;

• нюхом;

• на смак;

• на дотик.

За характером формування слідів пам'яті нематеріальні слі­ди можна класифікувати як:

- інформацію від осіб, які безпосередньо сприймали подію злочину (очевидці, виконавці, жертви);

• інформацію від осіб, які опосередковано сприймають по­дію злочину (свідки - неочевидці, поняті, фахівці);

• інформацію сторонніх осіб, які не мають стосунку до події розслідуваного злочину, але мають іншу інформацію (знання -професійні, експериментальні: спеціалісти, експерти, ревізори, консультанти тощо).

Матеріальні сліди людини можна поділяти за об'єктом і предметом відображення на: сліди відображення:

• зовнішності;

• шкірного покриву;

• рук, ніг;

• піїтів;

• зубів;

• звуку голосу;

- навичок: письма, ходи, способів дії; сліди-речовини на дві групи:

• перша група: речовини-частки (крові, волосся, нігтів, шкі­ри, кісток, сперми тощо);

• друга група: речовини-виділення (потожирові, слини, запа­ху, сечі, калу, піхвової рідини, виділень з носа, блювотні маси).

>■ Сліди у вузькому значенні - трасологічні - можна поділяти за характером змін в об'єктах слідоутворення на:

Сліди-предмети у трасологічному аспекті це - об'єкти (як уже зазначалося), зі стійкою формою, в яких міститься інфор­мація про механізм їх утворення, зміни, засоби, які для цього використовувались;

Своєю чергою, сліди-предмети утворюють три великі групи.

• Частини, фрагменти цілого (відламки, відривки), що утво­рюються внаслідок пошкоджень або руйнувань різних об'єк­тів); за цими фрагментами можлива ідентифікація цілого за частинами, тобто встановлення належності єдиному цілому до моменту поділу на частини).

• Запиральиі та фіксуючі пристрої: замки, ключі до них, пломби, закрутки тощо; у трасологічному аспекті досліджують­ся особливості їхньої конструкції, технічного стану, наявність на них слідів стороннього впливу; за такими слідами встанов­люються знаряддя зламу та інструменти, що використовува­лися для їх відкривання (руйнування).

• Вироби-носії слідів різних об'єктів.

Сліди-речовини - це рідинні, пастоподібні або сипучі суб­станції чи їхні сліди, які перебувають у причинно-наслідовому зв'язку з подією злочину або містять інформацію про його під­готування, вчинення, приховання наслідків;

Зокрема, це сліди біологічного походження (кров, сперма, піт, слина тощо), пально-мастильні матеріали, лакофарбові покриття, хімічні реактиви, мука, цемент, зерно тощо.

Як уже наголошувалося, власне трасологічні дослідження цих слідів полягають лише в установленні механізму їх виник­нення, а не у визначенні елементного складу речовин, що їх утворюють.

Сліди-відбитки - які утворюються контактною взаємо­дією двох об'єктів, що мають стійкі просторові межі, внаслі­док чого зовнішня будова одного об'єкта відображається на іншому).

> За об'єктом слідоутворення трасологічні сліди поділяють­ся на:

• гомологічні - сліди людини;

• механічні - сліди зламу, транспортну, механізмів;

• балістичні - сліди зброї;

• сліди тварин.

Гомологічні сліди людини за названим критерієм поділяються, своєю чергою, па:

- механогомічні (комплексні сліди, що відображають влас­тивості тіла людини, її одягу, взуття тощо);

- біологічні (слина, кров, сперма, піт, сеча тощо). Своєю чергою, механогомічні ще можна поділяти на:

- гомеоскопічні, що відображають ознаки у слідах людини, за якими її можна ідентифікувати або діагностувати (сліди рук, ніг, зубів, нігтів тощо);

- механогомеоскопічні - сліди взуття, одягу, протез тощо. Механічні трасологічні сліди поділяються на:

- механоскогйчні (сліди зламу та інструментів, метальної, холодної, пневматичної зброї, виробничих механізмів);

- транспортноскопічні (сліди транспортних засобів). Балістичні - сліди на кулях та гільзах; сліди на перешкодах

від дії кулі.

Сліди тварин - сліди зубів, копит, підков тварин тощо.

> За зв'язком механічного стану об'єктів з виникаючими слі­дами сліди-відбитки поділяють на:

- статичні сліди, що виникають внаслідок впливу на слідо-сприймальний об'єкт у перпендикулярному напрямі, коли кож­на цятка поверхні, рельєфу слідоутворювального об'єкта зали­шає своє точне зображення на слідосприймальному об'єкті

(сліди тиснення, удару, ходи, бігу, кочення, циліндричного предмета).

Статичний слід утворюється контактно, в момент контакту, один відносно одного не переміщаються, через що сліди найбільш точно відображають зовнішню будову слідоутворю-вального об'єкта;

- динамічні сліди утворюються у випадках, коли слідоутво-рювальний об'єкт рухається паралельно чи під будь-яким ку­том окрім прямого (щодо слідосприймального по поверхні, ко­ли кожна цятка поверхні залишає слід у вигляді траси (лінії).

Підвищені частини рельєфу утворюють заглиблення (бороз­ни), а від западин на слідоутворювальному об'єкті на слідо-сприймальному залишаються виступи (валики).

Це - сліди ковзання, розрубу, розпилу, свердління, юза, гальмування тощо);

- комплексні (змішані, статико-динамічні, комбіновані -в літературі їх називають по-різному).

Наприклад, відбиток ніг людини під час швидкого бігу чи ходи; сліди віджиму, тобто коли лом спершу вбито у щілину, а потім ним розсувають дверні полотна тощо.

> За мірою (величиною) відображеного рельєфу, або по-іншо­му: за характером (ступенем) змін у слідосприймальному об'єкті:

- об'ємні - утворюються внаслідок значної зміни слідоспри­ймального об'єкта в об'ємні (принцип залишкової деформації).

їх можна вимірювати за трьома параметрами: довжиною, шириною, глибиною (висотою).

Виникають від втиснення слідоутворювального об'єкта у слідосприймальну поверхню, яка деформується через форму­вання або перерозподіл.

Відображаються не тільки поверхня, а й бокові стінки об'єкта (грані).

У такому сліді повніше передаються загальні та окремі ознаки, форма, розміри й деталі рельєфу слідоутворювального об'єкта;

- поверхневі - залишаються тоді, коли обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю наближено рівні. Деформації не відбувається.

Відтиск утворюється лише у поверхневому шарі слідоспри­ймального об'єкта за рахунок адгезійних процесів.

Слід вимірюється лише за шириною та довжиною.

Виникають тільки площинні сліди, наприклад, слід взуття на лінолеумі, пальців на склі, автомобільного протектора на асфальті тощо.

> За характером змін поверхневого шару площини слідо-сприймального об'єкта:

• сліди нашарування - утворюються під час відокремлення частинок від поверхні слідоутворювального об'єкта (або речо­вини, що його покриває) та нашарування їх на слідосприймаль-ний (потожировий слід папілярного візерунка на склі);

• сліди-відшарування - утворюються внаслідок відокрем­лення частинок від поверхні слідосприймального об'єкта (чи речовини, що його покриває) і нашарування їх на слідоутворю-вальиий або знищення частинок взагалі (слід ковзання ломика па поверхні сейфа, покритого масляною фарбою; сліди пальців на свіжофарбованій поверхні тощо).

> За ступенем можливості візуального сприйняття сліду:

• видимі - ті, що легко проглядаються простим оком і вияв­ляються без спеціальних пристосувань;

• невидимі, яких не можна побачити не тільки візуально, а й за допомоги оптичних засобів (лупа, мікроскоп - на шорсткій поверхні - напір, картон, фанера, стругане дерево, пофарбовані стіни тощо);

• слабовидимі - спостерігаються за певних умов (на просвіт за бокового освітлення або під косопадаючим світлом на полі­рованій поверхні, на нікельованому металі).

> За кольором чи забарвленістю:

• кольорові та безкольорові;

• забарвлені та безбарвні.

> За видом та формою відображення ознак у сліді:

• лінійні (видовжені за формою) і вузькоканальні;

• площинні та заглиблені (надповерхневі);

• позитивні та обернені (негативні).

> За розмірами:

• мікросліди;

• макросліди.

> За кількістю:

• одинарні;

• множинні ^системні чи безсистемні).

> Залежно від характеру слідосприймальної поверхні:

• слід на твердій чи м'якій поверхні;

• слід на глянцевій чи шерехатій поверхні;

• слід на фарбованій чи безкольоровій поверхні тощо.

> За видом енергії, що використовується у слідоутворенні:

• сліди механіко-фізичного впливу;

• сліди біологічного вітливу;

• сліди хімічного впливу;

• сліди термічного впливу;

• сліди радіаційного впливу.

Сліди механіко-фізичного впливу поділяються на:

• сліди тиску;

• сліди тертя, ковзання;

• сліди кочення;

• сліди відокремлення;

• сліди тепла.

Сліди біологічного впливу (руху) - це сліди порушення фізіо­логічних процесів у живій матерії (тканині), що призводять до утворення слідів на шкірі тіла, синці на шиї від стискання рука­ми, странгуляціїна борозна тощо.

Сліди хімічного впливу (руху) - це:

• сліди обкопчування;

• сліди оплавлення;

• сліди обвуглення;

• сліди спопеління.

> За характером фізичних явищ, що беруть участь у слідо-утворенні або за особливостями властивостей виявлення сліду:

• сліди деформації (форми);

• сліди адгезії;

• сліди адбсорції;

• сліди радіації;

• сліди електропровідності;

• сліди люмінісценції;

• сліди запаху;

• сліди температури;

• сліди сприйняття ультразвуку;

• сліди зміни кольору.

Сліди деформації, як уже зазначалося, поділяються на:

• сліди формування;

• сліди перерозподілу;

• сліди руйнування;

• сліди розділення;

• сліди структурних змін

> Сліди фізичного руху:

• сліди структурних змін;

• сліди енергетичних змін;

• сліди впливу.

Сліди структурних змін:

- власне структурних змін;

• якісні зміни;

• термічні.

Сліди енергетичних змін:

• електросліди;

• електростатистичний слід;

• магнітний слід;

• радіаційний слід;

• слід променевих змін (впливів).

> Сліди механічного руху за напрямком руху:

• сліди прямолінійного руху;

• сліди прямолінійно-поступального руху;

• сліди зворотно-поступального руху;

• сліди обертально-поступального руху;

• сліди обертання-кочення.

Звичайно, що це не повна класифікація слідів злочину.

Коротко зупинімося на загальних правилах виявлення, фік­сації й вилучення слідів злочину з місця події чи проведення інших слідчих дій.

Перед тим як почати пошук слідів на місці події необхідно ознайомитися з його обстановкою, усвідомити її.

Для цього встановлюються стан і розташування окремих предметів до події та з'ясовують можливі місця підходу і вихо­ду злочинця з цього місця, предмети, яких він міг торкатися ру­ками, переміщати тощо.

Для цього використовують показання очевидців, потерпі­лих, результати ознайомчої стадії огляду, тобто загального ознайомлення з місцем події.

Доцільно уявити спосіб дій злочинця у конкретній об­становці, а це допоможе встановленню механізму утворення слідів.

Визначивши механізм утворення слідів, легше встановити причинні зв'язки слідоутворення з розслідуваною подією, кон­кретизувати роль конкретного сліду злочинної події.

Необхідно знайти місце кожного виявленого сліду в огляд­ці й обстановцітюдії, а також в описі слідів у протоколі процесу­альної дії.

Численні сліди, такі як об'ємні чи забарвлені відбитки взут­тя, сліди знарядь зламу, шин автотранспорту можуть бути легко виявлені візуально, звичайним оглядом.

Для виявлення невеликих, дрібних слідів (подряпин, мало-видимих слідів рук) використовують лупи з різним ступенем збільшення.

Якщо слід за кольором зливається з тлом, використовують відповідні контрастно-освітлювальні прилади з світофільтра-ми, ультрафіолетові освітлювачі (УФО), електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП).

Слабковидимі сліди виявляють направленим освітленням вузьким пучком світла, що падає на об'єкт під гострим кутом (менше 90°).

Виявлені сліди передовсім фотографують: спершу - загаль­не розташування сліду на об'єкті, потім - сам слід за правилами масштабного знімання.

Якщо сліди забарвлені, а їхній колір має важливе криміна­лістичне значення, доцільним є знімання на багатошарові, тоб­то кольорові, матеріали.

Крім фотографування можливі змалювання або зарисування слідів, що дозволяє вирізнити на схемі найбільш значимі ознаки.

Місце слідів указують на плані, що є додатком до протоколу слідчої дії.

Основним способом фіксації слідів є їх описання у протоко­лі слідчої дії: робиться виклад властивостей і стану поверхні, на якій відображено слід, оскільки ці обставини здатні вплинути на подальше виявлення слідів і на їх зберігання.

Потім у протоколі зазначають місце виявлення слідів на об'єкті та їхній стан, взаєморозташування, локалізацію (якщо їх декілька).

Далі описують ознаки сліду, форму, розміри, деталі.

У цьому процесі використовують точні вимірювання.

Детально описують характерні ознаки сліду, способи і засоби, що використовувалися для пошуку, виявлення, вилу­чення сліду, його упакування з зазначенням подальшої перс­пективи. (Далі розглянемо методики та інструкції виявлення, вилучення й фіксації окремих видів трасологічних слідів).

Якщо неможливо вилучити весь об'єкт, на якому виявлено слід (через його громіздкість чи особливу цінність тощо), може бути зроблено з цього сліду копію (насамперед фотографуван­ням), зліпок-відтиск: коли об'ємний слід - зліпок, коли пло­щинний - відтиск) із максимальним забезпеченням цілісності сліду і здатності до тривалого зберігання.

Поверхневі (площинні) невидимі або слабковидимі сліди рук чи босих ніг попередньо обробляють порошками або хіміч­ними реактивами, щоб зробити їх добре видимими.

Потім відкопійовують їх на відповідного типу дактоплівку або її замінники.

З об'ємних слідів взуття, знарядь зламу, транспортних засо­бів виготовляють зліпки гіпсові, полімерні, пластилінові, які максимально точно відтворюють форму, розміри та особливос­ті мікрорельєфу поверхні сліду.

З місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди, що мають стосунок до події, розслідуваного злочину.

Практика свідчить, що навіть недостатньо повні й чіткі сліди можуть слугувати матеріалом для трасологічного дослідження, оскільки сукупно утворюють найбільш повну уяву про слідоут-ворювальпий об'єкт.

Вилучені об'єкти зі слідами або копії (зліпки, відтиски) упа­ковують відповідним чином: у бляшані чи інші коробки, ящики, пакунки, конверти, щоб не пошкодити, зіпсувати чи зруйнува­ти їх під час транспортування.

Особливо ретельного упакування вимагають крихкі предме­ти зі слідами (електролампи, колби, пляшки, стакани тощо).

Упаковані об'єкти опечатують і до них долучаються поясню­вальні записи: хто, в якій справі, у присутності кого провів ви­лучення й упакування конкретного речового доказу.

Об'єкти зі слідами або їхні копії підлягають експертному дослідженню, яке в першу чергу сприятиме встановленню ро­дової групи, до якої належить слідоутворювальний об'єкт, і використанню отриманих відомостей для його розшуку.

Отже, сліди злочину - джерела інформації про нього, оскіль­ки, як уже наголошувалось, вони наділені властивістю відображення обставин минулого.

Інформацію, яку використовують у розслідуванні, судовому розгляді кримінальних справ, виконанні покарань та профілак­тичній діяльності, доцільно називати юридичною.

Вона містить відомості як правового, так і неправового ха­рактеру, які визначають види інформації: криміналістичну, криміналістично-правову, судово-процесуальну.

Криміналістична інформація є вужчим поняттям, містить ві­домості про розкриття й розслідування злочинів.

Вона поділяється на доказову та орієнтуючу.

Доказова містить у процесуальних джерелах доказів (речо­вих та особистісних), носіями яких є матеріальні об'єкти зі слі­дами злочину та люди, у пам'яті яких є сліди, уявні образи про обстановку та обставини злочину.

Орієнтуюча - це тієї ж природи інформація, що й доказова, але отримана не з процесуальних джерел, через що позбавлена доказового значення.

Остання використовується для конструювання версій, зокре­ма перспективних (ідеться про криміналістичне прогнозування), вибору напряму розслідування, планування слідчих дій тощо.

Різновидом орієнтуючої є оперативна інформація, яка може стати доказовою, тобто процесуальною, лише після введення її у процес доказування з додержанням особливих процедур.