2. Початковий етап розслідування крадіжок

Приводами до порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є таке: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви, повідомлення очевидців чи інших осіб, які дізналися про кра­діжку або злочинну діяльність конкретних осіб; в) безпосеред­нє виявлення ознак розкрадання (затримання з краденим, інші джерела).

Підставами слугуватиме достатня інформація про те, на яко­му об'єкті чи в кого, де, коли вчинено крадіжку, що саме ви­крадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситу-

Журавель В. А. Вказана праця.- С. 527-535.

аціями, які склалися залежно від часу, що минув од моменту крадіжки чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі:

1. Подія злочину сумнівів не викликає, факт крадіжки виявле­но і підозрюваного затримано з речовими доказами або «по гаря­чих слідах». Це, зазвичай, ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомоги заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сигналіза­ції чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто самостійно або за участі працівників правоохоронних органів затримують злочинців із краденим. Основне тактичне завдання в такій ситуації - закріпити сліди злочину, тобто зі­брати докази, що викривають затриманого, визначити розмір краденого, його місце і т. ін. Типові версії в указаній ситуації: а) факт крадіжки мав місце і вчинено її затриманим; б) затрима­ний придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особистий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно позначитися на схо­ронності викраденого майна (його як серйозного доказу вини злочинці намагаються позбутися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затримано­го, обумовлених, наприклад, способом подолання перешкод. Невідкладність допиту підозрюваного обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію допитуваного (від­сутність психологічної готовності пояснити, продумати фаль­шиву спрямованість своїх показань). Після цього варто допита­ти свідків-очевидців, потерпілого, службових або матеріально відповідальних осіб, що дозволить отримати важливу доказову інформацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обставини затримання підозрюваного, коло осіб, проінфор­мованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), зокрема й місця затримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилучення інших речових доказів, що підтверджують причетність затриманого до розслідуваної крадіжки. Початко­вий етап розслідування в такій ситуації завершується прове­денням обшуку за місцем проживання затриманого; пред'яв­ленням для впізнання потерпілому або матеріально відпові­дальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у пі­дозрюваного; призначенням і проведенням відповідних видів судових експертиз.

2. Факт крадіжки встановлено, наявні відомості про гадано­го злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У такій си­туації визначальним чинником виступає час. Основне завдання слідства - це пошук особи (осіб), причетних до крадіжки тощо. Дії слідчого і працівників кримінального розшуку мають від­значатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації способом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні прикме­ти зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг тощо), в якому напрямку вони зникли, можливі місця їх пере­бування, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) «по гарячих слідах», а також вико­ристання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організуються тактичні операції: розшук злочинця; затриман­ня «по гарячих слідах»; розшук викраденого майна; встанов­лення свідків та ін., які охоплюють собою різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається залежно від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку варто вияв­ляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинено крадіжку (з кола пенсіонерів, домашніх господарок, учнів), а та­кож серед працівників житлово-експлуатаційних контор (двір­ників, слюсарів, електриків та ін.). Під час розслідування краді­жок, учинених з приміщення державних чи колективних орга­нізацій, свідки виявляються із кола клієнтів, працівників та осіб, які охороняли цей об'єкт. Особливу групу свідків склада­ють працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також водії таксі.

Якщо в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необхідно дотриму­ватися порядку дій слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювану в крадіжці особу не буде встанов­лено, в подальшому проводяться огляд місця події, допити свід­ків - очевидців і потерпілого, результати яких для встановлен­ня зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне значення. Так, завданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточ­ненкя і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб із кола знайомих і роди­чів (за описанням свідками-очевидцями прикмет зовнішності), можливо причетних до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено, але інформація про суб'єкта злочину відсутня. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному - найскладні­шою. Основні завдання - тісною співпрацею слідчих і опера-тивпо-розшукових органів вживати максимально можливих за­ходів для встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлен­ня викраденого. Для цього можуть проводитися такі тактичні операції: збирання відомостей про злочинця, розшук викраде­ного майна та ін.¹ Змістом таких операцій є:

• попереднє опитування потерпілого (матеріально відпові­дальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява неві­домих, незвичне розташування або зникнення певних предме­тів тощо);

• огляд місця події, який охоплює дослідження матеріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинено крадіжку, а й довколишньої місцевості - сходових площадок, горищ і підвалів житлових будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.);

• допит потерпілого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим виявив кра­діжку і повідомив про неї в правоохоронні органи);

- призначення і проведення судових експертиз;

- перевірка за криміналістичними обліками (першочергово, за дактилоскопічним способом учиненого злочину);

- постаиовлення на облік викрадених номерних предметів;

- вивчення матеріалів раніше не розкритих крадіжок, учине­них аналогічним способом.

Особливості тактики проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок.

Огляд місця події. Практично в усіх кримінальних справах про крадіжки огляд місця події виступає невідкладною первин­ною слідчою дією, якість виконання якої обумовлює успіх усьо­го подальшого розслідування (результати огляду дозволяють вирівлити питання про порушення кримінальної справи, побу-

Журавель В. А. Вказана праця.- С. 527-543.

дувати версії та скласти план їх перевірки). Тільки у справах про кишенькові крадіжки не завжди можливо точно визначити місце події та оглянути його. Огляд виконується негайно, щой­но органам слідства стає відомо про вчинення крадіжки. Однак, іще до виїзду на місце події необхідно, як уже наголошувалось, забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки за­лишилась недоторканною, потім визначити, хто має взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог, оперативний пра­цівник, службові й матеріально відповідальні особи, потерпілі, свідки-очевидці тощо). Після прибуття на місце огляду почат­ково визначають його межі та основні «вузли» (ділянки). Це визначається залежно від конкретного змісту місця минулої злочинної події: виду сховища, приміщення, житла, навколиш­ньої місцевості тощо.

Однак можна вирізнити і деякі типові «вузли» огляду місця події у справах про крадіжку зі сховищ: 1) навколишня місце­вість та її особливості (населення, шляхи, наявність близько розташованих будов, їхнє призначення); 2) шляхи можливого підходу (під'їзду) до місця крадіжки; 3) шляхи ймовірного від­ходу (від'їзду); 4) місце проникнення у приміщення, із якого вчинено крадіжку; 5) ділянки приміщень, по яких переміщався злочинець у пошуках майна, що було викрадено; 6) місця вилу­чення викрадених цінностей; 7) ділянки приміщення, де пере­бував злочинець після викрадення майна і звідки виходив тощо.

Отже, визначивши учасників огляду та його межі з «вузла­ми», провадять фотографування місця події. Після цього, ко­ристуючись способом «від периферії до центру» (оскільки це максимально забезпечує збереження слідів, повноту їх вияв­лення) детально обстежують ці «вузли», першочергово - місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, димохо­ди, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх розміщення і стан тощо. Відшукуючи сліди злочинця, потрібно керуватись версі­ями про його дії на місця події. У багатьох випадках виявлені оглядом сліди можуть обумовити висновки щодо механізму проникнення, використовуваних злочинцем знарядь зламу, від­микання і, своєю чергою, забезпечити обґрунтовані припущен­ня про певні фізичні ознаки злочинця (злочинців) (зріст, тіло-будову, інколи навіть розміри окремих частин тіла), навички, якими він володіє, а в окремих випадках навіть про професію. Якщо викрадені цінності були у спеціальних сховищах (сей­фах, залізних ящиках тощо), що їх необхідно було відімкнути чи зламати, тоді сліди цих дій можуть дати додатковий матері­ал для аналогічних припущень.

Перед детальним оглядом місця події крадіжки з приміщень, у яких зберігалися гроші й товарно-матеріальні цінності (скла­дів, крамниць, інших торговельних підприємств, кас і т. ін.), варто опитати матеріально відповідальних осіб для з'ясування, які саме цінності вкрадені чи могли бути викрадені, звідки, в якій кількості. З цією метою під контролем слідчого можна до­зволити матеріально відповідальним особам ознайомитися з обстановкою у внутрішніх приміщеннях сховища. Однак участь цих осіб у детальному огляді не рекомендована, оскіль­ки ще складно переконатися, що не було інсценування кра­діжки.

Детально оглядаючи кожне приміщення, де вчинено крадіж­ку, треба відшуковувати всі сліди злочинця, залишені чи загуб­лені ним предмети: сліди знарядь зламу, знаряддя зламу або їхні частини, сліди рук (вони можуть залишатися на замках, петлях дверей, накладних планках та інших частинах вікон і дверей, навколо них), ніг, зубів, плями крові, слину, волосини, недопалки, предмети одягу злочинця.

Для організації розшуку і виявлення злочинця звертається увага па пошук і вилучення мікрослідів, залишених злодієм на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді з метою утруднити розслі­дування злодії посипають підлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірній або аце­тоновій основі. Частинки цих та інших мікрослідів, а також предмети з запахом вилучаються і ретельно пакуються.

Ефективність огляду забезпечується поступово, мірою на­копичення спостережень, уявною реконструкцією деталей кар­тини минулої події, змісту тих чи інших дій злочинця. Така ре­конструкція, або уявне моделювання, може забезпечити також матеріал для обґрунтованих припущень: які сліди, що засвідчу­ють факт перебування злочинця на місці крадіжки, могли зали­шитися па ньому самому, його одязі, взутті, головному уборі, використаних ним знаряддях, украдених речах.

У ході виявлення оглядом слідів пальців рук або долонь, що залишилися на різноманітних слідосприймальних поверхнях, може виникнути потреба у перевірці питання, чи не залишені вони потерпілим, особами, які працюють або часто бувають у цих приміщеннях, тощо. Тоді спеціалісту-криміналісту, що бере участь в огляді, треба доручити негайно зіставити папілярні візерунки знайдених слідів із аналогічним малюнком пальців або долонь перелічених осіб, щоб відібрати тільки ті сліди, кот­рі найбільш імовірно можуть належати злочинцеві. Коли ж у певних випадках такий спеціаліст відсутній, варто або на дакти-локартах, або на чистих аркушах паперу виконати дактилоско-піювапня всіх громадян, що мають якийсь стосунок до примі­щення, яке оглядається, попередньо роз'яснивши їм мету таких дій, а потім усе це зафіксувати у протоколі.

У ході огляду приміщень, де є товарно-матеріальні цінності, звертають увагу па наявність і стан охоронної сигналізації, обслідують димоходи, пічки, вентиляційні отвори, куди інколи матеріально відповідальні особи ховають гроші, щоби згодом заявити про їх викрадення і привласнити.

Під час огляду встановлюється також наявність у потерпіло­го технічних паспортів, фабричних ярликів, етикеток, товарних чеків, пакувальних матеріалів від викрадених предметів, зраз­ків тканини, з якої виготовлено викрадені носильні речі, оббив­ками салону або чохли сидінь викраденої автомашини і т. ін.

Оглядом місця події у цій категорії справ виявляються й фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інс­ценування крадіжки, і встановлюються такі фактичні дані:

• хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь у реаліза­ції злочинного наміру, їхні прикмети;

• шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транс­портний засіб, використаний злочинцем;

• чим і як давно здійснено злам, чи був зломщик достатньо досвідченим, які його фізична сила і звички, тривалість крадіж­ки, сліди злочинця і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитися на самому злочинцеві, його одязі, зна­ряддях злочину (часточки певної породи дерева, сліди сажі, мастила, штукатурки, фарби тощо);

• предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезен­ня, схову.

Первинні допити. Завершивши огляд місця події, необхідно невідкладно допитати потерпілих (коли мала місце крадіжка особистого майна) та свідків із числа матеріально відповідаль­них осіб і керівників об'єкта, на якому мала місце крадіжка.

> За фактами крадіжки особистого майна громадян допитом потерпілих з'ясовують:

- що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товар­ні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у потерпілого речі, аналогічні викраденим;

• де були викрадені речі, хто знав про їхні існування і місце;

• час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обставин її вчинено;

• які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

• кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки (чи хтось намагався ознайомитися з обстановкою його помешкання чи приміщення, де вчинено крадіжку);

• хто зі сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в кварти­рі (будинку) і виявив інтерес до його майна.

> За фактом крадіжки державного або колективного майна чи майна юридичної особи:

• що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викраде­них предметів (найменування, призначення, місце і час виго­товлення, матеріал, клейма, товарні знаки, упаковка та ін.); чи залишилися предмети більш цінні, ніж викрадені;

• час учинення і виявлення крадіжки;

• коли востаннє провадилася перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей;

• який режим роботи підприємства; хто має доступ до схо­вищ, як вони охороняються, чи перевіряється приміщення пе­ред закінченням роботи, чи не було відхилень від розпорядку роботи в день крадіжки; якщо були, то які й за чиєю вказівкою, хто міг знати про ці відхилення;

• чи не з'являлися перед крадіжкою підозрілі особи; якщо так, то чим вони цікавилися і які їхні прикмети;

• чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона пра­цює, її стан після крадіжки; чи є сторожова охорона, хто саме охороняв об'єкт у день крадіжки;

• чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підпри­ємства, за що, коли саме, як характеризуються ці особи, їхнє місцеперебування на цей момент;

• чи траплялися раніше на підприємстві крадіжки або зама­хи па них, про які не повідомлялося в міліцію; як вони вчиня­лися, що саме і за яких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;

• що сприяло вчиненню крадіжки (хиби в роботі підприєм­ства, організації охорони, упущення в доборі кадрів та ін.).

Якщо під час огляду або з інших підстав виникла версія про інсценування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою приховати факт крадіжки, під час допиту варто додатко­во з'ясувати: де перебувала ця особа і що робила в період крадіж ­ки; як давно працює на цьому підприємстві; які зауваження бу­ли по роботі, чи були нестачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким вони виявлені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь до­питуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У такому ви­падку в обов'язковому порядку призначається інвентаризація.

На початок розслідування крадіжок свідків - очевидців зло­чину зазвичай небагато. До таких відносять осіб, що безпосе­редньо виявили факт крадіжки, яким відомо про особливості режиму місця, з якого вчинено крадіжку (час і режим роботи підприємства або закладу, спосіб життя і час звичної відсутнос­ті вдома потерпілих тощо), або ж про окремі обставини, що без­посередньо передували вчиненню злочину (поява безпосеред­ньо на об'єкті чи поблизу підозрілих осіб, «помилкові» дзвінки у квартири сусідів із тієї, де вчинено крадіжку). Інколи допиту як свідки підлягають громадяни, що обізнані про спосіб життя й поведінку потерпілих або матеріально відповідальних осіб, працівників сторожової охорони і т. д.

Суттєве значення має також виявлення громадян, котрі з тих чи інших причин могли перебувати поблизу від місця крадіжки під час її вчинення (працювали, чергували на певних об'єктах) або мешкають у будинках, квартирах, вікна яких звернено в бік будов, де вчинено крадіжку, місць пропускного відходу (від'їз­ду), якими міг рухатись злочинець. Указаних осіб зазвичай встановлюють працівники міліції.

Допитами свідків встановлюють дані про прикмети зовніш­ності підозрюваного, час і спосіб учинення крадіжки, про сліди або предмети, що їх залишили злочинці на місці злочину, ви­крадені предмети та їхні індивідуальні особливості, про напря­мок, в якому зникли злочинці, транспортні засоби та ін.

Допитуючи осіб, які затримали злочинця на місці злочину, доцільно встановити, за яких обставин вони його помітили, що навело їх на думку про вчинення ним крадіжки, які дії вжито для затримання, як поводив себе затриманий (чи виявив опір, чи намагався втекти, позбутися викраденого майна), чи не було у нього співучасників.

Працівники комісійних магазинів можуть повідомити прик­мети зовнішності осіб, які здали на комісію речі зі списку ви­крадених. Допитуючи сторожів, варто з'ясувати час заступлен­ня їх на зміну, місцеперебування під час чергування, зокрема в період вчинення крадіжки, коли і ким її виявлено, чи не відлу­чалися вони з поста, коли і куди саме.

Показання свідків зіставляються з об'єктивними відомостя­ми про особистісні ознаки злочинців, установленими в ході огляду місця події, дозволяють судити про їхні зріст, фізичну силу, вигляд, розмір взуття, одягу тощо.

Одночасно з названими процесуальними діями провадяться опсративпо-розшукові заходи, характер яких визначається зі­браними даними про злочинця (злочинців) і викрадені ціннос­ті. Якщо, з огляду па обставини справи, злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхідно за допомоги працівників міліції організувати переслідування «по гарячих слідах», засідки в місцях можливої появи (зокрема на базарах, у ломбардах, комісійних крамницях, камерах схову ручного бага­жу на залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропор­тах) або «прочісування» навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг ви­їхати в інше місце, необхідно проінформувати підрозділи мілі­ції населених пунктів, річкових вокзалів, постів ДАІ, залізнич­них станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції відпо­відних районів та областей про ознаки викраденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок є характерни­ми також певні типові слідчі версії. Так, у ході розслідування крадіжок чужого майна, вчинених проникненням у приміщен­ня, конструюються такі версії:

- крадіжку вчинила стороння особа;

• крадіжку вчинила стороння особа за участю або за сприян­ня працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріаль­но відповідальною особою;

• крадіжку вчинив працівник цього об'єкта, який не є (у цьо­му випадку) матеріальною особою, чи особа, яка охороняла об'єкт;

• крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки використано матеріально відповідальною особою для прихо­вання нестачі або присвоєння інших цінностей, що є в її розпо­рядженні;

• крадіжку вчинила стороння особа за сприяння матеріаль­но відповідальної особи, яка намагається приховати нестачу;

• крадіжку зі зламом інсценувала матеріально відповідальна особа з метою приховання нестачі або ухилення від сплати по-датків (нібито викрадене майно списується на збитки і цим знижується реальний прибуток, який підлягає оподатку­ванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерними є такі типові окремі версії.

• Щодо події злочину:

• крадіжка справді мала місце;

• крадіжки фактично не було, а заявник помиляється щодо події злочину, або крадіжку інсценовано ним самим із метою приховання факту загублення чи розтрати довірених власни­кові приміщення документів, коштовностей, зброї тощо.

• Щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то її вчи­нено:

• однією особою чи злодійською групою;

• особою з кола родичів потерпілого;

• особою, обізнаною про подальшу долю викраденого;

• особою, яка має певні навички;

• особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або перебувала в його квартирі з іншого приводу.

• Щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; заміські дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.

• Щодо місць знаходження викраденого майна:

• сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайо­мих, родичів;

• здано в комісійні крамниці, ломбарди;

• реалізовано;

• вивезено за межі населеного пункту;

• відправлено поштовою посилкою тощо.

Конструювання робочих версій у конкретному випадку роз­слідування залежить від обсягу зібраної первинної інформації та слідчої ситуації, що склалася. Так, у ході конструювання вер­сій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до ува­ги спосіб учинення злочину, вид і кількість викрадених ціннос­тей, а також відомості, отримані в результаті дослідження слідів та інших речових доказів, виявлених на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумов­лена наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи щодо встановлення і затримання злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилучення викраденого, відшкоду­вання шкоди, розпізнавання інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому, який визначає пріори­тетні напрями розслідування, дає окремі доручення органу ді­знання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

Коли є підстави для припущення про вже згадуване можли­ве інсценування крадіжки, тоді перевірка такої версії повинна відбутися негайно і в межах первинних слідчих дій.

Ознаками інсценування крадіжки, крім іншого, виступають матеріальні сліди, що суперечать закономірностям механізму розслідуваної події (негативні обставини). Інсценуючи крадіж­ку, злочинці часто влаштовують у приміщенні безлад, який не відповідає тим діям, котрі були необхідні для вчинення крадіж­ки, переслідуючи мету приховати нестачу товарно-матеріаль­них цінностей, що виникла в результаті розкрадання грошей або товарів, які перебували під звітом у матеріально відпові­дальних осіб. У випадках можливих інсценувань виконуються дії, що рекомендовані для початкового етапу розслідування розкрадань, учинюваних привласненнями, розтратою майна та заволодінням ним завдяки використанню службового стано­вища.

Однак, за ситуації, що дає підстави для припущення про інс­ценування крадіжки, у жодному разі неприпустимо залишати без перевірки обставину, що випливає з контрверсії, а саме, що крадіжка могла бути вчинена підлітками або нетверезими осо­бами, наслідком чого також може бути згадуваний безлад на місці злочину.

Окрім названих вище, негативними обставинами можуть виступати: навмисне пошкодження матеріальних цінностей; наявність ознак, котрі вказують на те, що хоч перешкода і зла­мана, але не знадвору, а зсередини приміщення; незаймані пил чи павутиння на зовнішньому боці рами, нібито виламаної ззовні; відсутність слідів, які закономірно мають бути за певно­го способу дій; відсутність на місці події металевих ошурок, що вказує на те, що перепилювання, приміром дужок замка, було здійснено зовсім в іншому місці тощо.