- •Короткий конспект лекцій з дисципліни “фінанси” Змістовий модуль 1. Теоретико-організаційні основи фінансової науки
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів, еволюція фінансів
- •Фінансова наука: особливості об’єкту й предмету дослідження
- •Сутність, необхідність та характерні особливості фінансів
- •Функції та суспільне призначення фінансів
- •4. Фінансові ресурси як вияв матеріальної сутності фінансів
- •5.Фінансова система України: внутрішня та інституційна будова
- •Тема 2. Фінансова політика і фінансове право
- •Сутність, типи та напрямки фінансової політики
- •Фінансова політика держави: види та забезпечення реалізації
- •Фінансова політика суб’єктів господарювання
- •Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики
- •Суть, етапи та методи фінансового планування
- •6. Управління фінансами та фінансовий контроль як методи фінансового механізму
- •7.Фінансове право і фінансова політика
- •Змістовий модуль 2. Державні фінанси
- •Тема 3. Податки. Податкова система
- •Соціально-економічний зміст, призначення та функції податків
- •Елементи податку та їх характеристика
- •Види податків та їх класифікація
- •За економічною ознакою об’єкта оподаткування:
- •За економічним змістом:
- •За ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:
- •За формою стягнення:
- •Тема 4. Бюджет. Бюджетна система
- •Соціально-економічна сутність і призначення бюджету
- •Доходи бюджету: склад і класифікація
- •3. Класифікація видатків бюджету
- •Бюджетний дефіцит: причини виникнення, джерела фінансування та методи обмеження
- •Бюджетна система і бюджетний устрій України
- •Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •Бюджетний процес в Україні
- •Тема 5. Державннй кредит і державний борг
- •Економічна сутність і функції державного кредиту
- •Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •Державний борг: сутність і соціально-економічні наслідки
- •Управління державним боргом: принципи та методи
- •Тема 6. Соціальні позабюджетні фонди
- •Необхідність, зміст і роль позабюджетних фондів цільового призначення
- •Характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •3.1.Пенсійний фонд України
- •Змістовий модуль 3. Сфери фінансової системи: місцеві фінанси, фінанси суб’єктів господарювання, фінанси домогосподарств, міжнародні фінанси
- •Тема 7. Місцеві фінанси
- •Сутність, функції та роль місцевих фінансів в економічній системі держави
- •Принципи організації місцевих фінансів
- •Місцеві фінансові інститути та їх характеристика
- •Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема 8. Фінанси суб’єктів господарювання
- •Поняття, ознаки та класифікація суб’єкта господарювання
- •2. Фінанси суб’єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •3. Основи організації фінансів фінансових установ
- •4. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •5. Фінанси некомерційних організацій – об’єднань громадян
- •Тема 9. Фінанси домогосподарств
- •Поняття “домогосподарства” як суб’єкта фінансових відносин
- •2. Фінанси домогосподарств
- •3. Бюджет домогосподарства та його структура
- •4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація
- •Тема 10. Міжнародні фінанси
- •Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •Змістовий модуль 4. Фінансовий та страховий ринки. Фінансовий менеджмент
- •Тема 11. Страхування. Страховий ринок
- •Економічна природа і сутність страхування
- •2. Функції та принципи страхування
- •3. Класифікація страхування
- •4. Страховий ринок і його структура
- •Тема 12. Фінансовий ринок
- •1. Фінансовий ринок в системі економічних відносин
- •2. Сегментація фінансового ринку
- •3. Інструменти фінансового ринку
- •4. Суб’єкти фінансового ринку
2. Функції та принципи страхування
Економічній сутності страхування відповідають його функції, які конкретизують зміст цієї економічної категорії:
ризикова функція (функція страхового захисту) передбачає передання за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику при настанні страхових подій, передбачених чинним законодавством або договором страхування. Саме в рамках реалізації ризикової функції визначається об’єктивна необхідність страхового захисту;
функція формування і використання страхових резервів визначає особливість страхування як економічної категорії; за допомогою створення достатнього обсягу страхових резервів у вигляді страхових внесків здійснюється відшкодування матеріального збитку у разі настання страхових випадків або виплата страхових сум при закінченні дії договору страхування життя. Реалізація фінансової функції страхування також відбувається в процесі управління страховими резервами з метою отримання доходів і прибутку;
заощаджувальна функція дозволяє накопичити страхувальнику за рахунок страхових внесків певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії договору страхування. Така функція характерна лише для довгострокового страхування;
превентивна функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій, що передбачає широкий комплекс заходів та їх фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду з метою зменшення страхового ризику. При цьому страховики та страхувальники об’єктивно зацікавлені у попередженні настання страхових випадків;
інвестиційна функція передбачає розміщення тимчасово вільних коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, зворотності, прибутковості та диверсифікації;
контрольна функція проявляється одночасно з іншими функціями у певних страхових взаємовідносинах; відповідно до контрольної функції відбувається фінансовий контроль за правильним здійсненням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів;
Страхування характеризується не лише певними функціями, але й ґрунтується на основних, вихідних положеннях, що забезпечують його дію як економічного інструмента. У страхуванні виділяють загальні і конкретні принципи. ДО загальних принципів страхування відносять:
вільний вибір страховика і виду страхування;
наявність страхового ризику, тобто ймовірності настання страхової події, що виражає обсяг можливої відповідальності страховика за тим або іншим видом страхування;
страховий інтерес, оскільки будь-який договір страхування може бути укладений тільки за наявності у страхувальника інтересу до організації захисту на випадок втрати майна, здоров’я чи життя, що гарантує отримання певних доходів у разі настання таких або інших, спеціально обумовлених подій;
максимальна сумлінність між страховиком та страхувальником;
реальність страхового захисту передбачає виплату відшкодування в розмірах реального збитку, що вимагає створення умов, за яких страхування досягає своєї мети.
Конкретними принципами страхування слід вважати наступні:
платність, що передбачає передачу ризику за плату від страхувальника до страховика, що дає змогу сформувати страховику відповідні страхові резерви, забезпечити окупність та прибутковість його діяльності;
неперервність означає, що особі для отримання страхової виплати необхідно мати постійно діючий договір страхування, бо в разі його відсутності страхова виплата здійснюватися не буде;
поворотність передбачає повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настанні страхового випадку або страхової суми;
диверсифікація означає можливість здійснення діяльності страхових компаній поза межами основного бізнесу;
франшиза передбачає, що частину збитків згідно договору страхування не відшкодовується страховою компанією, тобто власну участь страхувальника у відшкодуванні збитків;
суброгація або регресне право, що означає передачу страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;
контрибуція передбачає існування вимоги однієї страхової компанії до іншої щодо розподілу між собою виплат страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об’єкта одночасно кількома компаніями від однакових ризиків;
співстрахування (страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов’язань згідно з укладеними договорами).