Тема 8. Фінанси суб’єктів господарювання

1. Поняття, ознаки та класифікація суб’єкта господарювання

2. Фінанси суб’єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки

3.  Основи організації фінансів фінансових установ:

3.1.Особливості організації фінансів банківських установ;

3.2. Особливості організації фінансів страхових компаній

4. Фінанси установ і організацій, створених органами виконавчої влади

5. Фінанси некомерційних організацій

1. Поняття, ознаки та класифікація суб’єкта господарювання

Економічна система як сукупність господарських (інституційних) одиниць містить такі сектори економіки:

• державні й недержавні корпорації, які займаються ринковим виробництвом товарів та послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток або досягають інших цілей;

• фінансові корпорації, що займаються фінансово-посередницькою діяльністю, забезпечують рух грошової маси, формують кредитні та фінансові ресурси, необхідні для ефективного функціонування економіки, й мають на меті отримання доходу (кредитні установи, інвестиційні фонди, страхові організації, недержавні пенсійні фонди та ін..);

• загальне державне управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів та некомерційні (неприбуткові) організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету (лікарні, загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади, професійно-технічні училища, творчі спілки, театри, бібліотеки);

• некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, до яких належать суб’єкти економіки, що створили окремі групи домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій), отримують доходи з метою забезпечення своєї життєдіяльності (творчі спілки, громадські організації, політичні партії та ін.);

• домашні господарства, які об’єднують фізичних осіб як споживачів, котрі отримують доходи з метою поліпшення свого матеріального становища.

Господарські) одиниці поділяють на дві групи:

1. Юридичні особи:

• корпоративні підприємства, що створені з метою ринкового виробництва товарів та послуг і є джерелом прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників: господарські товариства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства;

• кооперативи – добровільні об’єднання громадян з метою спільного вирішення кономічних, соціально-побутових та інших питань (виробничі, споживчі, житлові тощо); в) господарські об’єднання, утворені з двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

• некорпоративні підприємства – це підприємства, які належать одному власникові і в усьому іншому, крім форми власності, поводяться так, наче вони були б корпораціями: компанії (підприємства), резидентні філії іноземних фірм.

• некомерційні організації створюють з тією ж самою метою, що і корпорації, але їх організаційно-правовий статус не дає можливості їм бути джерелом доходу для суб’єктів, які їх контролюють та фінансують.

• органи державного управління: а) неринкові установи і організації – покликані виконувати законодавчу, юридичну або виконавську владу над іншими інституційними одиницями. б) ринкові заклади органів державного управління та неринкові некомерційні організації, в) неприбуткові організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету, які надають безкоштовні індивідуальні послуги громадянам у сфері освіти, культури і спорту, відпочинку, соціального забезпечення.

2. Домашні господарства як споживчі одиниці та учасники виробничої діяльності., котрі займаються підприємництвом без утворення юридичної особи).

Найбільш узагальненою характеристикою внутрішньої інституційної одиниці є поняття суб’єкта господарювання – це організована форма продуктивної діяльності окремих громадян, підприємств, організацій та державних інституцій, які відповідають вимогам економічної системи.

Найважливішими ознаками будь-яких суб’єктів господарювання, які визначають їх місце у господарських відносинах, є наступні: господарська компетенція (сукупність господарських прав та обов’язків); майнова незалежність та відповідальність за зобов’язаннями в межах належного їм майна; мета, яка залежить від їх функціональної ролі в економічній системі; організаційно-правова форма і юридичний статус. Отже, суб’єктами господарювання є власники майна і наділені майном незалежні учасники господарських відносин різних форм власності й організаційно-правових форм із властивою їм господарською компетенцією відповідно до функцій, які вони виконують у ринковій інфраструктурі, здатні нести майнову відповідальність за зобов’язаннями в рамках, передбачених суспільним господарським порядком, та мають на меті отримання вигоди або суспільно-корисну діяльність. Із врахуванням основних ознак суб’єктів господарювання, до них слід відносити: суб’єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки; фінансові установи (кредитні установи, інвестиційні фонди, страхові); державні установи і організації, створені органами влади, що здійснюють господарські операції з метою одержання доходу; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства; підприємців.