- •Короткий конспект лекцій з дисципліни “фінанси” Змістовий модуль 1. Теоретико-організаційні основи фінансової науки
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів, еволюція фінансів
- •Фінансова наука: особливості об’єкту й предмету дослідження
- •Сутність, необхідність та характерні особливості фінансів
- •Функції та суспільне призначення фінансів
- •4. Фінансові ресурси як вияв матеріальної сутності фінансів
- •5.Фінансова система України: внутрішня та інституційна будова
- •Тема 2. Фінансова політика і фінансове право
- •Сутність, типи та напрямки фінансової політики
- •Фінансова політика держави: види та забезпечення реалізації
- •Фінансова політика суб’єктів господарювання
- •Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики
- •Суть, етапи та методи фінансового планування
- •6. Управління фінансами та фінансовий контроль як методи фінансового механізму
- •7.Фінансове право і фінансова політика
- •Змістовий модуль 2. Державні фінанси
- •Тема 3. Податки. Податкова система
- •Соціально-економічний зміст, призначення та функції податків
- •Елементи податку та їх характеристика
- •Види податків та їх класифікація
- •За економічною ознакою об’єкта оподаткування:
- •За економічним змістом:
- •За ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:
- •За формою стягнення:
- •Тема 4. Бюджет. Бюджетна система
- •Соціально-економічна сутність і призначення бюджету
- •Доходи бюджету: склад і класифікація
- •3. Класифікація видатків бюджету
- •Бюджетний дефіцит: причини виникнення, джерела фінансування та методи обмеження
- •Бюджетна система і бюджетний устрій України
- •Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •Бюджетний процес в Україні
- •Тема 5. Державннй кредит і державний борг
- •Економічна сутність і функції державного кредиту
- •Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •Державний борг: сутність і соціально-економічні наслідки
- •Управління державним боргом: принципи та методи
- •Тема 6. Соціальні позабюджетні фонди
- •Необхідність, зміст і роль позабюджетних фондів цільового призначення
- •Характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •3.1.Пенсійний фонд України
- •Змістовий модуль 3. Сфери фінансової системи: місцеві фінанси, фінанси суб’єктів господарювання, фінанси домогосподарств, міжнародні фінанси
- •Тема 7. Місцеві фінанси
- •Сутність, функції та роль місцевих фінансів в економічній системі держави
- •Принципи організації місцевих фінансів
- •Місцеві фінансові інститути та їх характеристика
- •Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема 8. Фінанси суб’єктів господарювання
- •Поняття, ознаки та класифікація суб’єкта господарювання
- •2. Фінанси суб’єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •3. Основи організації фінансів фінансових установ
- •4. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •5. Фінанси некомерційних організацій – об’єднань громадян
- •Тема 9. Фінанси домогосподарств
- •Поняття “домогосподарства” як суб’єкта фінансових відносин
- •2. Фінанси домогосподарств
- •3. Бюджет домогосподарства та його структура
- •4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація
- •Тема 10. Міжнародні фінанси
- •Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •Змістовий модуль 4. Фінансовий та страховий ринки. Фінансовий менеджмент
- •Тема 11. Страхування. Страховий ринок
- •Економічна природа і сутність страхування
- •2. Функції та принципи страхування
- •3. Класифікація страхування
- •4. Страховий ринок і його структура
- •Тема 12. Фінансовий ринок
- •1. Фінансовий ринок в системі економічних відносин
- •2. Сегментація фінансового ринку
- •3. Інструменти фінансового ринку
- •4. Суб’єкти фінансового ринку
3. Основи організації фінансів фінансових установ
3.1.Особливості організації фінансів банківських установ
Основними функціями банківських установ є надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб’єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, термінів та капіталів. Капітал банку – це частина банківських ресурсів, яка спрямована в оборот і є сукупністю власних, залучених та позичених коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для формування матеріальних, нематеріальних та фінансових активів у грошовій формі й здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.
Наявність власного капіталу – необхідна умова створення та успішної діяльності будь-якого комерційного підприємства, у тому числі й банку. Управління фінансами банківських установ полягає у досягненні максимальної ринкової вартості власного капіталу та ринкової вартості акцій банку. Складовими власного капіталу банку є:
основний капітал банку, який поєднує сплачений і зареєстрований акціонерний (пайовий) капітал та розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;
додатковий капітал, до якого належать: нерозкриті резерви; резерви переоцінки основних засобів; гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти тощо;
субординований капітал (борг), до якого належать звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації їх використовують на сплату претензій інших кредиторів.
Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий і регулятивний власний капітал. Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів і зобов’язань банку. Регулятивний власний капітал використовується органами банківського нагляду для обчислення економічних нормативів діяльності банків і деяких інших потреб.
Залучений капітал – це є найбільша частина банківських зобов’язань, що і визначає його домінуючу роль у формуванні та поповненні сукупного капіталу банку, оскільки в подальшій діяльності саме ці кошти використовуються ним для здійснення активних операцій. Тому залучений капітал слід розуміти як складову сукупного капіталу банку, яка формується за рахунок тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, переданих банку для зберігання та використання на певних умовах. Таке залучення грошових ресурсів проводиться банком через виконання депозитних операцій, у результаті яких формується депозитна база банку. Залучений капітал банку - це грошові кошти юридичних і фізичних осіб, залучені банком на вклади.
В разі недостатності залученого капіталу для повноцінного здійснення активних операцій і підтримки ліквідності та платоспроможності банк може позичати необхідні ресурси на фінансовому ринку. Операції такого типу називають недепозитним залученням, а капітал, сформований на їхній основі, – позиченим капіталом, який, на нашу думку, слід виділяти як окрему складову банківського капіталу. До позиченого капіталу банку належать кредити, отримані в інших банках.
Доходами банку є загальна сума коштів, отриманих від активних операцій: проценти, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій із цінними паперами, валютою, банківськими металами та інші доходи. Валовий дохід банку включає процентні і непроцентні доходи. Основним джерелом доходів банку є процентні доходи, надходить у вигляді відсотків від надання кредитів на різний термін у національній та іноземній валюті резидентам та нерезидентам для
До непроцентних доходів банку належать: комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування: оплата переказних операцій; ведення депозитних рахунків; касове обслуговування, інкасація грошової виручки; доходи від інвестиційної діяльності;доходи від валютних операцій, факторингу, лізингу; доходи від трастових операційю. Витрати банку можна також розділити на дві групи: а) процентні витрати: нараховані й сплачені проценти в гривнях і валюті; б) непроцентні витрати: операційні – поштові витрати та витрати на електронний зв’язок; сплачені комісійні за послуги і кореспондентські відносини; витрати на валютні операції та ін.; забезпечення функціонування банку: утримання апарату управління; господарські витрати, інші витрати.
Прибуток банку – це фінансовий результат його діяльності у вигляді перевищення доходів над витратами. Прибуток банку після сплати податку на прибуток розподіляють за такими напрямками: 1) капіталізований прибуток – прибуток, який спрямовують на поповнення власного капіталу; 2) прибуток, призначений для виплати дивідендів.
3.2.Особливості організації фінансів страхових компаній
Основною діяльністю страхових компаній є надання страхових послуг як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених угодою страхування або законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страховим компаніям дозволено проведення інших господарських операцій для забезпечення власних потреб. За характером роботи страховиків (страхові компанії) поділяють на групи: ті, які страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають тільки перестрахувальні послуги.
Капітал страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування життя, включає три елементи:
статутний капітал, сплачений тільки у грошовій формі, у т. ч. в іноземній валюті;
ґарантійний фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку;
страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні компаній, які використовують для поповнення робочого капіталу.
Характерним для фінансів страхових компаній є формування страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких вони відповідають за зобов’язаннями. Склад страхових резервів залежить від діяльності страхової компанії – ризикове страхування чи страхування життя. Тому для одних компаній характерним є формування технічних резервів, а для інших – резервів зі страхування життя. Страхові компанії формують і ведуть облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
резерви незароблених премій, які включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
резерви збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, і з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Страхові компанії із страхування життя зобов’язані створювати і вести облік таких резервів: довготермінових зобов’язань (математичні резерви); належних виплат страхових сум. Страхові організації займаються не лише страховою діяльністю, а й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі страхових резервів та інших нагромаджень. Унаслідок цього страхові організації отримують доходи:
від страхової діяльності;
від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і вільних коштів страхових резервів у державні й інші цінні папери, акції, банківські внески, нерухомість, валютні цінності;
інші доходи, що не мають страхового або інвестиційного походження, але можуть бути в господарській діяльності страховиків (плата за здані в оренду приміщення тощо).
Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями з ризикового страхування передбачає розрахунок:
операційного прибутку, що обчислюють як різницю між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг;
фінансові (інвестиційні) прибутки від розміщення власних коштів і страхових резервів у кредитних та інших установах, які надходять у вигляді відсотків, дивідендів;
інші прибутки компаній ризикового страхування: комісійні винагороди за перестрахування; страхові відшкодування і страхові суми, що сплатили перестраховики.
Страхові компанії (страховики) сплачують такі ж податки і обов’язкові збори, що й інші суб’єкти господарювання. Страхові компанії є платниками прямих податків, які сплачують їх у загальному порядку і в розмірах, визначених законодавством.