14.3. Визначення типів файлів.

Файл Linux – це унікальна сукупність даних із унікальним іменем. Ім’я файла Linux складається з опису шляху доступу до нього в файловій системі, починаючи від корінного (основного) каталога, за яким іде ім’я присвоєне файлу. У файловій системі може знаходитися декілька файлів з одинаковими іменами, але вони не можуть зберігатися в одному і тому ж каталозі.

До основних типів файлів належать:

1. файли даних, які створюються користувачем і, переважно, містять дані, які складаються із тексту і чисел;

2. системні файли даних, які використовуються операційною системою для відслідковування паролів і реєстрації облікових записів користувачів, прав доступу до файлів та інших даних, без яких неможливо організувати безперервне функціонування операційної системи. Ці файли час від часу доводиться редагувати системному адміністраторові, на якому лежить відповідальність за супровід системи;

3. виконавчі файли – містять команди, які повідомляють комп’ютеру, що потрібно робити. Ці файли, як правило, є програмами. Кожен раз при передачі комп’ютеру команди на виконання якої-небудь дії відбувається виконання інструкції, яка міститься у виконавчому файлі.

Ім’я файла в ОС Linux може містити до 256 символів (разом із шляхом). У назві файла можна використовувати будь-які цифри, букви, дефіси, символи, підкреслення і крапки. ОС Linux розрізняє великі і маленькі букви, в результаті чого в одному каталозі можна зберігати 2 файли з однаковим іменем, але в одному з них перша буква велика, а в другому – маленька.

Не допускається вживання в імені файла наступних символів: <, >, ‘, “ ”, *, { }, [ ], ( ), ^, !, \, |, $, ?, &, ~.

Для створення прихованих файлів перед іменем файлу слід поставити крапку.

15. Робота з системою та налагодження Linux

15.1. Реєстрація в системі.

Реєстрація – це введення імені користувача і пароля, що перевіряються операційною системою Linux для того, щоб визначити чи має користувач право звертатися до цієї комп’ютерної системи.

При встановленні і налагодженні Linux, створюється один (або більше) обліковий запис користувача, котрий належить суперкористувачу з іменем користувача root. Суперкористувач має необмежений доступ до всієї ОС, до кожного файла, кожної команди. Тільки суперкористувач може змінити налагодження і конфігурацію системи. У процесі інсталяції може бути створений обліковий запис непривілейованого користувача. Цей обліковий запис належить звичайному користувачу. Він може звертатися до файлів у своєму домашньому каталозі, а також до файлів, що призначені для всіх користувачів (наприклад, до файлів довідки і виконавчих файлів програм). Основну частину роботи слід виконувати саме в цьому обліковому записі. Наприклад, створювати документи, користуватися мережею Internet, працювати з графікою і т.д.

Системний адміністратор відповідає за обслуговування, супровід, ремонт, налагодження і захист комп’ютера, операційної системи комп’ютера, під’єднаних зовнішніх пристроїв, встановлених додатків і файлів даних. Системний адміністратор надає доступ до комп’ютера, зовнішніх пристроїв і файлів іншим користувачам системи. Він стежить також за тим, щоб користувачі не зіштовхувались з проблемами під час роботи в системі, а система була налагоджена на ефективну допомогу користувачам при виконанні їх роботи.

Існує два способи роботи в якості суперкористувача – перший полягає в реєстрації безпосередньо в обліковому записі root. Другим способом є тимчасовий перехід в обліковий запис суперкористувача, під час роботи в звичайному обіковому записі користувача для нього служить команда СU.

У системі Linux можна відкрити 6 різних сеансів користувача одночасно. Для переключення між сеансами є функціональні клавіші F1 – F6, які позначають всі наявні консолі. Для переключення з однієї консолі на іншу, слід натиснути клавішу Alt і, утримуючи її, натиснути функціональну клавішу відповідної консолі.