108. Нагляд за додержанням законів при здійсненні контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.

Підстави звільнення засуджених до виправних робіт, позбавлення або обмеження волі від відбування покарання з випробуванням, а також здійснення контролю за їх поведінкою врегульовані статтями 75 - 79, 83, 104 Кримінального кодексу України та статтями 164 - 166 Кримінально - виконавчого кодексу України.

Інститут засудження з випробуванням за своєю юридичною природою є умовним звільненням засудженого від реального відбування покарання у виді виправних робіт, позбавлення або обмеження волі з метою виправлення його без ізоляції від суспільства, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з наступним можливим звільненням від покарання у разі виправлення або направлення для відбування призначеного вироком покарання, коли ця мета не була досягнута.

Підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є сукупність обставин, що стосуються як вчиненого злочину, так і особи винного і свідчать про можливість виправлення засудженого без реального застосування до нього призначеного судом покарання у виді виправних робіт, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п’яти років, але в умовах обов’язкового контролю за його поведінкою з боку вказаних у законі суб’єктів. При постановленні вироку суд встановлює іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років, який обчислюється з моменту проголошення вироку, протягом якого засуджений не вчинить нового злочину і виконуватиме покладені на нього обов’язки.

Звільнення від покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, передбачене статтею 79 КК України, слід відрізняти від звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, передбаченого статтею 83 КК України. Стаття 79 КК України застосовується судом при постановленні вироку вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини з обов’язковим встановленням іспитового строку від одного до трьох років. Стаття 83 КК України застосовується до жінок, які стали вагітними або народили дитину під час відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. При цьому суд за місцем відбування покарання звільняє засуджену від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку, без встановлення іспитового строку.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням пов’язане з контролем за поведінкою засудженого, що базується на обов’язку суб’єктів контролю проводити з цією особою профілактичну і виховну роботу з метою виправлення. Суб’єктами контролю є кримінально - виконавчі інспекції та органи внутрішніх справ в особі дільничних інспекторів міліції, а щодо неповнолітніх - також служби у справах неповнолітніх.

Після взяття на облік у кримінально - виконавчій інспекції ( у день отримання вироку) засуджений викликається до інспекції (неповнолітній-з батьками або особою, яка їх заміняє) для проведення з ними співбесіди, під час якої йому роз’яснюються порядок та умови відбування покарання, правові наслідки невиконання покладених на нього судом обов’язків, порушення громадського порядку, вчинення нового злочину та уточнюються анкетні дані. За результатами співбесіди засуджений дає підписку про ознайомлення з вимогами чинного законодавства щодо нього та обов’язками, покладеними на нього судом, які засуджений зобов’язаний виконувати.

Обов’язки працівників кримінально - виконавчих інспекцій та органів внутрішніх справ при здійсненні контролю за поведінкою цих категорій засуджених визначені у четвертому розділі “Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затвердженої спільним наказом ДДУПВП та МВС України № 270 / 1560 від 19 грудня 2003 року. Методика проведення прокурорської перевірки не відрізняється від тієї, що використовується при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні інших кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

При проведенні перевірки прокурор повинен звертати увагу на строки постановки засудженого на облік, своєчасність направлення про це повідомлень суду, органам внутрішніх справ та іншим контролюючим відомствам, додержання періодичності явки підоблікових осіб на реєстрацію, повноту виконання обов’язків.

На практиці мають місце факти, коли суди, покладаючи на звільнених від відбування покарання з випробуванням обов’язки, встановлюють конкретні числа місяця для їх явки в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації, наприклад, 3, 10, 19 та 28 числа кожного місяця. Оскільки в подальшому ці числа часто припадатимуть на вихідні чи святкові дні, що призводитиме до порушення засудженими покладених на них судом обов’язків, прокурорам слід орієнтувати суд на зміну підходу до встановлення періодичності явки засуджених в інспекцію для реєстрації.

Прокурору слід пам’ятати, що виконання засудженим покладених на нього обов’язків має бути документально підтверджене. При призначенні додаткового покарання у виді штрафу, виконання якого здійснюють органи Державної виконавчої служби, інспекції повинні долучати до особової справи засудженого довідки про виконання цього виду покарання.

У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату направляються копія вироку суду, а в необхідних випадках до неї додається особова справа засудженого та інші документи, які потрібні для здійснення подальшого контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

Якщо після письмового попередження засуджений продовжує не виконувати покладені на нього обов’язки або три і більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, а також коли засуджений не з’являється до інспекції без поважних причин або зник з метою ухилення від контролю за його поведінкою з постійного місця проживання, або засуджена не займається доглядом, вихованням дитини чи відмовилась від неї, інспекція направляє до суду погоджене з спостережною комісією подання про скасування покарання з випробуванням (звільнення від відбування покарання) і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання.

Щодо неповнолітніх до суду направляється спільне зі службою у справах неповнолітніх подання на підставі статті 408-2 КПК України.

У разі відмови судом у задоволенні подання про відміну звільнення від відбування покарання з випробуванням таке подання направляється до суду повторно, якщо засуджений без поважних причин продовжує ухилятись від виконання покладених на нього судом обов’язків.

Питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням чи звільнення від відбування покарання у разі закінчення іспитового строку чи досягнення дитиною трирічного віку розглядаються судом за місцем проживання засудженої особи з участю прокурора.