44. Перевірка прокурором додержання законів при виконанні покарання у виді штрафу.

Штраф- це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах встановлених в Особливій частині Кримінального кодексу України, яке може застосовуватися як основне або як додаткове покарання.

За загальним правилом, суд визначає розмір штрафу в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу (наприклад, ч. ч. 1 і 2 ст. 204. ч.1 ст. 209, ч. 2 ст. 212, 220 ). При визначенні розміру штрафу суд повинен враховувати тяжкість злочину та майновий стан винного, зокрема, розмір заробітної плати, пенсії або стипендії засудженого, грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності, доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами, доходів від цінних паперів, доходів від земельної ділянки, нерухомого та іншого майна, а також наявність на утриманні непрацездатних осіб.

Штраф як додаткове покарання може застосовуватися у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням ( ст.ст. 75, 77 КК України). Як основне покарання штраф може застосовуватися також при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України). Застосування штрафу до неповнолітніх врегульовано статтею 98 КК України.

45. Перевірка прокурором законності і повноти вжитих державним виконавцем заходів для забезпечення виконання покарання у виді штрафу.

Права і обов’язки державного виконавця при проведенні виконавчих дій визначені статтею 5, строки здійснення виконавчого провадження – статтею 25, а порядок закінчення провадження і його наслідки – статтями 37, 38 вище названого Закону. Крім цього, перевірці та висвітленню у довідках підлягають питання своєчасності і повноти проведення виконавчих дій, а також наявності та ефективності відомчого контролю за примусовим виконанням судових рішень майнового характеру в кримінальних справах.

Прокурор при перевірці звертає увагу на те, чи долучена до виконавчого листа про конфіскацію майна копія вироку суду та протоколу про накладення арешту на майно і його опису, або довідка суду про відсутність у справі таких документів. У разі встановлення державним виконавцем факту приховування майна , що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, його розтрати або підміни, ним, із залученням понятих, складається відповідний акт, який разом з поданням та іншими матеріалами перевірки надсилається прокурору для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності в порядку ст. 97 КПК України.

Прокурору слід також приділяти увагу достовірності складених державним виконавцем актів про відсутність у засудженого майна, що підлягає примусовій реалізації або конфіскації. У разі виявлення фальсифікації вирішувати питання про відповідальність винних у цьому службових осіб, аж до притягнення їх до кримінальної відповідальності за службові злочини. Такі факти встановлюються шляхом перевірки за місцем знаходження майна та опитування осіб, які брали участь у проведенні виконавчої дії, понятих, інших не зацікавлених осіб.

Реалізація конфіскованого майна має здійснюватись відповідно до ст.ст. 61, 62 Закону України “Про виконавче провадження” та п.5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій. При цьому слід звертати увагу на правильність проведення оцінки або уцінки описаного майна, дотримання строків їх проведення та обов’язкову участь в них засудженого або його представника.

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, враховуючи, що строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника, слід перевірити законність та вмотивованість постанов, винесених державним виконавцем з цього приводу.

Перед проведенням перевірки необхідно вивчити Закони України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” а також ознайомитися з Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністра юстиції України № 74/5 від 15. 12. 1999 р. з внесеними в них змінами і доповненнями.

Розпочинаючи перевірку, прокурору слід витребувати з суду інформацію про кількість виконавчих листів, надісланих судом органам державної виконавчої служби для виконання кримінальних покарань у виді штрафу та конфіскації майна. При цьому слід мати на увазі, що їх кількість не завжди співпадатиме з кількістю зареєстрованих у відділі державної виконавчої служби, оскільки примусове виконання виконавчих документів може проводитись за місцем проживання, роботи боржника або за місцем знаходження його майна і тому потребує ретельної звірки. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється лише за місцем знаходження майна.

Перевіряючи виконавчі провадження, необхідно звертати увагу на наявність законних підстав для їх відкриття та додержання встановленого для цього законом 3 – денного строку (ст.ст. 19, 24 Закону України “Про виконавче провадження”).Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається засудженому (боржнику) та суду, який видав виконавчий документ. При цьому строк для добровільного виконання вироку суду про стягнення штрафу чи конфіскацію майна засудженого державним виконавцем не встановлюється, а виконавчий збір не стягується.