- •1. Сутність демократизації як процесу переходу до демократії. Концепції. Теорії.
- •2. Предмет дослідження транзитології.
- •3. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •4. Зміст, критерії та фактори політичного транзиту.
- •5. Трансформація партійної системи на пострадянському просторі.
- •6. Методологічні засади політичного транзиту.
- •7. Взаємозв’язок між політичними інститутами і політичними цінностями в посткомуністичних суспільствах.
- •8. Виклики стабільності та загрози демократії: проблеми сталого розвитку.
- •9. Особливості політичного транзиту в Європі та на пострадянському просторі.
- •10. Транзитологія про демократичну консолідацію суспільства.
- •11. Диференціація та спеціалізація політичних інститутів як категорії політичного транзиту.
- •12. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •13. Роль мас та еліт в процесі демократичних транзитів.
- •14. Легітимність та політична стабільність як фактори політичного транзиту.
- •15. Міжнародні фактори (державні, міждержавні та недержавні), що сприяють та перешкоджають демократичним транзитам.
- •16. Моделі демократії та транзитологія (Пшеворський).
- •17. Роль політичних символів для демократичної консолідації суспільства.
- •18. Структурний та процедурний підходи: порівняння та можливість синтезу.
- •19. Національні версії політичного транзиту в країнах снд.
- •20. Основні методологічні напрямки політичного транзиту.
- •21. Особливості внутрішніх факторів демократичних транзитів «третьої хвилі».
- •22. Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •23. Особливості інститутів українського президентства та парламентаризму.
- •24. Особливості політичного транзиту постсоціалістичних країн.
- •25. Особливості процедурного підходу в процесі демократизації.
- •26. Перспективи консолідації нових демократій.
- •27. Політична трансформація в Латинській Америці.
- •28. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південній Європі.
- •29. Політична трансформація в Центральній та Східній Європі.
- •30. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південно-Східній Азії.
- •31. Політичні зміни та політичний розвиток.
- •32. Участь груп інтересів у демократичному транзиті в Україні.
- •33. Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації».
- •34. Досвід політичного транзиту Латинської Америки для України.
- •35. Проблеми транзиту політичних систем сучасності.
- •36. Результати соціально-економічних змін та можливості досягнення сталого розвитку в країнах снд.
- •37. Розробка методології досліджень політичного транзиту в сша в хх ст..
- •38 Роль зовнішніх факторів у переході авторитарних режимів до демократії.
- •39Роль еліти як „авангарда" політичного транзиту в Україні.
- •40Роль менталітету, традицій в політичному транзиті.
- •41Специфіка дослідження політичного транзиту в країнах Східної Європи та рф.
- •42 Спільне і особливе в різних варіантах демократизації авторитарних режимів.
- •Суб'єктивні фактори транзиту.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки політичного транзиту.
- •50 Теорія політичного транзиту (а. Пшеворський, п. Штомпка).
- •Типологія режимів за критерієм політичного транзиту (г. О'Доннел та ф. Шміттер).
- •Типологія транзиту (а.Ю.Мельвіль, в. Фісун, в.П.Горбатенко).
- •Транзит та економічне зростання
- •55 Транзитологічний підхід до аналізу політичних процесів
- •56 Транзит в програмах українських політичних партій
- •57 Транзитологія та глобалізація: пошуки поля рівноваги
- •58 Транзит як виклик і проблема: погляд с.Хантінгтона
- •59 Українська національна ідея та політичний транзит
- •60 Умови та основні етапи політичного транзиту
- •62 Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації» у світі.
- •63 Екстенсивний та інтенсивний розвиток у «нових» і «старих» демократіях.
- •Фактори невизначеності в сучасних демократичних транзитах
- •Варіанти політичного вирішення з демократичних транзитів
- •66 Національна ідентичність в процесі транзиту.
- •67 Культурно-ціннісні передумови демократизації.
- •68 Інституціоналізація демократії в ході транзиту
- •69 Особливості взаємодії основних політичних акторів в ході посткомуністичних трансформацій
- •70 Варіанти посткомуністичних трансформацій суспільства.
- •Напрями у вивченні передумов демократизації суспільства
- •72 Шляхи та структурні фази демократизації.
- •Модель зміни режиму другої спроби
- •74. Демократична консолідація в моделі о’Доннелла і Шміттера
66 Національна ідентичність в процесі транзиту.
У другій половині 1990-х років проблема концептуалізації національної ідентичності характеризується зсувом акценту на визначення типу національної ідентифікації в країнах демократичного постсоціалістичного транзиту (Центральна і Східна Європа, Євразія).
Р. Брубекер відстоює тезу про переважання в національній ідентичності транзитних демократій Східної Європи та Євразії етнокультурного аспекту і брак необхідних умов для інтеріоризації зразків громадянської національної ідентичності. В цих країнах створенню державності передували націоналістичні рухи, а сама держава створювалася на користь конкретної етнополітичної групи. Тому нові демократичні країни Євразії мають досить невеликі шанси для поширення зразків громадянської ідентичності. В нових демократіях відбулася інституціоналізація етнокультурної концепції національної ідентичності, дистанційована від ідеї громадянськості та орієнтована на передання соціальної відповідальності структурам влади.
Д. Скопфлін, поділяючи багато в чому загальний стандарт трактування національної ідентичності й державної легітимації в країнах цього регіону як переважно етнічних за своїм характером і суттю, звертає увагу на ще один специфічний аспект транзитних демократій – зв’язок етнічного націоналізму та історичних зразків комуністичної ідеології. Дослідник вважає ідеологічні зразки комунізму групою чинників, що детермінують появу і переважання в цьому регіоні етнічних зразків національної ідентичності.
По-перше, універсалістська природа ідеологічних зразків комунізму, асоційованих у ряді країн Центральної і Східної Європи з тиском ззовні, сприяла популяризації не загальногромадянських космополітичних, а національних проектів збереження унікальності конкретної етнічності. В таких умовах значною мірою ускладнюється виникнення громадянськості як важливого виміру національної ідентифікації.
По-друге, комуністична ідеологія призвела до руйнування громадянського суспільства в країнах цього регіону, створивши атомізовані спільноти, засновані на відносинах недовіри та взаємної ізоляції. А тому етнонаціональні ідентичності залишалися єдиними структурами, в яких могла формуватися суспільна взаємодія на основі довіри і солідарності.
По-третє, в умовах усунення комуністичною ідеологією інших ідей та цінностей етнічність лишалася єдиною (що збереглася) формою, представленою в структурі національної ідентичності країн регіону.
В Україні не існує єдиного загальнопідтримуваного проекту національної ідентичності, що ґрунтується на національній ідеї, яка може сконсолідувати населення всіх регіонів та представників усіх етнічних, мовних, релігійних, політичних тощо груп. Натомість спостерігається конкуренція та дискусія щодо кількох проектів національної ідентичності з характерними тільки для них національними ідеями та ідеалами. Загалом ці проекти можна поділити на дві основні групи, підґрунтям яких є етнічні цінності (етнічна група) та пріоритет громадянських прав і свобод (громадянська група).