30. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південно-Східній Азії.

Значною своєрідністю відрізняються процеси лібералізації та демократизації в Південно-Східній Азії. Вони здійснювалися в кількох напрямках і багато в чому стали можливими завдяки розрядки міжнародної напруженості, яка утвердилась у регіоні за підтримки СРСР, США, Китаю. Позитивний вплив на регіональну обстановку зробили і внутрішні перетворення, які проходили в країнах, орієнтувалися як на соціалістичну, так і на ринкову модель розвитку.

Наприклад, Лаос, В'єтнам і Кампучія, зберігаючи свою політичну структуру, приступили до здійсненню економічних реформ з використанням ринкових елементів. Найбільших успіхів на цьому шляху досягла Республіка В'єтнам. Але відмови від соціалістичного експерименту виявилося недостатньо, щоб домогтися нормалізації становища в Камбоджі. Мирний демократичний процес, започаткований у 1993 під егідою ООН, гальмувався різними угрупованнями місцевої політичної еліти. Крім того, останнім часом Кампучія стала центром торгівлі наркотиками та інших видів кримінального бізнесу. Тому подальша демократизація залежить від зусиль усіх кампучійський лідерів, спрямованих на

Помітно еволюціонував у бік демократії Таїланд, де традиційно сильний вплив військових на суспільне життя істотно послабшав. У 1995 р. в країні були проведені демократичні вибори і відновлено цивільне правління. Характерно, що формування нового уряду проходило з урахуванням непричетність потенційних міністрів до наркобізнесу.

Посилення демократичного руху в середині 80-х років призвело до падіння авторитарного режиму в Південній Кореї. На президентських виборах 1992 р. вперше за багато років не було претендентів з середовища військових, а перемогу здобув лідер опозиції. До середині 90-х років був демонтований авторитарний режим на Тайвані, розширилося представництво опозиційних партій у парламентах Сінгапуру і Малайзії. Монополія виконавчої влади на прийняття державних рішень все більше обмежувалася.

Більше суперечливий характер носять процеси демократизації і лібералізації на Філіппінах. Уряд президента Ф. Рамоса, який прийшов до влади на початку 1992 р., домігся істотного зниження активності збройних повстанських угруповань, десятиліттями, що діяли в різних районах Філіппін, і одночасно розробило програму розвитку країни, яка орієнтована на перехід в ряди НІС до 2000 р. Але поки що не вдалося закласти міцну законодавчу базу ринкових перетворень. Представники старої олігархії, що склалася в епоху диктаторського режиму Ф. Маркоса, продовжують домінувати в парламенті і блокують прийняття конструктивних рішень.

Важливу роль у розвитку демократичних процесів в ПСА грає обмеження дії такого традиційного для східних країн гальма соціальних перетворень, як бюрократія, і її головною живильного середовища - державного сектору економіки. Переконавшись, що держпідприємства не прискорюють, а частіше гальмують промисловий розвиток, уряду НІС стали стимулювати приватне підприємництво. У Південній Кореї, Сінгапурі, Малайзії, Індонезії законодавча підтримка приватного бізнесу поєднувалася з приватизацією підприємств, лібералізацією банківської справи, збільшенням числа фондових бірж, скороченням регулюючої ролі держави в зовнішній торгівлі. Все це дозволило скоротити фінансовий тягар, а в ряді випадків і вивільнити додаткові бюджетні кошти на потреби соціальної сфери.