10. Потреби, як рушійна сила економіки. Поняття “благо”, “товар”, “послуга”, їх сутність та форми

Економічні потреби відображають відношення соціальних суб’єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами у життєвих благах, як стимул до споживання.

Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Потреби характеризують лише можливість споживання. Величезна роль потреб полягає у тому, що вони спонукають людей до дії. Тобто, потреба – внутрішній спонукаючий стимул, мотив, котрий відображає відносини з приводу виробництва, розподілу, споживання, обміну. Виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби.

Блага – матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини.

Кожна людина для задоволення своїх різнобічних потреб використовує природні та економічні блага. Але існує проблема обмеженості економічних благ стосовно потреб. Це зумовлено тим, що обмежується рівень розвитку виробництва, матеріальних ресурсів.

Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок благ. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу.

Максимально ефективно задовольнити власні потреби можна, раціонально використовуючи свої бюджетні можливості та наявні ресурси.

Коли блага споживаються виробником або передаються іншим суб’єктам без будь – якого еквівалента вони є натуральними продуктами, а коли реалізуються на ринку – стають товаром.

Товаром стає той продукт праці або благо, які призначені не для власного споживання. Тобто, він має бути суспільним благом. Якщо продукт праці чи благо не продані і за них у процесі обігу не отримано певного еквіваленту, то вони суспільству не потрібні, і товаром не можуть бути. Отже, товар – це продукт праці або певне благо, що здатні задовольнити певні потреби людини і призначені для обміну( купівлі та продажу).

Послуги поділяються на особисті і комерційні. Особисті послуги задовольняють потреби споживача безпосередньо. Такі послуги отримуються від лікаря, вчителя, адвоката, перукаря та ін. Послуги комерційного призначення є невід’ємною частиною сучасного виробництва. До них відносяться інформаційне забезпечення і послуги банків, транспорту, торгівлі, страхування тощо.

11. Виробництво. Фактори виробництва. Процес виробництва

Життєдіяльність людини відрізняється широтою і різноманітністю дій, впливів, проявів. Особливе місце посідає діяльність людей, спрямована на перетворення речовини природи для задоволення своїх матеріальних потреб – у їжі, одязі, житлі. Але в готовому вигляді людина не одержує матеріальні блага і тому мусить пристосовувати, видозмінювати речовину природи для своїх потреб. Через те, що людина сама, а у взаємодії з іншими людьми, процес виробництва - завжди процес суспільний. Процес виробництва у суспільстві здійснюється в системі розподілу праці, де кожна людина чи соціальна група спеціалізується на виконанні якогось одного виду діяльності, виробляючи обмежений набір продуктів. Для задоволення своїх потреб вона вступає у взаємовідносини з іншими людьми, обмінюючись з ними своєю діяльністю та її результатами.

Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого і речового. Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільно корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага.

Робоча сила – це здатність людини до праці, або сутність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. Отже, щоб з’ясувати суть робочої сили, необхідно спочатку розкрити зміст самої праці.

Праця – це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб у матеріальних і духовних благах, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.

Другим фактором виробництва є засоби виробництва: предмети і засоби праці. Це – речовий елемент виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні і духовні блага.

Предмети праці включають всі предмети, на які спрямована праця людини: сировина, ресурси, штучно створені матеріали.

Однією з складових засобів виробництва є засоби праці: ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмет праці – знаряддя праці(машини, верстати), виробничі будови, споруди, шляхи, без машинна техніка(електрична, розряджена, хімічні та електричний процес).

Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва. Вони приводяться в рух працівниками виробництва. Засоби виробництва і люди, які використовують їх, являють собою продуктивні сили.