52. Ціноутворення. Ринковий та витратний методи формування цін

Кожного дня людина має справу з різноманітними витратами, купуючи продукти харчування, одяг, взуття тощо. Всі вони мають певну ціну.

В сучасних ринкових умовах ціна є економічною категорією від якої залежить ефективність діяльності підприємства.

Ціна є важливою складовою ринкової економіки як еквівалент обміну товарів. Ціна – це сума грошей, за яку продавець пропонує продати товар, а покупець згоден заплатити за нього.

Процес встановлення і розробки ціни називається ціноутворенням.

Ціна - це грошова сума яка сплачується за конкретний товар.

Існують два методи формування цін на товари: ринковий та витратний.

Ціну, що встановлюють на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ринковою ціною, або ціною рівноваги. Ринкова ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною.

У конкурентній економіці завжди існує тенденція до встановлення рівноважних цін. Надлишок величини попиту призведе до підвищення ціни, а надлишок величини пропозиції – до її зниження.

Отже, зі зміною попиту, рівноважна ціна і рівноважна кількість змінюються у тому ж напрямі, що й попит; зі зміною пропозиції рівноважна ціна змінюється у протилежному напрямі, а рівноважна кількість – у тому ж напрямі.

Ціна встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості пропозиції та попиту.

Ціна товару зумовлюється характером і величиною нерівності між попитом і пропозицією.

Попит і пропозизія є головними чинниками, що впливають на формування ринкової ціни. Попит і пропонування однаковою мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування.

Ціна є важелем встановлення у господарстві в умовах конкуренції. Якщо, в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва ціна витрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд конкурентною боротьбою рушійною системою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об’єктивні умови: 1) Демонополізація економіки на основі проведення приватизації; 2) Наявність конкурентного середовища; 3) Створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

До ринкових методів формування цін належать чотири методи:

1. Метод, що спирається на попит (споживацької оцінки). Визначення критерію цінності товару для споживача дає змогу виробнику встановити таку ціну, за якою він згоден його придбати. Цей метод пов’язаний з диференціацією товару і ринку. Він дає можливість здійснювати стратегію високих цін.

2. Метод слідування за лідером з орієнтацією на конкурентів .при цьому методі виробник керується цінами конкурента, а облік власних витрат і попиту грає при цьому другорядну роль. Виробник встановлює ціну трохи вищу або нижчу, ніж у найближчого конкурента, але це можливо лише на ринку з одноманітною продукцією. Спираючись на цей метод, фірма обходить ризик з встановленням гарної ціни і адаптацією її на ринку.

3. Метод тендерного ціноутворення використовується в тих випадках, коли кілька фірм конкурують за отримання певного контракту. Виграє той, хто пропонує ту ціну, яка найбільш задовольняє партнера або забезпечує йому максимальний прибуток.

4. Метод, що одночасно враховує як витрати, так і попит. Він орієнтований на знаходження рівноваги між витратами виробництва і станом ринку.

В ринковому ціноутворення є поняття цінової лінії. Воно застосовується для товарів, які виробляються з великою гамою моделей і рівня якості. Кожна ціна відображає рівень якості різних моделей одного і того ж виду і призначення виробу.

Згідно витратного методу формування цін, ціна товару в першу чергу залежить від витрат виробництва на виготовлення цього товару. Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені у грошовій формі виступають у формі собівартості.

Собівартість показує мінімальні ціну товару і є основою ціноутворення. Витрати групуються за різними ознаками: за економічним змістом вони поділяються на окремі елементи; за цільовим призначенням – на калькуляційні статті; за способом віднесення на окремі види продукції – на прямі та непрямі; за обсягами виробництва – на постійні та змінні.

Відповідно до ПСБО №16 “Витрати” собівартість продукції складається з виробничої собівартості та витрат, що пов’язані з операційною діяльністю.

Витратний метод формування ціни може здійснюватися:

• На основі повних витрат;

• На основі прямих витрат виробництва;

• На основі аналізу беззбитковості та отримання прибутку.