22. “Змішана” соціально-економічна система: закономірності формування, елементи, моделі

Змішана соціально-економічна система - модель соціально-економічного розвитку, що передбачає оптимальне поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституційно-соціальних реформ та національного економічного планування з метою побудови прогресивнішого ладу.

Виникла в перші десятиліття XX ст. розрізняють три основні варіанти (моделі): 1) консервативний 2) ліберальний 3) соціал-реформістський. Кожний із них набуває специфічних ознак в окремій західній країні, що зумовлено особливостями її економічного, соціального, політичного, національного, історичного розвитку. Водночас відбувається їх взаємозбагачення, наповнення елементами якісно нового змісту в процесі еволюції соціально-економічної системи. В межах окремих варіантних моделей змішаної соціально-економічної системи виділяють різні течії, школи.

Консервативний варіант змішаної соціально-економічної системи (амер. представники Л.Мізес, Ф. Хаєк, М.Фрідмен) передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора, ринкових важелів саморегулювання економіки.

Згідно з ліберальним варіантом змішаної соціально-економічної системи необхідне проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональна взаємодія приватного і державного секторів, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектора інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Найвидатнішими представниками є американські економісти Дж. Гелбрейт, Р.Хейлброннер.

Соціал - реформістський варіант змішаної соціально-економічної системи передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму у прогресивніше суспільство. Представники теоретики Лейбористської партії Великобританії, автори концепції демократичного соціалізму.

Останні два варіанти змішаної соціально-економічної системи мають чимало спільного. Зокрема, їх представники виступають за пряме втручання держави в економіку в суспільних інтересах, значний розвиток державного сектора, пріоритет колективних і суспільних інтересів порівняно з індивідуальними.

За соціально-економічним змістом між консервативним варіантом змішаної соціально-економічної системи і ліберальним та соціал-реформістським варіантами великі розбіжності. Він представлений прихильниками неокласичного напряму економічної науки, тому лише незначною мірою відповідає тим принципам і критеріям, які формують змішану економіку, тобто поєднання двох форм власності.

Ідейні витоки змішаної економіки – насамперед у німецькій історичній школі, представники Г.Шмоллер, А.Вернер, В.Зомбарт, в останній чверті XX ст. відстоювали державне втручання в економіку з метою її модернізації, за проведення соціальних реформ. Джерелом цієї моделі економіки є також інституто-соціальний напрям (або інституціоналізм), представники Т.Веблен, А.Гобсон, Д.Коммонс різко критикували неокласичну теорію ринкової рівноваги з її методологічним принципом граничної корисності, стверджували, що ринок перетворився лише на один з економічних інститутів поряд з такими інститутами як корпорація, держава.

На противагу неокласичному напряму, представники якого вважали несумісними ринкові механізми самоуправління економіки з державними централізованим управлінням, Дж. Кейнс розробив механізм активного державного регулювання економіки з використанням ринкових важелів. Зокрема, в його теорію “вмонтовані” методи безпосереднього втручання держави в макроекономічні процеси.

Модель змішаної економіки збагатилися елементами нового змісту завдяки неокласичному синтезу – узагальнюючій економічній концепції, в якій поєдналися раціональні аспекти теорії ціноутворення і розподілу доходів неокласичного напряму з положенням макроекономічної рівноваги і зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму. Найвідомішими представниками неокласичного синтезу вважають американських економістів П.Самуельсона, Дж.Хікса, Е.Хансена. Вони відстоювали необхідність державного втручання в економіку через використання різноманітних методів антициклічного регулювання (сукупного попиту) для досягнення загальної рівноваги існуючої системи, її збалансування на макро- і мікроекономічних рівнях. Головними умовами досягнення такої рівноваги є рівність інвестицій і заощаджень, а також попиту на ліквідність і грошової маси.