- •1. Економіка як наука. Предмет, цілі і завдання економічної теорії
- •2. Економіка. Суть господарювання
- •3. Теоретична і прикладна економіка. Принципи і методи теоретичної і прикладної економіки
- •4. Економічна наука та економічна історія
- •5. Розвиток економічних знань. Економічне мислення
- •6. Соціально-економічні відносини. Природа та особливості економічних законів
- •7. Структура сучасної економічної теорії, її складові
- •8. Проблеми економії. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •9.Методологія і методика економічних досліджень. Головні методи економічних досліджень
- •10. Потреби, як рушійна сила економіки. Поняття “благо”, “товар”, “послуга”, їх сутність та форми
- •11. Виробництво. Фактори виробництва. Процес виробництва
- •12. Суспільний продукт, відтворення і суспільне багатство
- •13. Виробничий фактор “праця”. Види праці. Виробничий фактор капітал. Утворення капіталу
- •14. Комбінація факторів виробництва. Проблеми оптимальної комбінації, взаємозамінності та ефективного використання факторів виробництва
- •15. Виробничі можливості в економічній системі та проблема економічного вибору
- •16.Національний дохід. Розподіл доходів в суспільстві
- •17.Поняття та значення економічної ефективності, її критерії
- •18. Економічне зростання, його типи, фактори та джерела.
- •19.Економічний розвиток та економічне зростання. Проблеми економічного зростання для різних країн
- •20. Поняття та зміст соціально-економічної системи, її складові
- •21 . Еволюція соціально-економічних систем: класична, ринкова, командно-адміністративна, змішана, “соціально-ринкова”
- •22. “Змішана” соціально-економічна система: закономірності формування, елементи, моделі
- •23. Суть і різновиди “соціальної ринкової економіки”. Національні моделі “соціальної економіки”, їх особливості
- •24. Історичні форми економічної організації суспільства: натуральне господарство, товарне виробництво, їх організаційні риси та відмінності
- •25. Об’єктивні умови виникнення товарного обміну. Розвиток форм обміну. Переваги товарного виробництва
- •26. Категорія вартості (цінності) в економічній науці; альтернативні підходи
- •27. Товар та його властивості. Споживча і мінова вартість товару.
- •28. Трудова теорія вартості в класичній та марксистській політичній економії
- •29. Теорія “факторів виробництва”
- •30. Теорія “граничної корисності” та суб’єктивна цінність блага. Сутність “маржиналізму”.
- •31. Причини виникнення грошей, їх історичні види та властивості. Теорії походження грошей
- •32.Суть грошей, поняття ліквідності. Функції грошей
- •33. Види грошей в сучасній економіці. Природа сучасних кредитно - паперових грошей
- •34. Грошова маса. Регулювання грошової маси
- •35. Інфляція, її причини, види та показники
- •36. Соціально - економічні наслідки інфляції та заходи її подолання
- •37. Власність як економічна категорія. Сутність власності, її економічний та правовий зміст
- •38. Права власності та їх суть. Суб’єкти та об’єкти власності
- •39. Основні форми власності в соціально-економічній системі, їх характеристика. Еволюція відносин власності
- •40. Розвиток ринкових відносин як закономірний економічний процес. Категорії “ринок” та “ринкова економіка”
- •41. Соціальне ринкове господарство як реальна система
- •42. Умови функціонування, ознаки та функції ринку в економіці
- •43. Економічний кругообіг в ринковій економіці. Субєкти ринкової економіки
- •44. Поняття ринкової інфраструктури, її будова та елементи
- •45. Біржова торгівля. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення
- •46. Банківська система. Банки, їх види та функції
- •47. Мікроекономіка як складова економічної теорії: предмет і метод
- •48. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори зміни попиту
- •49. Еластичність попиту. Види еластичності. Фактори еластичності
- •50. Теорія поведінки споживача. Ефект заміщення та ефект доходу
- •51. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори зміни пропозиції
- •52. Ціноутворення. Ринковий та витратний методи формування цін
- •53. Класифікація цін та структура ціни
- •54. Ринкова рівновага, механізм її встановлення. Ринкова ціна. Функція ціни
- •55. Ринковий механізм та його елементи. Закони функціонування ринкової економіки
- •56. Економічна конкуренція. Місце конкуренції в системі елементів ринку. Умови виникнення конкуренції
- •57. Досконала конкуренція – суть та умови
- •58. Недосконала конкуренція, її види
- •59. Монополія: економічна суть, види, наслідки
- •60. Роль держави у захисті конкуренції. Антимонопольне законодавство
- •61. Підприємництво як економічна категорія і фактор виробництва
- •62.Підприємницький дохід: сутність і структура. Економічна природа прибутку
- •63.Типові види підприємництва , їх суть. Функції підприємця
- •64. Форми власності та організаційні форми підприємництва
- •65. Витрати виробництва: методології обрахування. Суть і природа економічних витрат
- •66. Внутрішні та зовнішні витрати виробництва. Економічні та бухгалтерські витрати
- •67.Види виробничих витрат
- •68. Теорія “граничної продуктивності” Граничні витрати і граничний продукт
- •69. Витрати виробництва у короткостроковому періоді. Закон “спадної граничної продукції”
- •70.Пропорційна варіація факторів виробництва: спадна і зростаюча віддача від масштабу
- •71. Поняття і теорії капіталу, його форми
- •72. Виробничий капітал. Основний та оборотний капітал, фізичне і моральне зношування, амортизація
- •73. Продуктивність капіталу. Норма прибутку на капітал. Економічна природа проценту. Теорії проценту в сучасній економічній теорії
- •74. Особливості ринку капіталу і капітальних активів. Кредитний ринок і його рівновага
- •75.Праця: продуктивність та інтенсивність праці
- •76. Економічна суть заробітної плати, теорії зарплати
- •77. Ринок праці: попит та пропозиція, особливості ціноутворення
- •78. Диференціація заробітної плати в умовах ринку
- •79. Системи оплати праці, їх суть та особливості. Вплив продуктивності на заробітну плату
- •80. Проблема безробіття, причини і види безробіття та шляхи вирішення проблеми
- •81. Земля як виробничий фактор, його особливості. Економічна природа та специфіка земельної ренти
- •82. Земельна рента та її форми. Рівень земельної ренти. Ціна землі, її фактори
- •83. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
- •84. Економічні функції держави. Головні напрямки, форми та методи макроекономічної політики
- •85.Податкова система, принципи її організації. Податки, їх види та функції
- •86. Макроекономіка: об’єкт, предмет і завдання вивчення. Методологічні засади макроекономіки
- •87. Оптимальне використання обмежених ресурсів – центральна проблема макроекономіки
- •88. Головні макроекономічні показники (проблема валоєвого і чистого доходів)
- •89. Сукупний попит і сукупна пропозиція (проблеми макро- економічної рівноваги)
- •90. Сукупний попит: фактори, що визначають криву сукупного попиту
- •91. Споживання, заощадження та інвестиції.
- •92. Валовий внутрішній продукт: поняття, принципи, методи підрахунку
- •93. Національне рахівництво. Система національних рахунків та її показники
- •94. Проблеми циклічності і економічного зростання в макроекономіці
- •95. Макроекономічна теорія рівноваги
- •96. Макроекономічна політика (проблеми макроекономічної нерівноваги)
- •97. Макроекономічна теорія, макроекономічна політика і практика
- •98. Сукупна пропозиція: чинники й детермінатори сукупної пропозиції
- •99. Кредитно-грошова політика
- •100.Фіскальна політика і державний бюджет
- •101. Макроекономічне регулювання. Цілі макроекономічної політики
- •102. Інфляція. Методи стабілізації грошового обігу. Поняття: нуліфікація, девальвація, ревальвація, деномінація
- •103. Національне господарство і зовнішня торгівля. Держава, міжнародна торгівля і обсяг виробництва
- •104. Економічна наука як така: історія виникнення і поняття
- •105. Фази розвитку економічної науки: критерії періодизації
- •106. Донаукова фаза. Меркантилізм - перша школа економічних знань
- •107. Зародження класичної традиції в економічній науці. “Фізіократія” – наукова школа “французької класики”
- •108. Класики англійської “класичної політекономії”
- •109. Засновник класичної системи а. Сміт. Економічна система а. Сміта
- •110. Д. Рікардо – “завершувач системи англійської класичної політекономії”
- •111. Дж.Ст. Мілль – ортодокс “класичної школи” і порядок “соціальної реформації”
- •112. Еволюція “класичної системи” і реакція на неї (Сей, Бастіа, Кері).
- •113. Критика “класичної системи з дрібнобуржуазних позицій” (Сісмонді, Прудон)
- •114. Зародження, ґенеза і розвиток соціалістичного вчення (від “соціалістів-утопістів” до “наукового соціалізму (комунізму)”)
- •115. “Науковий соціалізм” (комунізм) к. Маркса і ф. Енгельса
- •116. Економічне вчення і логіка к.Маркса
- •117. Історична доля марксизму-ленінізму-сталінізму
- •118. Історична школа як плідний напрям економічної науки.
- •119. Маржиналізм. “Маржиналістська революція” в економічній науці
- •120. Австрійська школа (теорії “граничної корисності”)
- •121. Лозаннська школа (“теорія загальної рівноваги”)
- •122. Англо-американська школа (теорії “часткової рівноваги”)
- •123. Шведська (Стокгольмська) школа
- •124. Кейнсіанська традиція в економічній науці. Суть “кейнсіанської революції”
- •125. Кейнсіанство, неокейнсіанство, посткейнсіанство
- •126. “Класична традиція”: неокласицизм, неокласичний синтез (від “недосконалої конкуренції” Дж. Робінсон до “неокласичного синтезу” п. Самуельсона)
- •127. Лібералізм, неолібералізм: центр (Чиказька школа), “праве крило” (Мізес, Хайек), “ліве крило” (Фрайбурзька школа)
- •128. Теорія і практика “соціальної ринкової економіки”
- •129. Міжнародна торгівля і світове господарство
- •130. Міжнародна торгівля і валютні курси
- •131. Порівняльні переваги і протекціонізм
- •132. Міжнародна валютно-фінансова система
- •133. Суб’єкти та об’єкти світової економіки
- •134. Сутність та форми міжнародного руху капіталів (масштаби, динаміка, географія)
- •135. Етапи формування світового господарства
- •136. Європейські інтеграційні процеси. Європейський Союз
- •137. Глобальні проблеми сучасності
- •138. Міжнародні інвестиції. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в економіку України
- •139. Міжнародне співробітництво
- •140. Міжнародні інститути (Бреттон-Вудська, мвф, Світовий банк)
- •141. Валюта. Конвертованість валют. Композитні валюти
- •142. Групування країн за рівнем соціально-економічного розвитку
- •143. Формування транснаціональних корпорацій
- •144. Міжнародні валютно-фінансові установи
- •145. Платіжний баланс та його структура. Активне і пасивне сальдо платіжного балансу країни
- •146. Валютна політика. Валютний режим і валютний курс
- •147. Основні напрямки трудової міграції. Проблема трудової міграції в Україні
- •148. Система фіксованих валютних курсів: класичний золотий стандарт
- •149. Стратегії економічного розвитку. Елементи економічного розвитку
- •150. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і кас). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
6. Соціально-економічні відносини. Природа та особливості економічних законів
Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їхній об’єкт можна лише через розкриття суб’єктів економічних відносин.
Суб’єкти економічних відносин – це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (покупець і продавець або виробник і споживач) слід розглядати як окремого суб’єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи в економічні відносини з іншим суб’єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і той, хто вступає з ним і відносини).
Суб’єктами економічних відносин є як інвалід, так і різні соціальні спільноти (підприємство, товариство, асоціація, кооператив тощо)., а також держава в цілому. Адже цілком очевидно, що в економічні зв’язки вступають не тільки фізичні, а й юридичні особи. Економічні відносини з приводу різного роду форм виробничого, наукового, технічного та іншого співробітництва, торгівлі, існують також між державами.
Суб’єкти економічних відносин обов’язково мають бути власниками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, досвід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб’єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, використовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у процесі трудової діяльності благами: споживають, продають використовують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі індивіди, сім’ї, підприємства, громадські організації.
Становище суб’єктів економічних відносин постійно змінюється, адже їхній розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил.
Досвід показав, що уявлення про економічні відносини, їхні суб’єкти, що начебто спрощуються в процесі економічного розвитку, є хибним. Процеси, що відбуваються у реальному житті. Свідчать про зворотнє, тобто про ускладнення економічної структури. Витіснення багатоманітних форм господарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) підприємствами, заснованими на державній формі власності , паралізувало економічне життя багатьох суб’єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою. Це стримувало розвиток економіки.
Фундаментом усієї системи економічних відносин є відносини власності.
З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого - спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва.
З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною.
Головним завданням економічної теорії – є вивчення законів розвитку економічних систем, які виникають з приводу виробництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також тих аспектів еволюції національної свідомості, духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на прогрес економіки.
Економічні закони – суттєві, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними, які класифікуються на всезагальні, загальні, специфічні та стадійні.
Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер. Проте вони істотно різняться від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні та споживанні.
Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість з них тимчасові, минущі. Водночас у дії економічних законів і законів природи певною мірою спостерігається одна спільна риса , як спадковість. Найбільше, це стосується законів розвитку продуктивних сил, зокрема головної продуктивної сили – людини, яка успадковує здоров’я, психофізичні якості, тощо.
Економічні закони, виявляючись через практичну діяльність людей, зумовлюються політичними, ідеологічними та іншими чинниками, які нерідко протидіють природно-історичному розвитку суспільного виробництва. Внаслідок цього, економічні закони виявляються не так явно, не так безумовно, як закони природи. У природі існує прямий зв’язок : закон – дія сил природи. У суспільному житті цей зв’язок складніший і опосередковується економічними інтересами : закон – інтереси – дія людей.
Тому, економічні закони виступають як панівні тенденції економічного розвитку суспільства і, на відміну від законів природи, мають історичний, тобто тимчасовий, минущий характер.
Залежно від способів їх втілення вирізняють сутність економічних законів, механізм дії економічних законів та механізм їх свідомого використання.
Щодо економічних законів застосовуються такі категорії діалектики, як кількість і якість, зміст і форма, ціле і часткове, суперечність тощо.
Загальною основою дії економічних законів є об’єктивна, суперечлива, біосоціальна сутність людської істоти. Біологічна сутність людини відображає її об’єктивні природні характеристики. Щодо соціальної сутності, то вона є породженням об’єктивного процесу розвитку людського суспільства.
Механізм дії економічних законів - сукупність об’єктивних, тобто незалежних від волі і свідомості людей, зв’язків і залежностей між явищами, формами економічного життя у саморозвитку й саморусі, які визначають соціальні закономірності розвитку всієї економічної системи.
Характер (відповідно і механізм) дії економічних законів може бути або стихійним, або планомірним.
Стихійність – одна з форм взаємодії між об’єктивними закономірностями суспільного розвитку і свідомою цілеспрямованою діяльністю людей. На ранніх етапах розвитку суспільства економічні закони реалізуються через конкурентну боротьбу, тобто діють як стихійна непізнана сила. Кінцевий суспільний результат у таких умовах нерідко виявляється протилежними тій меті, яку ставили перед собою люди.
На сучасному етапі стихійна дія економічних законів через зміну умов їх розвитку (свідоме вдосконалення прав власності, цілеспрямоване управління економічними процесами, пізнання змісту економічних законів тощо) доповнюється елементами свідомого використання і застосування з метою оптимізації певних аспектів економічного розвитку.
Стихійний розвиток загалом поступається місцем самому управлінню економічними процесами, а господарська практика, яка спирається на знання сутності та властивостей економічних законів, формує планомірну дію останніх.
Механізм використання економічних законів – система дій суспільства, спрямована на найповніше використання об’єктивних економічних форм і зв’язків, що утворюють механізм дії економічних законів, та на досягнення високої ефективності суспільного виробництва.
Цей механізм передбачає передусім наукове пізнання економічних законів. Воно може бути більш або менш глибоким, теоретичним або емпіричним, але в будь-якому разі пізнання законів – вихідний пункт і необхідна умова їх свідомого та ефективного використання.
До системи економічних законів належать чотири їх типи:
Перший тип – всезагальні економічні закони, тобто закони, властиві всім способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо).
Другий тип економічних законів – загальні економічні закони, що діють у кількох економічних формаціях : закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо.
До третього типу належать специфічні економічні закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Специфічні економічні закони розкривають ступінь розвитку організаційно та соціально-економічних виробничих відносин ( наприклад, закони додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку).
Четвертий тип економічних законів – стадійні економічні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополій концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму), або на одному з ступенів стадії.