138. Міжнародні інвестиції. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в економіку України

Важливу роль у посиленні інтернаціоналізації господарського життя та взаємозалежності між країнами відіграє експорт капіталу.

Вивіз капіталу – це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни у іншу. Вивіз капіталу здійснюється у двох основних функціональних формах: підприємницькій та позиковій. Специфічною функціональною формою вивозу капіталу стала міжнародна науково-технічна допомога.

Експортування підприємницького капіталу означає його вкладення, інвестування в промислові, сільськогосподарські та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємства, придбання акцій. Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестицій, коли експортер є повним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій тощо, і портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують повного контролю над ними.

Позичковий капітал експортується у вигляді коротко- чи довгострокових кредитів урядам або підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордоном тощо.

Експорт капіталу приносить його власникам доход у вигляді промислового чи торгівельного прибутку, відсотка, дивіденду – залежно від форми вкладання. Капітал в підприємницькій формі (підприємницький капітал) приносить його власнику доход переважно у вигляді прибутку, а капітал у позичковій формі (позичковий капітал) – у вигляді відсотка по вкладах, позичках і кредитах.

Прямі іноземні інвестиції спрямовуються, як правило, у галузі, де можна недорого виготовляти конкурентоспроможні у міжнародному масштабі товари на експорт. Тим самим вони стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці. Іноземні інвестиції сприяють не тільки збереженню існуючих і створенню нових робочих місць, але і утвердженню ринкових відносин.

Україна має ряд умов, що робить її досить привабливою для іноземних інвесторів. Це є великий потенційний ринок й високий рівень освіти і кваліфікації, сприятлива кваліфікаційна структура робочої сили, зручне географічне положення в центрі Європи, і низький рівень заробітної плати. Не зовсім виправдалися чекання щодо напряму інвестування. Передбачалося, що основним мотивом будуть експортні шанси, що відкриваються можливістю виготовлення чи переробки товарів з більш низькими витратами через дешевину місцевих ресурсів, головним чином, робочої сили. Виявилося, що переважав інший мотив – доступ на місцеві ринки, і іноземні інвестиції спрямувалися туди, де забезпечувалися великі обсяги збуту. Такий ситуації сприяв ряд причин, що створювали перешкоду на шляху припливу іноземних інвестицій. Серед них однією з найважливіших є відсутність економічної і політичної стабільності, і багато інших причин, що створили в країні несприятливий інвестиційний клімат і непривабливий імідж щодо умов інвестування.

139. Міжнародне співробітництво

Усе більш важливу роль у світогосподарських зв’язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.

Структура міжнародного науково-технічного співробітництва включає:

• Створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;

• Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;

• Міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів ,консультації при їх виконанні;

• Співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;

• Проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;

• Розробка науково-технічних прогнозів та ін.

Жодна країна світу, яким би значним потенціалом в галузі науки і техніки вона не володіла, неспроможна повністю задовольнити свої потреби у передовій техніці і технології ,випускати усю широку номенклатуру наукоємкої продукції, що постійно удосконалюється на розширюється . не випадково міжнародне науково-технічне співробітництво, обмін науково-технічними знаннями, досягненнями цієї продукції є найважливішим сектором сучасних міжнародно-економічних відносин, що сприяє розвиткові спеціалізації та кооперування виробництва.

Серед видів міжнародного співробітництва розрізнять також співробітництво у розв’язанні глобальних проблем.

Глобальні проблеми – це всезагальні проблеми, що відзначаються загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.

Серед глобальних проблем найчастіше фігурують проблеми миру та роззброєння, економічна, демографічна, енергетична, сировинна, продовольча, подолання бідності та відсталості. У міру розвитку людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. Так, до групи глобальних проблем стали відносити проблему освоєння та використання ресурсів Світового океану, освоєння та використання космосу.

Світова спільнота розробляє заходи щодо розв’язання глобальних проблем. Це можливе зробити, лише об’єднавши зусилля та ресурси всіх країн світу. Для вирішення глобальних проблем потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВГО, регіональні і галузеві організації, які мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.