13. Виробничий фактор “праця”. Види праці. Виробничий фактор капітал. Утворення капіталу

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, тобто витрачання фізичної нервової, розумової енергії в процесі створення людиною корисних продуктів.

Значення праці як фактора виробництва полягає в тому, що вона є джерелом усіх створених у суспільстві благ. З розвитком суспільства, з удосконаленням засобів виробництва , появою нових технологій вимоги до особистого фактору зростають. Виробництву потрібні люди з вищою кваліфікацією, певним загальноосвітнім рівнем, знанням організації виробництва, ринкової діяльності

В основі кожної із сторін лежить відповідний вид праці. Споживну вартість створює конкретна праця, вартість - абстрактна. Конкретна праця є передусім корисною працею, умовою існування людей, фізичною необхідністю. Конкретна праця - корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці й створює споживну вартість. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів праці становить: суспільний поділ праці

Абстрактна праця - праця товаровиробника, яка характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість, і є; специфічною формою праці в умовах товарного виробництва В абстрактній праці мають значення затрати людської робочої сили з фізіологічного погляду, затрати людської енергії. Тобто абстрактна праця виступає як праця взагалі, яка містить те загальне, що притаманне багатьом видам корисної праці створює вартість.

Капітал як фактор виробництва - це всі виготовлені засоби виробництва, які використовуються в процесі виробництва.

Капітал, як будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії За такого підходу капітал - не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої неоплаченої праці. Маркс, зокрема, розглядаючи матеріально - речову структуру капіталу, зазначав, що він складається зі знарядь праці, сировини, засобів до існування , матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових вартостей. Він також розглядав капітал, як накопичену працю, як відношення уречлевої праці до живої.

14. Комбінація факторів виробництва. Проблеми оптимальної комбінації, взаємозамінності та ефективного використання факторів виробництва

Функціонуванню і взаємодії факторів виробництва передує їхнє поєднання Процес виробництва передбачає об’єднання людей певним чином між собою та з відповідними речовими факторами виробництва. Характер і спосіб поєднання факторів виробництва, це однопорядкові, але нетотожні категорії. У характері поєднання факторів виробництва відображається сукупність важливих соціально-економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин, а у способі поєднання їх конкретно-історична комбінація засобів виробництва та робочої сили, порядок їх застосування, тобто особливості продуктивних сил.

У характері відбивається соціально-економічне, а у способі - організаційно-трудове поєднання факторів виробництва. Першому відповідають економічні відносини (виробництво, розподіл, обмін, споживання), в основі яких знаходяться відносини власності або майнові; другому - організаційно – трудові відносини (спеціалізації, кооперації, наукової організації праці, дисципліни, ресурсного забезпечення, реалізації результатів праці, управління стандартами, якістю тощо), які походять з відносин організації безпосереднього використання факторів виробництва як елементів продуктивних сил.

Поєднання факторів виробництва — це не застигла система, а динамічне явище. Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва, виділяють такі:

- забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;

- формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;

- забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

- досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;

- пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;

- створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва, і витрат.

Найбільш узагальнюючим оцінюючим показником роботи підприємства, що характеризує рівень господарювання, використання живої та уречевленої праці, є прибуток. Він зростає або зменшується залежно від ефективності виробництва. Конкуренція спонукає підприємців до вдосконалення виробництва та комерційної діяльності. Отже, їхні суб’єктивні наміри збігаються з об’єктивною потребою суспільства .

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції Продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили на рівні галузі чи окремого підприємства. Продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні більш адекватно відображає продуктивність праці категорія “валовий національний продукт”. При цьому до числа працюючих включають також зайнятих у нематеріальному виробництві.

Ефективність використання засобів виробництва (засобів праці) характеризує фондовіддача — випуск продукції на 1 грн. використаних основних виробничих фондів. З 60-х років в економіці України виявилася тенденція до зниження фондовіддачі. Головна причина цього — старіння виробничих фондів, а також їхня нераціональна структура. В умовах сучасної загальної економічної кризи ця тенденція не змінилася.

Витрати палива, сировини, енергії, металів, тобто предметів праці, на 1 грн. продукту виражаються показником матеріалоємності продукції. Він показує реальну величину витрат предметів праці Якщо підприємство змогло придбати виробничі елементи за цінами, нижчими від ринкових, то це для підприємства буде економією коштів, а не самих елементів і не позначаються на масштабах виробництва.

З точки зору підприємства немає потреби наперед визначати показник ефективності виробництва. Форма показника ефективності залежить від конкретних завдань підприємства. Якщо воно працює стабільно і має стійкі позиції на ринку, показником ефективності є зниження витрат на одиницю продукції, якщо розпочинає свою діяльність — збільшення продажу продукції. Форма показника ефективності для працівника випливає і того, яку роботу він виконує у фірмі.