5. Анальгезуючі препарати

Це лікарські засоби, що зменшують або повністю усувають відчуття болю. Інші форми чутливості, а також свідомість зберігаються.

Біль є суб’єктивним переживанням, що виникає підчас руйнівних, шкідливих подразнень. Він є біологічно важливим захисним механізмом, сигналом небезпеки, що сприяє збереженню організму. Проте біль надзвичайної сили, або хронічний, стає патогенним чинником, що порушує функції різних систем організму.

Первинні шляхи формування больового відчуття реалізуються під час подразнення периферичних нервових закінчень – больових рецепторів (ноцицепторів), чутливих до хімічних речовин, які виникають при ушкодженні тканин: брадикінин, гістамін, серотонін, простагландини та речовина Р (поліпептид, що складається з 11 амінокислот).

Подразнення больових рецепторів, розташованих у шкірі, слизових оболонках викликає первинний, поверхневий біль – короткочасний і гострий. Подразнення больових рецепторів, розташованих у м’язах, суглобах, окісті, формують глибинний біль, що відрізняється тривалістю і здатністю до поширення в інші зони. Нарешті, подразнення больових рецепторів внутрішніх органів – очеревини, плеври, ендотелію судин, оболонок мозку – супроводжується виникненням вісцерального, дифузного болю, що поєднується з тяжкими вегетативними проявами.

1) Наркотичні анальгетики або опіоїди – лікарські засоби, природного, напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатні викликати психічну та фізичну залежність.

У даний час загальноприйнятою є наступна точка зору: ендогенні пептиди і наркотичні анальгетики взаємодіють із спеціалізованими ділянками клітинної мембрани - опіатними рецепторами. Опіатні рецептори гетерогенні і поділяються на 5 типів: μ («мю»), κ («каппа»), σ («сигма»), δ («дельта»), ε («епсилон»). Додатково серед окремих типів розрізняють підтипи: μ₁, μ₂, σ₁, σ₂.

При характеристиці наркотичного анальгетика в основному враховують його взаємодію з μ-, κ -, σ -рецепторами.

Залежно від характеру взаємодії з ними наркотичні аналгетики ділять на чотири групи:

- повні агоністи;

- часткові агоністи;

- агоністи-антагоністи;

- повні антагоністи.

Класфікція препаратів в залежності від взаємодії з опіатними рецепторами різних типів

Препарат	Взаємодія з опіатними рецепторами
	µ	κ	σ
Повні агоністи
Морфін*	агоніст	агоніст	-
Меперидин*	агоніст	агоніст	-
Метадон*	агоніст	агоніст	-
Гідроморфон*	агоніст	агоніст	-
Фентаніл*	агоніст	агоніст	-
Альфентаніл*	агоніст	агоніст	-
Суфентаніл*	агоніст	агоніст	-
Оксиморон*	агоніст	агоніст	-
Альфапродин*	агоніст	агоніст	-
Леворфанол*	агоніст	агоніст	-
Часткові агоністи
Бупренорфін*	частковий агоніст	частковий агоніст	-
Дезоцин*	частковий агоніст	-	-
Агоністи-антагоністи
Налорфін*	антагоніст	агоніст	агоніст
Пентазоцин*	антагоніст	агоніст	агоніст
Буторфанол*	антагоніст	агоніст	агоніст
Набулфін*	антагоніст	агоніст	агоніст
Повні антагоністи
Налоксон#	антагоніст	антагоніст	антагоніст
Налтрексон#	антагоніст	антагоніст	антагоніст
Налмефен#	антагоніст	антагоніст	антагоніст

_* - наркотичні аналгетики; # - антагоністи наркотичних аналгетиків

Повні або часткові агоністи викликають аналгезію в результаті взаємодії з μ-рецепторами. При цьому для повних агоністів у межах доз, що використовуються в клінічній практиці, характерний дозозалежний ефект: зі збільшенням кількості вводиться лікарського засобу зростає ступінь аналгезії. Препарати з групи часткових агоністів також володіють афінністю до μ-опіатних рецепторів. Але при їх використанні аналгезія зростає до певної міри, яка при подальшому збільшенні дози препарату не змінюється.

Повні агоністи μ-рецепторів традиційно використовуються для терапії гострого болю і в післяопераційному періоді.

З цією метою з успіхом може застосовуватися і частковий агоніст μ-і κ-рецепторів бупренорфін. По ефективності аналгезії він аналогічний препаратам з групи повних агоністів, але тривалість його дії більше, тому що він повільно дисоціює зі зв'язку з опіатними рецепторами. Крім того, бупренорфін практично не дає абстинентного синдрому, а при збільшенні його дози побічні ефекти не посилюються (так званий «стельовий ефект»).

Агоністи-антагоністи по відношенню до μ-опіатних рецепторів є антагоністами. За рахунок цього вони можуть викликати синдром абстиненції або купірувати явища передозування у випадках введення пацієнтові, що приймає повні агоністи (з метою лікування передозування повних агоністів в даний час практично не використовуються). Аналгезія та ряд інших ефектів при застосуванні агоністів-антагоністів обумовлені взаємодією з κ і σ-опіатними рецепторами.

Налоксон, налтрексон і налмефен є повними антагоністами по відношенню до всіх типів опіатних рецепторів і використовуються для лікування гострих отруєнь опіатами, випадків їх передозування.