41. Творчість Аріосто (поема "Несамовитий Роланд").

Аріосто(1474-1533)-італ.поет Відродженняю в 1 творах наслідував Горація,Овідія. Батько Людовіко бачив сина правознавцем, але той присвятив себе вивченню класичної літ-ри.Легко писав будь-які вірші латиною. «Н.Р»(1505-1532)присвячена кардиналові. Буд- 46 пісень, 3 епізоди:1-навала маврів на Франц;2-безумство Рол;3-роман Руджьєри і Брадмантию сюжет побудований на франц.епосі,куртуазних риц.роман, зразках ант поетів.Герої поем:шукачі пригод,закохані.Риси:повнота людських почуттів,сила земного кох,сильна воля.Новаторство: позбавлена моралізаторства,іронічна позиція автора, брав жанрові правила середн.роману.

42. Феодально-католицька реакція і криза гуманізму в хvІст. ("Звільнений Єрусалим" Торквато Тассо).

Останнім видатним поетом італійського Відродження, творч припадає на період жорстокої реакції, бувТорквато Тассо (1544-1595). народився в Сорренто в родині поета Бернардо Тассо. Освіта в університетах Падуї і Болоньї, де вивчав юриспруденцію, інтерес проявляючи до античної культури. 1562 р. з'явився 1твір - поема «Рінальдо» - на фантастичний рицарський сюжет, трактат «Міркування про епічну поезію» (1564-1565). (1575) Звільнений Єрусалим» - найвище досягнення Тассо 1з найвизначніших ренесансних епопей. Працюючи над поемою, усвідомлював свою мету - створити християнський епос великого ідейного змісту. у пошуках сюжету звернувся до історичних подій, які хвилювали його сучасників, а саме - до першого хрестового походу - облоги і взяття Єрусалима .Ця тема була актуальною для Італії другої половини XVI ст. у зв'язку з небезпекою турецької агресії в Південну Європу. Такі настрої проникали і в літературу, зокрема, знайшли відображення в ідейному змісті «Звільненого Єрусалима».Головну сюжетну лінію поеми становить розповідь про облогу Єрусалима військами хрестоносців на чолі з Готфрідом Буйонським. Батальні сцени подаються як зіткнення двох світів - християнського й мусульманського, звеличуються католицькі ідеї і героїчні традиції середньовічного рицарства. Поема завершується перемогою хрестоносців, на боці яких божа воля. В її сюжет входять написані в дусі куртуазної традиції численні епізоди, де змальовується кохання християнських воїнів і жінок-язичниць. Такі епізоди найбільш повноцінні в художньому відношенні, сповнені великого гуманістичного змісту

43. "Похвальному слові Глупоті" Еразма Роттердамського(1466-1536)

Він був голландцем за походженням і народився в Роттердамі. Батьки його рано померли. Через матеріальні нестатки він вступив у монастир, в якому провів близько семи років, але потім залишив його і продовжував навчання в Парижі, в колегії Монтегю. Вчився він наполегливо й захоплено, приділяючи особливо багато уваги класичній філології. Літературна спадщина Еразма величезна. Вона складається з художніх творів, перекладів, коментованих видань старовинних текстів, філологічних і богословських досліджень, суджень на моральні теми незліченних листів. Писав Еразм латинською мовою. У 1500 р. з'явилася у Парижі перша його праця збірка коментованих автором прислів'їв, сентенцій, крилатих виразів, виписанихним із латинських і грецьких античних творів. Найціннішу частину спадщини Еразма становлять «Похвальне слово Глупоті» (1509). задумав цю книгу в 1509 p., їдучи з Італії до Англії, де, зупинившись у домі Томаса Мора, невдовзі й закінчив її.Це своєрідна енциклопедія тогочасної дійсності. Літ форма твору не вкладається в якийсь традиційний жанр. використав широко вживану античними письменниками форму жартівливого панегірика, до якої, між іншим, охоче зверталися гуманісти, але передусім спирався на народну літературу та народний театр, в якому мудрість часто виступала під виглядом дурості й викривала глупоту і пороки. Найгострішою є сатира у главах, де змальовано представників середньовічної богословської та схоластичної мудрості - філософів, теологів, граматиків, а також усіх священнослужителів католицької церкви - від нехлюя-ченця до папи. У зображенні Еразма ченці й богослови настільки порочні й мерзенні, що викликають уже не сміх, а ненависть. Навіть відважна Глупота вагається: «Чи не краще було б... не чіпати цього смердючого болота, не торкатися цієї отруйної рослини»

 44.      "Листи темних людей" діяльність Ульріха фон Гуттена(1488-1523)-нім.письмен- гуманіст. Уся літ творчість мала войовн,публіц,характер. Він писав епіграми, промови, послання, сатиричні діалоги, вірші. В посланнях і промовах письменник-гуманіст закликав Німеччину до єдності, викривав сваволю князів, засуджував міжусобні війни, його гнітять повсякденні чвари, князівський розбій, пожежі, витоптані військами ниви. Найкращими творами Ульріха фон Гуттена, крім «Листів темних людей», є сповнені викривального пафосу сатиричні «Діалоги» (1520) і «Нові діалоги» (1521), написані за зразком твору Лукіана. Основний зміст цих творів становить нещадна критика католицизму й папського Риму, його політики пограбування й духовного поневолення Німеччини. Через усі діалоги проходить ідея звільнення країни з-під влади папи і католицької церкви.(частина перша - 1515 p., частина друга - 1517 p.).Використавши прийом містифікації, книгу -збірник листів, нібито написаних магістру Ортуїну Грацію його друзями й однодумцями, богословами й риторами. вони - люди вкрай обмежені й забобонні, вороги всього передового й розумногоВони схиляються перед Ортуїном ненавидять й гуманістів, вважають їх єретиками й готові спалити їх на вогнищах . У листах демонструється неймовірна тупість і невігластво обскурантів, тим більше комічні, що поєднуються з похвальбою і самозакоханістю. Вони не знають і не хочуть знати грецької мови, творів античних поетів. Один із кореспондентів, який має ступінь магістра, понятття не має про Гомера, другий відносить Вергілія і Плінія до найновіших письменників. В одному з листів обскурант висловлював здивування, що він не знайшов у словнику дієвідмінювання слова «наш» - «я нашу», «ти нашиш», «він, вона, воно нашить», тимчасом як інших слів було там вдосталь. Друга частина книги глибша, гостріша за першу. В ній особливо нещадно викриваються розпусність і зажерливість католицького духівництва, торгівля індульгенціями Про папський Рим говориться як про кубло всіляких пороків, а папська курія зображується як торжище, де всі справи вирішують тільки гроші.Викривальний зміст книги поглиблюється системою художніх засобів, побудованою на пародіюванні стилю схоластів і комічному обігруванні їхньої епістолярної манери. 

45.     Народні німецькі книги ( “Тіль Ейленшпігель”, "Історія про доктора Фауста")

Важливий напрям становила демократична література, яка завдяки розвитку книгодрукування набула значного поширення у формі «народних книг». Виникали вони на основі різних джерел; в перших зразках таких творів переказувались французькі рицарські романи, в наступних - німецький героїчний епос і середньовічні шванки. З поч XVI ст. «народні книги», орієнтовані на простонародні запити і смаки, набувають значної популярності. Найбільш цінними були книги викривального сатиричного змісту.Широко відомою стала книга про Тіля Ейлен,надрукована =1500 р. Вона містить 100 шванків, в яких розповідається про життя, пригоди й витівки Тіля Ейленшпігеля. Вдаючи з себе дурника, виконуючи буквально все, що йому говорять, Тіль спілкується з представниками усіх соціальних кіл та станів. Ейленшпігель, «кидаючи виклик середньовічному суспільству, у блазенстві знаходить свободу, яка для нього дорожча над усе і підносить його над сильними світу, їхніми звичаями й засадами. Він - втілення невичерпної народної енергії, винахідливості й вільнолюбності. його жарти і забави, попри весь їх цинізм, несуть у світ апофеоз особистої ініціативи, розуму і любові до життя». Однією з найцінніших німецьких «народних книг» другої половини XVI ст. була книга про Иогана Фауста - ученого кінця XV-початку XVI ст. За свідченнями сучасників, Фауст в 1509 р. одержав ступінь магістра в Гейдельберзькому університеті, а в 1528 р. сам уже називав себе доктором наук. В народі він мав репутацію мага і чародія, оскільки звертався до «таємних наук», заборонених церквою. Про нього розповідали різні незвичайні історії, які зрештою переросли в легенду. Перша книжкова версія історії про Фауста була опублікована в 1587 р. франкфуртським друкарем Йоганом Шпісом. Книга складається з трьох частин.