Класифікація

Сучасні антидепресивні засоби, залежно від хімічної будови і механізму дії, поділяють на такі фармакологічні групи:

1. трициклічні (амітриптилін, меліпрамін (імізин, іміпрамін), синекван (доксепін));

2. інгібітори моноамінооксидази (МАО):

• засоби необоротної дії (ніаламід);

• засоби оборотної дії (піразидол);

3. селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин (портал), сертралін (золофт)).

Антидепресанти при відсутності депресії не поліпшують настрій. Терапевтичний ефект антидепресантів проявляється через 2-4 тижні, тоді як побічні ефекти проявляються значно раніше.

Механізм дії антидепресантів. Антидепресанти підвищують вміст найважливіших нейромедіаторів в ЦНС – норадреналіну та серотоніну, які поліпшують настрій. Антидепресанти можуть діяти також як агоністи рецепторів відповідних нейромедіаторів.

Найважливіші побічні ефекти. Безсоння, пригнічення вищої нервової діяльності і порушення функції серцево-судинної системи, які пов’язані з холіноблокуючою активністю антидепресантів та їх хініноподібною дією на серце (порушенням провідності в передсердно-шлуночковому вузлі та шлуночках серця).

1) Трициклічні антидепресанти.

Фармакокінетика.

Добре абсорбуються з травного каналу. Перетворюються частково у печінці. Виводяться нирками у вигляді метаболітів і у незмінному вигляді, а також частково з жовчю.

Фармакодинаміка.

Не вибірково інгібують зворотне захоплення норадреналіну, дофаміну, серотоніну, збільшуючи їх концентрацію в синаптичній щілині, що посилює їх біологічну активність. Активація серотонінергічних процесів відіграє провідну роль в антидепресивній дії.

Ці препарати мають також м-холінолітичну дію, яка зумовлена безпосередньою блокадою м-холінорецепторів.

Показання.

Депресивні стани різної етіології, особливо при астенодепресивних станах, що супроводжуються моторною загальмованістю.

Побічна дія.

Ортостатична гіпотензія, ефекти, пов’язані з м-холінолітичними властивостями (наприклад, сухість у роті, затримка сечовиділення, тахікардія, закрепи), головний біль, підвищення внутрішньоочного тиску.

Побічні ефекти трициклічних антидепресантів

Препарати	Ортостатична гіпотонія	Антихолінергічна (м-холінолітична) дія	Порушення проведення імпульсів через провідну систему серця
Амітриптилін (амізол)	++	++++	+
Доксепін (синекван)	++	+++	±
Іміпрамін (меліпрамін)	++	+++	+

+ — ефект выражений помірно, ++ — середня вираженість ефекту, +++ — сильна вираженість ефекту, ± — можливе проявлення ефекту.

Протипоказання.

Глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура.

2) Інгібітори моноамінооксидази (МАО).

До інгібіторів МАО невибіркової і необоротної дії належить ніаламід.

Препарат є найменш токсичним серед сполук подібного механізму дії. Антидепресивний ефект розвивається через 7-14 днів.

До інгібіторів МАО вибіркової оборотної дії належить піразидол, який переважно оборотно блокує активність МАО, потенціює дію симпатоміметичних амінів. Ефект піразидолу розвивається через 7-14 діб. Холіноблокуючого ефекту немає.

Фармакодинаміка.

Інгібують фермент МАО, внаслідок чого відбувається накопичення нейромедіаторних моноамінів у синаптичній щілині і активація синаптичної передачі. Ніаламід незворотно, а піразидол зворотно інгібують фермент МАО; крім антидепресивної дії вони здінснюють також стимулюючий вплив на організм.

Показання.

Депресії, маніакально-депресивні стани.

Побічна дія.

Ніаламід добре сприймається хворими, в окремих випадках спостерігається зниження систолічного тиску, інсомнія, головний біль, сухість у ротовій порожнині, затримка дефекації тощо.

Побічна дія піразидолу - втомлюваність, головний біль, запаморочення, інсомнія, пониження артеріального тиску розвиваються рідко і зникають після зменшення дози препарату.

Протипоказання.

Порушення функцій печінки та нирок, декомпенсація серця.

Після введення ніаламіду не можна призначати імізин та інші трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, а також резерпін та раунатин. Під час лікування ніаламідом не слід вживати каву, пиво, квасолю та інші продукти, які містять моноаміни (тирамін чи його попередник тирозин)у зв’язку з можливим посиленням ефектів останніх та розвику гіпертензивних кризів. Препарат може також потенціювати ефекти барбітуратів, місцевоанестезуючих, антигіпертензивних засобів, тому комбінувати його з ними слід дуже обережно.

3) Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин (портал), сертралін (золофт)).

Фармакодинаміка.

Вибірково інгибують зворотне захоплення серотоніну у синаптичній щілині, що призводить до його накопичення і посилення дії. Крім антидепресивної, справляють седативну дію.

Показання.

Депресивні стани різної етіології, стресові розлади.

Побічна дія.

Сухість у роті, підвищена пітливість, диспепсія, нудота, безсоння або сонливість.

Протипоказання.

Сертралін не слід одночасно використовувати з інгібіторами МАО, або призначати його протягом 14 діб після лікування ними.

2. Психомоторні стимулятори.

Це засоби, які підвищують фізичну і розумову працездатність, настрій, зменшують стомлення, потребу в їжі.

Класифікація.

1. Похідні пурину (кофеїн бензоат натрію);

2. Похідні фенілалкіламіну (фенамін (амфетамін), сиднокарб);

3. Похідні піперидину (меридил).

1) Похідні пурину.

Типовим представником психомоторних стимуляторів є кофеїн - похідне пурину, або ксантину.

Фармакокінетика.

Кофеїн у вигляді водорозчинних солей добре абсорбується в кишках. Переважна частина біотрансформується у печінці, близько 10% виводиться у незмінному вигляді через нирки, кишки.

Фармакодинаміка.

Кофеїн блокує фермент фосфодіестеразу тканин мозку, що сприяє накопиченню циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), і як наслідок, активуються процеси глікогенолізу, стимулюються метаболічні процеси у різних органах і тканинах, у тому числі і у ЦНС. Також, певне значення має антагонізм кофеїну з аденозином – конкуренція за аденозинові (пуринергічні) рецептори. Аденозин за хімічною структурою подібний до кофеїну, але на відміну від нього, пригнічує функцію ЦНС. Заміщення аденозину кофеїном призводить до стимулюючого ефекту.

Тривале використання кофеїну призводить до утворення в клітинах мозку нових аденозинових рецепторів, внаслідок чого дія його поступово зменшується, а при раптовому припиненні введення кофеїну, аденозин займає всі доступні рецептори, що може викликати посилення гальмування з явищами втоми, сонливості та депресії.

Кофеїн у малих дозах сприяє переважно психостимулюючий вплив, у великих – пригнічувалиний.

Препарат стимулює дихальний та судиноруховий центр довгастого мозку, збуджує центри блукаючого нерву.

Під впливом кофеїну стимулюється психічна діяльність, стимулюється розумова та фізична працездатність. Крім стимулюючої та аналептичної дії, кофеїн потенціює дію та підвищує біодоступність ненаркотичних анальгетиків та нестероїдних протизапальних засобів.