- •Література – мистецтво слова
- •Зародження літературознавства
- •Арістотель
- •Основи генології
- •Практичні завдання
- •Межиродові утворення
- •Практичні завдання
- •Художній твір як цілісність. Змістоформа літературного твору
- •Змістові чинники художньої форми
- •Художня форма літературного твору композиція
- •Практичні завдання
- •Художня мова
- •Мова і письменник
- •Художній текст
- •Практичні завдання
- •Визначте, з якою метою використовує п. Куліш у романі «Чорна рада» архаїзми.
- •Знайдіть старослов’янізми в уривках з поезій є. Маланюка. Яку функцію вони виконують? Чи є ці старослов’янізми різновидом архаїзмів?
- •Яку роль відіграють діалектизми в мові автора і персонажів у ю. Федьковича ?
- •Знайдіть у текстах професіоналізми і визначити їх функції.
- •Знайдіть жаргонізми і вульгаризми у «Ґратованих сонетах» і. Світличного. Яку стилістичну роль вони виконують?
- •Поетична семантика: тропи
- •Практичні завдання
- •Поетичний синтаксис: інтонація та фігури
- •Звукова організація художньої мови: Фоніка
- •Практичні завдання
- •Віршування (версифікація)
- •Римування
- •Практичні завдання
- •Строфіка
- •Цілісного аналізу поетичного твору
- •II. Метрика:
- •V. Стилістика:
- •Vі. Іконіка, ейдологія:
- •VII. Формозмістова єдність:
- •Практичні завдання
- •Типологізація мистецьких феноменів: літературні стилі та напрями
- •Прикмети обох методів (за Дмитром Чижевським)
- •Періодизація української літератури
- •РЕалістичний, романтичний типи художнього бачення. Модернізм
- •Спрощена таблиця літературних стилів
- •Літературознавчі школи
- •Літературознавчі портрети платон
- •Арістотель
- •Готгольд лессінґ
- •Георґ вільгельм фрідріх геґель
- •Олександр веселовський
- •Олександр потебня
- •Михайло бахтін
- •Підсумкові тести
- •Питання для додаткового вивчення (теми доповідей і рефератів)
- •Використана література:
- •Список рекомендованої літератури
Типологізація мистецьких феноменів: літературні стилі та напрями
Літературний процес – це сукупність усіх виявів літературного життя: написання художніх творів; виникнення, існування та занепад мистецьких стилів, шкіл, літературних угрупувань, взаємозміна мистецьких методів; видання книг, літературних часописів, розвиток критики й літературознавства; особливості сприймання творів читачами тощо.
Стиль (гр. – паличка для письма) – єдність основних ідейно-художніх особливостей, визначних рис, які виявляються у творчості письменника, художника, скульптора, архітектора, композитора і т.п. У більш широкому значенні – те саме, що й напрям у мистецтві, тобто єдність основних ідейно-художніх особливостей ряду письменників, художників, композиторів тощо. Стиль – це також і манера письма автора.
В окремому значенні термін “стиль” використовувався в літературі XVI-XVIII ст., коли розрізнялися три стилі – високий, середній та низький. Цей принцип іде ще з античної літератури.
Для високого стилю характерним був піднесений, урочистий тон мови. Ним писалися оди, трагедії, гімни, панегірики та подібні твори.
У середньому стилі тон викладу був поважний, але без урочистості. Цим стилем користувалися при написанні драм, елегій, повістей тощо.
Низький стиль цілком базувався на народній розмовній мові. Ним писалися комедії, інтермедії, сатиричні твори.
У наші часи слово стиль вживається на означення своєрідності, індивідуальності мови кожного письменника. Авторський стиль – це сукупність, єдність усіх художніх особливостей (ідейно-тематичних, жанрових, мовних) творчості певного автора, що вирізняють його серед інших авторів.
Це основні ідеї, що характеризують його світогляд, зміст його творів, підбір сюжетів і характерів, властивих для його творів, особливості його мови. У творчості поетів до стилю належить і своєрідність віршової мови. Отже, стиль письменника – це його творче обличчя.
Стиль кожного письменника складається поступово і в різні періоди його творчості буває неоднаковим. Із зміною світогляду міняється і його ставлення до життя, його спосіб бачення світу.
Стиль диктується світосприйманням митця, тобто його методом. Метод (гр.: шлях до чогось) – це спосіб художнього пізнання і відтворення світу, зумовлений психологічним архетипом.
Виділяють два художні методи.
Романтичний метод передбачає дослідження, відтворення дійсності з підкресленням того, до чого прагне митець; це зосередження уваги на бажаному, належному, під кутом зору автора, на ідеалі. Тут на першому місці підхід до світу чуттєво-інтуїтивний, хоча не відкидається і раціональний.
Реалістичний метод передбачає зосередження уваги передовсім на конкретній, видимій, матеріальній реальності, на суспільній дійсності (проблемах суспільної моралі, економіки, політики, побуту тощо); віддає перевагу раціональному (логічному, детермінованому) підходові до світу перед чуттєво-інтуїтивним.
Простіше кажучи, романтичний метод досліджує спочатку “світ у собі”, а потім – “світ довкола себе”, а реалістичний навпаки: спочатку “світ довкола себе”, а потім (і то не завжди) “світ у собі”.