Рекомплектування

Рекомплектування— планомірне і систематичне звільнення бібліотечного фонду від видань, що втратили свою цінність для фонду конкретної бібліотеки, що не дають можливості зробити об'єктивні висновки про якість роботи бібліотеки з всіх напрямів і, нарешті, тих, щоне дозволяють правильно розмістити фонд, що активно використовується.

Рекомплектування — це результат вторинного відбору зайвих примірників книг однієї назви, документів, застарілих за змістом, непрофільних видань. Підставою для їх виключення служить аналіз всіх даних вивчення фонду, які дозволяють судити не тільки про ступінь цінності книги для читачів даної бібліотеки, але і про її подальшу долю.

З бібліотеки виключають і інші книги, але причини, по яких вони вибувають, не пов'язані з рекомплектуванням. Загальний порядок виключення визначають інструкції.

МОДЕЛЮВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ

Комплектування-рекомплектування фонду грунтується на первинному і вторинному відборі.

Первинний відбір — відбір документів, що підлягають включенню до фонду. Він здійснюється в процесі комплектування.

Вторинний відбір- відбір видань у наявному фонді, тобто виявлення видань, які із тих або інших причин не можуть бути використані в бібліотеці. Він, з одного боку, є підставою для виключення книг і визначення, куди слід їх направити, а з другого боку, дає матеріал для обгрунтування первинного відбору (поповнення фонду книгами аналогічної тематики або творами друку підвищеного попиту). Крім того, в ході вторинного відбору виявляються цінні, незаслужено забуті книги.

Вторинний відбір відбувається на основі результатів вивчення складу фонду, його розвитку і використання.

Для того, щоб правильно вести первинний і вторинний відбір, треба знати і враховувати багато даних, які вже називалися раніше: завдання бібліотеки, економічний профіль, склад читачів (по різних параметрах — вік, підлога, освіта, національність і ін.). Це дасть можливість отримати уявлення про те, яким повинен бути профіль фонду (за змістом, мовою, тематикою, хронологічними межами відібраних документів і т. д.), щоб бібліотека могла високоякісно обслуговувати своїх читачів. Іншими словами кажучи, працівники бібліотеки повинні уявляти собі модель майбутнього фонду, коли він створюється, а в процесі функціонування орієнтуватися на модель при первинному і вторинному відборі і з урахуванням змін об'єктивних умов коректувати її.

Модель фонду — це якийсь абстрагований (відвернутий) образ, в якому фонд як єдине ціле б був представлений на основі всіх можливих характеристик його окремих частин, що прослідкували між ними зв'язки і лінії розмежування, виведених з урахуванням будь-яких зовнішніх умов, що впливають на них. Це — ідеальна модель. Розробити таку модель у принципі неможливо через величезну кількість даних, які не можна виміряти і врахувати, стрімких змін, що відбуваються в політичному , науковому , культурному житті як в світі, так і в нашій країні, а у зв'язку з цим і в документах, що поступають у вітчизняні бібліотеки.

Проте, добиваючись покращення фонду, максимального наближення його до потреб даної бібліотеки, створюють імітаційну модель, що відображає реальний стан фонду, а на базі вивчення фонду, історичних, культурних, національних, соціально-демографічних, економічних і інших умов, в яких діє бібліотека, доповнюють імітаційну модель рідкісними видами документів, розробляючи таким чином оптимальну модель фонду даної бібліотеки. Отже, моделювання як один з процесів формування фондів — це встановлення за допомогою моделей таких параметрів, властивостей і характеристик фонду, які дозволять удосконалювати і розвивати його шляхом первинного і вторинного відбору, наближаючи до наміченого для певної бібліотеки зразка.

Таким чином, всі подальші етапи комплектування спираються на модель фонду. Вона, у свою чергу, може бути створена лише на основі даних вивчення фонду, які піддаються аналізу, синтезу, зіставляються і лише після цього дають можливість намітити профіль комплектування, шляхи первинного і вторинного відбору, ухвалити остаточне рішення про необхідність придбання того або іншого видання або про долю документа, виявленого в результаті вторинного відбору.