47. Класифікація витрат підприємства, пов’язаних з охороною праці

На базі діючої системи фінансування охорони праці виконано класифікацію витрат підприємств за напрямками працеохоронної діяльності. Виділено дві принципово різні групи напрямків: обов’язкові вимушені витрати, передбачені нормативно-правовими актами (відшкодування матеріальних наслідків нещасних випадків на виробництві, пільги і компенсації за несприятливі умови праці, штрафи за настання нещасних випадків на виробництві та за недотримання нормативних вимог безпеки праці, витрати на спецодяг, засоби колективного і індивідуального захисту тощо) та не регламентовані витрати на фінансування заходів з охорони праці. Визначення раціональних співвідношень витрат за цими групами напрямків є одним з основних завдань, від успішного вирішення якого залежить стан умов і охорони праці і перспективи його зміни на кожному підприємстві та в державі в цілому. Зменшення вимушених витрат на відшкодування, а отже і травматизму та професійної захворюваності можна досягти лише завдяки посиленню профілактичної діяльності, тобто збільшенню витрат на заходи з охорони праці.

Національне законодавство з охорони праці (Закон “Про охорону праці”) передбачає використання різноманітних заходів і засобів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, витрати на які можна розділити за наступними основними напрямками:

– доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог (ст.17, 21, 22);

– підвищення існуючого рівня охорони праці (ст.21, 22);

– усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин (ст.17, 21);

– пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст.9);

– спецодяг, інші засоби індивідуального та колективного захисту, змиваючі та знешкоджуючі засоби (ст.10);

– забезпечення функціонування служб охорони праці (ст.17);

– впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці (ст.17);

– атестація робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці (ст.17);

– розробка, затвердження та забезпечення нормативними актами про охорону праці (ст.17);

– контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці (ст.17);

– пропаганда безпечних методів праці (ст.17);

– обов’язкові медичні огляди працівників (ст.19);

– навчання з питань охорони праці (ст.20);

– експертиза проектів, прийняття в експлуатацію виробничих об’єктів та видача дозволу на початок роботи (ст.24);

-розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (ст.25);

– забезпечення функціонування комісій з питань охорони праці підприємства (ст.26);

– стимулювання охорони праці (ст.29 – 32);

– забезпечення діяльності уповноважених трудових колективів з питань охорони праці (ст.47).

Серед наведеного у п.3.2 переліку напрямків вкладання коштів в охорону праці на даний час, у зв’язку з відміною обов’язкових відрахувань 1 % коштів від реалізації виготовленої продукції у фонди охорони праці, витрати, що передбачалися з фонду охорони праці підприємства на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення існуючого рівня охорони праці та на усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань, мають здійснюватися на розсуд власника, з віднесенням їх до валових витрат виробництва. Для полегшення планування щодо визначення суми витрат за цими напрямками у Методичних рекомендаціях передбачено комплекс методів розрахунків, наведений у пп.5.2 – 5.7. Витрати за іншими напрямками вкладень в охорону праці, наведеними у п.3.2, в даний час регламентуються нормативно-правовими актами державного, міжгалузевого та галузевого характеру і визначення їх значних труднощів для власника не становить.

Витрати на заходи щодо доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, на усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань та на підвищення існуючого рівня охорони праці на підприємстві, у подальшому – на заходи з охорони праці, можуть здійснюватися у вигляді одномоментних чи поточних (багаторазових протягом року) вкладень.

Одномоментні витрати на впровадження заходів з охорони праці можуть бути капітальними (термін експлуатації яких перевищує один рік, а вартість переноситься на собівартість продукції шляхом амортизації) та витратами, що відображаються у собівартості продукції протягом одного виробничого циклу чи одного року.

Поточні витрати – це витрати, які періодично поновлюються в процесі виробництва у зв’язку з необхідністю забезпечення постійної дії заходів. Ці витрати у встановленому порядку відносяться до валових витрат виробництва, тобто списуються також на собівартість.

Витрати на заходи з охорони праці, в залежності від впливу на них змін обсягів виробництва, поділяються на змінні (умовно-змінні) та постійні (умовно-постійні).

Змінні (умовно-змінні) витрати змінюються пропорційно змінам обсягів виробництва. До них відносяться: витрати на сировину та основні і допоміжні матеріали; витрати на енергію, заробітну плату робітників; витрати на відшкодування потерпілим внаслідок нещасних випадків на виробництві та на пільги і компенсації за роботу у несприятливих і шкідливих умовах праці та інші витрати працеохоронного призначення, які змінюються при зміні обсягів виробництва.

Постійні (умовно-постійні) витрати – це загальні для підприємства чи його структурних підрозділів витрати на заходи з охорони праці, які не змінюються при зміні обсягів виробництва або змінюються зовсім мало. До них відносяться витрати на виробничу санітарію, вентиляцію, утримання виробничих приміщень; спецодяг і спецвзуття та їх ремонт, прання, дезинфекцію, витрати на експлуатацію обладнання працеохоронного призначення, на організаційні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і, частково, технічні заходи з охорони праці тощо.

Джерелами фінансування витрат на заходи з охорони праці є валові витрати виробництва, кошти фонду охорони праці підприємства та інші кошти, передбачені законодавством. Вибір джерела фінансування та визначення обсягів коштів, які мають бути спрямовані на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення існуючого рівня охорони праці та усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань, здійснюється власником підприємства на основі розрахунків з використанням Методичних рекомендацій та в процесі узгодження і затвердження колективного договору.