- •1. Міжнародні норми в галузі праці
- •2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти
- •3. Система управління охороною праці в організації
- •4. Травматизм та професійні захворювання
- •5. Розслідування нещасних випадків
- •6. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •7. Актуальні проблеми охорони праці в галузі професійної діяльності
- •8. Основні заходи пожежної безпеки
- •9. Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці
- •10. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •11. Управлінські рішення та організаційні заходи з гігієни праці, виробничої санітарії та техніки безпеки
- •12. Заходи з ергономіки
- •13. Охорона праці під час експлуатації еом
- •14. Соціальне партнерство в охороні праці
- •15. Міжнародні норми соціальної відповідальності
- •16. Трудові норми моп
- •17. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •18. Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •19. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі
- •20. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці
- •21. Положення про суоп, структура та зміст його розділів
- •Примірна структура положення про суоп та орієнтовний зміст його розділів
- •22. Політика в галузі охорони праці.
- •23. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності
- •24. Дослідження та профілактика професійного травматизму.
- •25. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань
- •26. Методи дослідження виробничого травматизмц
- •27.Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •28. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі Параметри повітря робочої зони
- •Освітлення
- •Випромінювання
- •29. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил
- •30 Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук
- •31. Виробничі випромінювання
- •32. Мікроклімат робочої зони
- •33. Важкість праці: динамічні, статичні навантаження
- •34. Напруженість праці
- •35. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальні напруженість, монотонність праці
- •36. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці
- •37. Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці
- •38. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •39. Органи державного нагляду за охороною праці
- •40. Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці
- •41. Завдання страхування від нещасного випадку
- •42. Порядок атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці
- •43. Ключові напрями аналізу роботи служби охорони праці на підприємстві
- •44. Особливості визначення чисельності служби охорони праці підприємства, виходячи з кількості працюючих
- •45. Заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях
- •46. Аналіз спектру нормативно-правових актів, що має бути в наявності на підприємствах
- •47. Класифікація витрат підприємства, пов’язаних з охороною праці
- •48. Характеристика умов праці, виходячи з Гігієнічної класифікації
- •49. Дослідження приміщень з погляду пожежної безпеки
- •50. Класи робочих зон з позиції вибухової та пожежної безпеки
- •51. Аналіз пожежної безпеки приміщень
- •52. Дослідження витрат підприємства на охорону праці
- •53. Динаміка показників захворюваності, а також витрати на заходи з охорони праці.
- •54. Аналіз показників шуму та вібрації
- •55. Гігієнічна класифікація умов праці на виробництві
- •56. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •57. Класи робочих зон приміщень з вибухової та пожежної безпеки
- •58. Заходи поженої безпеки у службових приміщеннях
- •59. Особливості складання акту перевірки стану охорони праці
- •60. Повноваження профспілок з питань охорони праці
- •61. Особливості здійснення громадського нагляду за додержанням ключових питань з охорони праці представниками профспілки
- •62. Специфіка охорони праці під час користування офісною технікою
26. Методи дослідження виробничого травматизмц
Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам. Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений па підприємстві, в регіоні або в галузі за декілька років. Первинні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1. Статистичний аналіз дозволяє групувати нещасні випадки по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, їх причинам, характеру отриманих травм, виду обладнання тощо. Цей метод дозволяє встановити найбільш характерні види травм по окремим виробництвам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм.
Кількісний показник коефіцієнт частоти травматизму Кч розраховується на 1000 працюючих: Кч=Н⋅1000/С, де Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період (наприклад, півріччя, рік) і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше; С- середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період. Тобто коефіцієнт частоти травматизму Кч - це кількість нещасних випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний період часу, на 1000 працюючих. Якісний показник травматизму коефіцієнт тяжкості травматизму Кт характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період: Кт=Д/Н,
де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду. Коефіцієнт тяжкості - це середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік). Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом трудових втрат і підраховують як добуток двох вищенаведених показників: К= Кч⋅ Кт =1000⋅Д/С.
Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи аналізу травматизму.
При груповому методі досліджуються травми конкретної групи за визначеними однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності, віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі обставини в організації робіт та фактичний стан умов праці на підприємстві або його підрозділах. При топографічному методі нещасні випадки вивчаються на території, підприємства, на плані розташування обладнання у цеху та ін. Накопичення знаків, які позначають місця нещасних випадків, в якійсь зоні, на позначці робочого місця або обладнання характеризує підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів. Монографічний метод представляє собою поглиблений аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва, окремим робочим місцям. Аналізуються всі обставини нещасних випадків, виконуються за необхідності відповідні дослідження та випробування.
Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на виробництві, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва, при його модернізації та для розробки заходів з охорони праці.
Економічний метод полягає в визначенні заподіяної економічної шкоди від травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод доповнює інші методи дослідження травматизму, збагачує їх результатами економічного аналізу. Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків.