3.5. Допоміжний технологічний процес туристської діяльності:

Комерційна діяльність є одним з найважливіших чинників забезпечення ефективного функціонування економічної системи в ринкових умовах господарювання.

Комерційна діяльність безпосередньо впливає на ефективне виробництво і впливає на різні показники діяльності підприємства: обсяг реалізації товару, рівень комерційних витрат, показники оборотності і ряд інших. На сучасному етапі в умовах формування ринкових відносин цей вплив особливо посилюється.

Узагальнити все різноманіття охоплених комерційною діяльністю завдань, то комерційна діяльність вирішує на підприємствах наступні завдання: закупівля матеріально-технічних ресурсів сировини, матеріалів, обладнання підприємствами та організаціями різних галузей економіки: матеріально-технічне постачання, комерційне придбання; планування обсягів закупівлі товарів з урахуванням планованого рівня прибутку; планування асортименту і збуту продукції на промислових підприємствах; організація збуту продукції підприємствами-виробниками (комерційна продаж); пошук і вибір найкращого партнера в комерційній діяльності; оптова торгівля і комерційне посередництво по продажу товарів; роздрібна торгівля як форма комерційно-посередницької діяльності.

Можна сказати, що вищеперелічені напрямки комерційної діяльності визначають її поняття та зміст у широкому сенсі слова.

Оскільки головним об'єктом комерційної діяльності є акт купівлі-продажу, тут на перший план виступає розрахункова, грошова і пов'язана з нею правова сторона діяльності менеджера підприємства: визначення ціни товару, що забезпечує максимальний прибуток; висновок і реалізація договорів і контрактів; робота з постачальниками товарів; організація закупівель і продажів товарів тощо.

Узагальнюючи вищесказане, можна сказати, що комерційна діяльність - це діяльність по забезпеченню купівлі-продажу товарів, що супроводжується проведенням відповідних розрахунків, з метою витягання максимально можливого прибутку в умовах існуючих правових норм.

Для забезпечення кінцевої мети підприємництва, що полягає у задоволенні суспільних потреб і реалізації власних матеріальних інтересів (тобто отримання прибутку), необхідна кінцева бізнес операція - реалізація виробленої продукції..

3.6. Види технологічних циклів допоміжного технологічного процесу туристської діяльності

3.6.1. Основний технологічний цикл:

Туристична діяльність відрізняється особливим складом витрат на діяльність, які фірма повинна нести при роботі. У загальному вигляді, витрати підрозділяються на наступні типи:

Виробничі витрати фірми. У цю частку входять витрати туристичної організації на здійснення діяльності. Найголовнішими статтями витрат є: витрати на оплату праці персоналу: оплата орендних відносин в області основних засобів; непрямі витрати безпосередньо не пов'язані з продажами туристичного продукту.

Комерційні витрати. Оскільки реалізація туристичних продуктів просто неймовірна без комерційної організації даних послуг, слід приділити велику увагу комерційним видаткам. У порівнянні з іншими видами діяльності, витрати туристичної організації в області комерції можуть досягати більше 50% загальної кількості витрат.

До складу комерційних витрат традиційно входять:

- Витрати на рекламу та просування туристичного продукту;

- Витрати на представницьку діяльність;

- Інші витрати міцно пов'язані з реалізацією.

Особливість витрат в галузі туризму є відсутність можливості їх знижувати для отримання прибуткової діяльності. Витрати поділяються на фіксовані і змінні. Фіксовані витрати слідують постійною кількістю при будь-якому обсязі реалізації. Все, що пов'язано з змінними витратами буде змінювати в залежності від ступеня і кількості реалізованої продукції.

Прибуток є основним фактором економічного і соціального розвитку не тільки для підприємства, але і для економіки країни в цілому. Тому економічно обгрунтоване планування прибутку на підприємствах має дуже велике значення.

Основними методами планування прибутку є: метод прямого рахунку; аналітичний метод; метод суміщеного розрахунку.

Метод прямого рахунку:

Даний метод найбільш поширений на підприємствах в сучасних умовах господарювання. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції, що випускається. Сутність його в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції у відповідних цінах за вирахуванням ПДВ і акцизів і повної її собівартістю.

Аналітичний метод:

Цей метод застосовується при великому асортименті продукції, що випускається, а також як доповнення до прямого методу, так як він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток. При аналітичному методі прибуток розраховується не за кожним видом продукції, що випускається в планованому році продукції, а по всій порівнянній продукції в цілому. Прибуток по непорівнянної продукції визначається окремо.

Метод сумісного розрахунку:

У цьому випадку застосовуються елементи першого і другого способів. Так, вартість товарної продукції в цінах планованого року і за собівартістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на плановий прибуток таких факторів, як зміна собівартості, підвищення якості, зміна асортименту, цін і ін, виявляється за допомогою аналітичного методу.

Отримання певної маси прибутку визначає ефективність виробництва, проте сама маса прибутку не характеризує, наскільки ефективно працює підприємство. Для цього необхідно масу прибутку «зважити» на витрати підприємства. Цим цілям відповідає показник рентабельності.