3.2.2. Обслуговуючий технологічний цикл

Стимулювання збуту включає в себе ряд засобів комунікації для створення умов негайного зростання збуту на обмежений період часу. Туристичні підприємства і туроператори визнають, що їх продажі і прибуток в значній мірі залежать від того, яким способом вони мотивують турагентів і споживачів. Серед методів просування широко використовуються різні знижки, пільги, конкурси, лотереї, ігри, а також участь у туристичних виставках, ярмарках, безкоштовна роздача сувенірів і т.д. Туристична індустрія тільки починає вдаватися до цих методів з метою підтримки продажів. Наприклад, сьогодні популярні такі методи, як понижена ціна на квитки для однорідних груп, знижки для дітей, літніх людей, студентів, спеціальна ціна на номери в готелях в ''мертвий'' сезон. Активно використовується практика спільної діяльності з виробниками або продавцями товарів повсякденного попиту, за покупку яких в якості призу може пропонуватися турпутівка, спонсорство різних заходів.

Особливе місце серед методик просування займають так зване інтерактивне просування, яке включає програми телемаркетингу і просування в мережі Інтернет.

Стимулювання збуту обходиться компанії дешевше, ніж реклама; воно відповідає поточним потребам споживача, що бажає отримати товар більшої цінності. Реклама та стимулювання збуту здатні працювати спільно, створюючи синергізм, в якому один тип заохочення сприяє підвищенню ефективності іншого.

При реалізації туристичних послуг суб'єкт туристичної діяльності може виконувати обовязки туроператора або турагента. Продаж всіх видів турів або послуг споживачам суб'єкти турдіяльності (туроператори) здійснюють самостійно або через турагентів. При реалізації суб'єктом турдіяльності власного або придбаного на агентських угодах турпродукту, відповідальність сторін за виконанням своїх обов'язків перед партнерами і за якість послуг обумовлюється договорами (контрактами) про співпрацю. Суб’єкти турдіяльності організовують надання турпослуг, керуючись законодавством України та законодавством країн своїх партнерів, і оформлюють при цьому наступні документи:1) договори (контракти) про співпрацю між ними і іншими юрособами, які беруть участь в обслуговуванні туристів; програми турів; калькуляції турів; 2) договори (контракти) між суб'єктами туристичної діяльності і туристами про надання турпослуг; туристські ваучери.

Порядок замовлення і використання бланків ваучера викладено в наказі Держкомтуризму України (нині - Державна туристична адміністрація) від 16 серпня 1996 р. № 40. Бланки ваучерів (путівок) має туроператор, тобто суб'єкт туристичної діяльності, який самостійно формує туристичний продукт. Облік чистих (незамовленних) бланків ваучерів (путівок) з моменту придбання і до їх реалізації відображається в бухгалтерському обліку як бланки суворої звітності.

3.2.3. Допоміжний технологічний цикл

В роботі по проведенню досліджень можуть бути використані як первинні, так і вторинні дані. Первинні - це дані, вперше зібрані спеціально з метою вирішення певної проблеми в туристській середовищі. Вторинні - дані, зібрані раніше з іншими цілями, які можна отримати, просто відвідавши бібліотеку чи інші сховища вторинних даних. Коли дослідники проводять опитування пасажирів круїзів з метою визначення їх відносин і думок, вони таким чином збирають первинні дані. Коли ж вони звертаються до статистичних даних, отриманих з попередніх опитувань і анкетування пасажирів, то вони використовують вторинні дані.

Помилкою є проведення туристських досліджень, спрямованих на одержання первинних даних без перевірки необхідної інформації з наявних вторинних джерел. Лише у випадку, коли після вивчення всіх відповідних вторинних джерел інформації не отримано достатньо даних для вирішення проблеми, можна звернутися до первинних джерел.

Вторинні дані збираються шляхом проведення кабінетного дослідження. За останні 10 років накопичилася велика кількість інформації з туризму, подорожей, відпочинку та дозвілля. Компетентні дослідники в галузі туризму повинні бути добре знайомі з цими джерелами і способами їх знаходження.

Вторинні джерела інформації поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерел відносяться: звіти про прибутки і збитки; балансові звіти; звіти про збут турагентів та інших каналів розподілу; звіти комівояжерів; рахунки-фактури; звіти про попередніх дослідженнях. До зовнішніх джерел інформації належать: офіційно опубліковані внутрішні звіти фірм за показниками продажів, цінами (прайс-листи); видання державних органів по туризму; книги та періодичні видання. Використання державних статистичних даних дає фірмі інформацію про потенційних споживачів, їх купівельної спроможності, розмір ринку, про соціодемографічні характеристики населення (прибуток на людину).