• Радянська археографія в роки Великої вітчизняної війни ( 41 – 45р).

• У роки війни інститут історії партії ЦК КП(б)У було евакуйовано у тил, більшість співробітників інституту пішло на фронт, тому публікаторську роботу було тимчасово припинено. Архівні органи України у роки Вел. Вітчизняної війни були евакуйовані в глибокий тил, де вони продовжували свою роботу, пристосовуючи її до завдань оборони держави. Перед архівними органами України було поставлено завдання, врятувати документальні бази.

• Восени 1941р Архівне управління УРСР створило Центральну оперативну групу з найбільш досвідчених і кваліфікованих архівних працівників, роботою якої керував ЦК КП(б)У. Радянський уряд виділив багато вагонів для відправки найцінніших документів у глибокий тил. Було вивезено до 1,5 млн. справ.

• З 1942р випускаються збірники документів, головним чином, пропагандистського х-ру. Починається підготовка науково – популярної серії однотомних збірок, присвячених великим рос. Полководцям і флотоводцям.

• Серед наукових установ, що займалися публікацією джерел, основну роль відіграли: інститут Маркса – Енгельса – Леніна і Головне архівне управління з підпорядкованими йому архівами. Цей інститут ( М-Е-Л) при ЦК ВКП(б) в період Вел.В війни посилив увагу до справи розповсюдження ідей марксизму – ленінізму та розвитку радянського патріотизму. Одночасно продовжувалась робота по зібранню і публікації багатої літературної спадщини класиків марксизму – ленінізму, документів по історії революційного руху. Інститут підготував і випустив, декілька актуальних тематичних збірників. До їх числа відносяться збірники: «Документы Великой Октябрськой революции». Спільно з Головною редакцією «Історії громадянської війни» в 1943р був випущений збірник «Розгром немецких захватчиков в 1918г.». В період війни, інститут вів велику роботу по підготовці видань початих ще до війни. В 1941р вийшов 11 том «Архіва Маркса і Енгельса».Інститут М-Е-Л вів роботу по підготовці 4-го видання «Сочинений Ленина». В 1942р були випущені 34, а в 1945р – 35 збірники документів присвячені питанням організації молодої радянської республіки.

• Тематика збірників які вийшли в роки війни, головним чином відкликалась на події, що переживав радянський народ. Ряд збірок було присвячено 25 літтю Великої Жовтневої рев-ї. Інші збірники відбивали історію боротьби з нім. Окупантами і Укр., Грузії, боротьбу з білофінськими інтервентами в Карелії в 1918 – 1922рр, героїзм радянських воїнів на фронтах війни. Поступово підвищувалась якість видань документів. Цьому сприяла конференція істориків – архівістів 1943р, на якій були розроблені шляхи розвитку археографії.

• Результатом виконання рішень конференції був випуск в 1945р «Основних правил публікації документів» Державного архівного фонду СССР. Розширенню документальної бази для наукової і особливо, для агітаційної і пропагандистської роботи сприяла діяльність Секритаріата Головної редакції «Історії громадянської війни» і обласних комісій по історії Вел. В війни. Серед документальних видань періоду війни, важливе значення мають публікації Надзвичайної слідчої комісії про злодіяння німецько – фашистських загарбників на рад. землі.

• Радянська археографія з середини 1930хх до 1941р.

• У 1930хх.р приймається рішення публікації творів Маркса і Енгельса мовою оригіналу (німецькою) в 40-ка томах. Було видано лише 12 томів. У кінці 60х у Сх – Німеччині прийняли рішення видати твори М і Е в 40-ка томах. У 1938р прийнято рішення видати 4-те зібрання творів Леніна у 40 томах.

• У 1931р – М. Горький запропонував написати «Историю гражданской войны в 16 томах», цю пропозицію ЦК підтримав. У 1935 – вийшов 1-й том; у 1945 – другий; 1964 – 5-й останній том.

• У 1940р видані документи з історії громадянської війни. В 1936 – створено інститут історії СРСР. 1936р – опубліковано правила публікації документів 15 – 16ст.

• Багато зробив у справі публікації документів, виходець з Полтавщини, академік Греков. Видав близько 30 солідних видань.

Редагування рукопису публікації.

Завдання редактора:

1. Уточнити тему,план публікації;

2. Контролювати роботу колективу;

3. Під його керівництвом визначаються методи і прийоми археографічної підготовки документів;

4. Під його керівництвом визначається принцип і склад науково – довідкового апарату.

Рукопис піддається науковому і літературному редагуванню. Літературна і наукова редакція стосується всього крім тексту документів. Редагуються легенди, науково – довідковий апарат, примітки, коментарі.

Розвиток археографії в Україні і в Росії в кінці 19 на початку 20 століття.

З кінця 19 початку 20 ст археографія в Росії набуває масового характеру. Цей період характеризується діяльністю таких товариств як: РИО – Российское историческое общество(1866р). Члени РИО: Калачов, Грот, Пекарський. На чолі РИО номінально стояв імператор. З 1873р – РИО почало називатися «Императорское РИО». З 1867 по 1916рр, РИО видавало «Сборники РИО». Вийшло близько 148 томів. В них вміщено документи 15 – 19ст. Це товариство видало ще 25 томів «Руского библиографического словаря»,тут близько 60 тисю прізвищ до 1899р.

В АЮЗР документи 14 – 17ст. з історії України, Білорусії, Росії. В цих документах подавалася соціально – економічна історія цих територій і доба Хмельниччини.

В цей період діє АН. З 1872р і зв’язку з 200-сот літтям від народження Петра І, АН вирішує опублікувати «Письма и бумаги Петра Великого». 1-й том вийшов аж у 1877р, а затверджений у 1872,а до революції 1917р вийшло 6 томів (зараз близько 20 томів).

Під кінець 19ст нараховувалось близько 100 членів в Историческом обществе Нестора Летописца. Це товариство було утворене в 1872р.з ініціативи професорів Київського університету і існувало до революції. Це товариство видавало «Записки». Вийшло 24 томи. В них були: документи ,що стосувалися історії України до 1914р.

У 1884р з ініціативи російського археографа Калачова створено в кожній губернії «Губернские учене, архивные комисии». Видавали такі публікації: «Груды», «Сборники», «Известия».

У Львові у 1873р з ініціативи наддніпрянців, було створено «Літературне товариство ім.. Т.Г. Шевченка». Завданням цього товариства була публікація творів укр. письменників, філософів, на укр. мові. З 1892р – це товариство перетворено в наукове (НТШ). Воно видавало свої записки – ЗНТШ. Було видано понад 150 томів. Товариство існувало до осені 1939р, а офіційно було закрите в січні 1940р.

Крім ЗНТШ, наукове товариство видавало літературно – науковий вісник (ЛНВ) з 1898 по 1906р. В свій час ним керував Грушевський.Видавало «Джерела з іст.Укр.-Русі».

НТШ – було свого роду Українською АН. В Україні та Росії, навіть під тиском царизиму, видавалося багато журналів і альманахів. «Русский архив»(1863-1917рр) – 12 номерів у рік. Редактором був Бектєрєв. Виходив з 1882 по 1906р журнал «Киевская старина». Вийшло 94томи.У червні 1989 відновило роботу.

З 1838р в кожній губернії виходила «Губернська газета» і «Пам’ятные книжки». Також діяла Київська археографічна комісія заснована в 1843р.Діяла Петербурська археографічна комісія,в 60-90ті р. видавали «Акти относящієся к іст. Юго-Западной Русі». Археографічна комісія видала «Акты Юго – Западной России»(з 1865 по 1892р – 15 томів). Ці томи редагували Костомаров (11) і Карпов (4).