- •Археографічна діяльність м.М. Бантиш – Каменського.
- •Вибір основного тексту документа для публікації.
- •Види публікації документів, їх характеристика.
- •Виявлення і відбір документів для публікації.
- •Генеалогія списків літопису, їх класифікація та характеристика.
- •Географічний покажчик: його призначення та характеристика.
- •Діяльність Київської археографічної комісії в 1843 – 1859р.
- •Діяльність Київської археографічної комісії в 1859 – 1921рр.
- •Документальні публікації другої половини 18ст. І.І. Голіков.
- •Заголовок документа, його елементи. Призначення заголовка.
- •Іменний покажчик, його призначення і характеристика.
- •Іст Правила публікації документів 19 початку 20ст.
- •Історичні джерела, їх класифікація.
- •Історія дожовтневої історичної бібліографії.
- •Історія радянської історичної бібліографії.
- •Карти, плани, схеми, ілюстрації. Їх призначення і характеристика.
- •Легенда та її елементи. Призначення легенди.
- •Мета складання бібліографії з теми публікації.
- •Наукові товариства в Україні та Росії в 19 на поч. 20ст. Їх роль у розвитку археографії.
- •Науково – довідковий апарат публікації. Його призначення.
- •Науково – довідковий апарат складається з таких елементів:
- •Правила передачі тексту документів XVI – xviIст.
- •Правила передачі тексту іноземною мовою.
- •Правила публікації документів 7 – 16ст.
- •Правила публікації документів xviiIст.
- •Предмет і завдання археографії. Види археографії.
- •Мета і завдання:
- •Примітки та коментарі. Їх призначення та характеристика.
- •Принципи розташування окремих частин і документів публікації.
- •Публікація «Полного собрания законов Российской империи»
- •Радянська археографія в 1920хх.Р і до сер. 1930хх.Рр.
- •Радянська археографія в роки Великої вітчизняної війни ( 41 – 45р).
- •Радянська археографія з середини 1930хх до 1941р.
- •Редагування рукопису публікації.
- •Розвиток археографії в Україні і в Росії в кінці 19 на початку 20 століття.
- •Розвиток археографії в Україні та в Росії в другій половині 19ст.
- •Розвиток археографії в Україні та Росії в п.П 18ст.
- •Розвиток археографії з середини 1950хх.Р до наших днів.
- •Розвиток радянської археографії у післявоєнні роки (1945 – 1956).
- •Роль п.М. Строєва у розвитку археографії в Росії.
- •Складання предметного, термінологічного та хронологічного покажчиків. Їх призначення.
- •Способи відтворення тексту документів.
- •Способи встановлення відсутніх дат в документах.
- •Способи скороченої передачі змісту документів.
- •Типи публікацій документів, їх характеристика.
- •Усунення помилок у тексті документа.
Документальні публікації другої половини 18ст. І.І. Голіков.
Василь Микитович Татіщев(1686 – 1750) написав « Історію Російською» в 5 томах,1 том іст . Рос. 2-5 документи і 186 коментарів.Герельд Фрідріх Міллєр написав «іст.Сибіру» .Новіков Микола Іванович опублікував 2 випуски документів «Древняя російская вівліофіка» 1773-1775 10томів,1778-1781- 20 томів.
Голіков (1735 – 1801р) син купця. Багато їздив. Зібрав близько 1500 записок Петра І і опублікував збірник документів «Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России», спочатку 12 а потім ще 18 томів. Він перший публікуючи пронумерував у валовій нумерації документи. Кожен документ мав заголовок, в якому друкувався адресат, місце складання документа і дата. Публікація документів була викликана розвитком історичної думки в Росії.
У 18ст було поставлено питання про вивчення джерел, виробилися елементи наукової критики. Заслуга археографів 18ст в тому, що вони намітили основні принципи публікації документів.
Заголовок документа, його елементи. Призначення заголовка.
По ньому можна визначити: автора, дату, характер документа. Класичний заголовок складається з: порядкового номера документа у публікації; дата; місце складання(інколи); вид документа;(лист,договір) автор; адресат; зміст.
Якщо друкуються однотипні документи, складається скорочений заголовок («Письма и бумаги імператора Петра Великого»).. Якщо документ уже має заголовок то треба обов’язково його зберегти.
Іменний покажчик, його призначення і характеристика.
Іменний покажчик. До нього вносять:імена,імена і прізвища,імена прізвища і по - батькові, прізвища,псевдоніми, клички, подвійні прізвища.Все в алфавітному порядку.Подвійні прізвища не переставляються.
Іменні покажчики є : глухі, короткі і широкоанотовані.
Глухі – це ті, які містять лише позначення поняття і посилальні дані.
Короткі – посаду, звання.
Широкоанотовані – в них подається максимальна кількість відомостей про особу.
Іст Правила публікації документів 19 початку 20ст.
Встановлюються чіткі зразки офіційних документів,поч.. вживатися штампи з др.. пол.. 19 ст.,скорочення заборо.
Текст документів цього періоду, крім спеціальних видань, друкується за сучасною орфографією;
Штамп бланку не відтворюється, але його елементи використовуються для складання заголовку документа;
Резолюції і помітки відтворюються в хронологічній або логічній послідовності;
Помітки чисто ділового характеру не відтворюються.
Відтворюються підписи осіб під документом і вказується печатка або її відсутність.
Історичні джерела, їх класифікація.
Історичні джерела – це пам’ятки, які виникли в конкретних умовах суспільного розвитку, органічно зв’язані зі своїм часом, в яких так або інакше фіксуються, відображуються реальні явища і факти дійсності. Історичні джерела поділяються на 6 родів:
Речові;
Образотворчі;
Етнографічні;
Лінгвістичні;
Усні;
Письмові.
Ми маємо справу лише з письмовими джерелами. Письмові пам’ятки:
історичні залишки;
історична традиція (розповідні, наративні)