Географічний покажчик: його призначення та характеристика.

До нього відносять назви материків, океанів, країн, морів, міст в алфавітному порядку. Обов’язково в географічному покажчику вказується родова ознака географічної назви (р. Москва, м. Москва). Якщо подається лише частина адміністративно – територіальне позначення, то ми додаємо всю повну назву (напр. с.Ракошино – с.Ракошино, Мукач р-н, Закарпатська область.). Географічний покажчик має довідкове призначення.(елемент довідкового бюро).Якщо в документі є дві назви одного міста то та якої менше посилається до тієї,що домінує.

Діяльність Київської археографічної комісії в 1843 – 1859р.

В 1835р професори просять відкрити археографічну комісію в Києві. Це прохання було відкинуте, оскільки в Україні нема цікавих історичних документів. Генерал – губернатор Бібіков, добився щоб в Києві була створена тимчасова археографічна комісія. З 8 грудня 1843р вона була відкрита.1843-1856 мала 24 члени. Вона підпорядковувалася міністерству внутрішніх справ, Бібіков регулярно доповідав про діяльність комісії. Комісія дістала статус державної наукової установи. Перший голова комісії – Пономарьов, 2-й Судієнко, 3-й Юзидович. За наказом Бібікова, першими членами комісії стали професори Київського університету.

Була організованаперша експедиція в 1844р Учасники П Куліш, Й. Домбровський. У Волинську губернію відправився Домбровський, у Київ – Пантелеймон Куліш. Куліш зібрав відносно мало документів, Домбровський досить багато.(Він обстежив і описав 8 великих архівів а також архіви церков і монастирів. Купував документи у приватних осіб. Привіз близько 80 книг та окремих документів 16 – 17ст.У перший період комісія випустила багато документів, але найпопулярнішими були «Памятники изданние Киевской археографической комисией»-4 випуски.Видавали документи коли на одній отороні друкували оригінальним текстом, а на іншій сучасною мовою,але це було дорого і в 1859 перестали так видавати. Далі видавали «Акти юго-западной Руси».

КАК видавала «Памятники».1845-І том-приватні збірки. 1 відділ редагував Максимович-іст. Луцького православного братства (39док.) 2-й відділ ред..Іванишев-соц.-екон. розв. Укр.та становище селянства (11док.),3-й відділ ред..Іванишев !Материали по ист.Малоросии» (86док.)ІІ том-1846р.1-й відділ-37 док.1615-1787іст. Богоявленського церковного братства,2-й відділ «устав на волоки»1557,і поштовий статут1558,3-й відділ- 17 док.з іст. Визвольної війни за 1650-1655,текст Білоцерківського договору і 2 листи та універсал Б.Хмельницького.ІІ том на нижчому рівні оформлення. ІІІ том-1852публікація документів за тематичними розділами.1-й відділ 14 док. з іст. Львівського братства16-17ст. ред.. Чехович.2-й відділ луцькі та володимирські актові книги,3-й відділ листи ,універсали.

Форми праці комісії:

1. Експедиції;

2. Листування з архівами Москви, Петербургу, Варшави;

3. Члени комісії самі друкували документи;

4. Російські вчені присилали з своїх архівів документи.

Діяльність Київської археографічної комісії в 1859 – 1921рр.

Цей етап діяльності Київської археографічної комісії пов'язаний з виданням «Архива Юго-Западной Росии» (АЮЗР). У др. половині 1850хх.р було відкрито Київський центральний архів давніх актів, де зосередилася основна маса актових книг правобережжя, та величезна кількість окремих документів до поч. 20ст.

Заслуга опрацювання АЮЗР, належить провідному діячеві Київської археографічної комісії, професорові Іванишеву. Остаточно цей план був вироблений в 1857р, а у 1858 затверджений на засіданні комісії.

Перший том першої частини АЮЗР вийшов з друку в січні 1859р. під назвою «Акты, относящиеся к истории православной церкви Юго – Западной Росии». Всього надруковано 123 документи.

У 1861р Іванишев випустив перший том 2-ї частини АЮЗР «Постановления дворянских провинциальных сеймиков в Юго – Западной Росии», де надрукував 41 документ. Опубліковані документи висвітлюють широкий спектр соціально – економічних, політичних питань що обговорювалися представниками укр. шляхти. Особливу цінність мають документи (1649 – 1654рр) національно – визвольної війни, зокрема про заходи шляхти проти повстанців.

Публікації історичних документів та історичних розвідок Іванишева в перших двох томах АЮЗР зачіпали складні питання історії польсько – українських відносин 16 – 17ст.

Видання перших двох томів АЮЗР викликало жваву дискусію. З гострою критикою видань Іванишева неодноразово виступали польські публіцисти. Костомаров.М.І у 1861р на сторінках «Современника» надрукував анонімну рецензію. Виступив проти намагання Іванишева ідеалізувати ставлення простого народу до місцевих укр. феодалів, до Люблінської унії і пояснювати всі суспільні суперечності, виходячи з факту приєднання укр. земель до Польщі. Але й сам Костомаров дуже ідеалізував позитивні наслідки приєднання Укр до Польщі. Річ Посполиту оцінював як взірець демократичного устрою.

Комісії спочатку надали 1428,5 крб лише на оплату чиновникам, на канцелярські потреби на приміщення вона витрачала 1200крб. У 1866р було ухвалено рішення про надання комісії 6000 карбованців.

Реальну наукову роботу пов’язану з відбором джерел та їх підготовкою до публікації, здійснювали головні редактори: Іванишев, Антонович, Владимирський-Буданов.

Найголовніший внесок у формування і розвиток основних напрямків археографічної діяльності комісії в 1860-80хх.рр зробив Антонович. Ним було підготовлено і видано 9 томів АЮЗР, з яких понад 4000 сторінок, 2200 документів, 3 томи літописних пам’яток. Приділяв значну увагу гайдамаччині, козаччині. У 1882р за доносом Юзедовича був звільнений.

Київська археографічна комісія з 1886 – 1916рр видала 34 публікації – 22 томи АЮЗР, три картографічні видання, одну палеографічну працю, том літописів, одне історичне джерело, 2 випуски збірника статей і матеріалів, 2 видання з нагоди 50-річчя комісії.

Особливе місце в публікаціях Київської комісії належить працям Голубєва, відомого історика церкви, професора Київської духовної академії, який видав перші томи АЮЗР. Особливістю видань Голубєва стало те, що вони порушували принципи побудови АЮЗР. До цього часу в серії друкувалися виключно документальні джерела, літературні твори не були властиві складу АЮЗР.

Великою подією в останній період діяльності комісії, став вихід у 1890хх.рр останньої восьмої частини АЮЗР, в якій до 1914р було видано 6 томів. В цій частині концентрувався різноманітний матеріал. У 8-й частині вийшли публікації з етнографії та звичаєвого права, про феодальне та церковне землеволодіння та про шляхи перерозподілу земель між феодалами, насамперед у 16ст.

Таким чином, публікація восьмої частини АЮЗР показала, що на зламі сторіч рамки цього серійного видання стають вузькими і починають зважати публікації джерел і досліджень з нових нетрадиційних проблем історії України. Ця обставина позначилася на створенні у 1911р «Сборника статей и материалов по истории Юго – Западной России».

З 1917 – 1921р Київська археографічна комісія, проводила велику роботу по розповсюдженню своїх видань, які сприяли відродженню української освіти. Комісія підтримувала тісні зв’язки з багатьма науковими та культосвітніми закладами. У 1921р Київська археографічна комісія і археографічна комісія при АН, що виникла в 1919р об’єдналися і було створено археографічну комісію ВУАН (АК ВУАН).