Науково – довідковий апарат публікації. Його призначення.

Всі публікації документів повинні мати науково – довідковий апарат, який допомагає швидше орієнтуватися в опублікованих документах, встановити зв'язок між документами, заповнює пробіли які є у висвітленні фактів і подій, допомагає краще використовувати опубліковані документи; звільняє від наведення чисельних довідок.

Науково – довідковий апарат складається з таких елементів:

• Передмова;

• Примітки і коментарі;

• Покажчики:

• іменний;

• географічний;

• предметний;

• термінологічний;

• хронологічний;

• Список використаний джерел;

• Список скорочень;

• Бібліографія;

• Хроніка;

• Карти;

• Плани;

• Діаграми;

• Ілюстрації;

• Зміст.

Це класичний зразок. Джерелом для складання науково – довідкового апарату служить бібліографія.

У передумові вказується наукове значення видання; склад і зміст видання; прийоми підготовки видання до друку. Класична передмова повинна складатися з двох частин:

• Історично - джерелознавча. В ній обґрунтовується актуальність публікації, вказується коли і де такі документи публікувалися(якщо публікувалися), якщо ні, то вказуємо, що документи публікуються вперше; ця частина має на меті, розкрити зміст документів, показати зв'язок між документами; націлити читача на головне в цій публікації. Передмова не повинна бути дуже великою.

• Археографічна. В ній треба вказати чи це однотомник чи багатотомник(серія); звідки взяті документи(архів, фонди); вказується як передається текст; принцип датування (новий старий стиль.

Передмова видання: структура і завдання.

У передумові вказується наукове значення видання; склад і зміст видання; прийоми підготовки видання до друку. Класична передмова повинна складатися з двох частин:

• Історично - джерелознавча. В ній обґрунтовується актуальність публікації, вказується коли і де такі документи публікувалися(якщо публікувалися), якщо ні, то вказуємо, що документи публікуються вперше; ця частина має на меті, розкрити зміст документів, показати зв'язок між документами; націлити читача на головне в цій публікації. Передмова не повинна бути дуже великою.

• Археографічна. В ній треба вказати чи це однотомник чи багатотомник(серія); звідки взяті документи(архів, фонди); вказується як передається текст; принцип датування (новий старий стиль,в кінці прізвища хто складав.

Якщо видання багатотомне то в І томі є 2 передмови:одна загальна і одна конкретно до даного тому.

Правила передачі тексту документів XVI – xviIст.

З 16 ст. півустав переходить в скоропис, який набув широкого вжитку в 17 – 18ст. Текст суцільний, без розділових знаків. На цей час, встановлюється усне правило(що цілий ряд слів пишеться під титлами).

Правила:

1. Цілий текст пишеться цивільним шрифтом;

2. Букви (и,ь) замінюються на російські. Лише літера (Б-ять) зберігається в документах пізнішого походження;

3. М’який знак вживається за сучасною орфографією, а твердий знак упускається;

4. З великої літери пишуться ще й назви державних та провінційних установ;

5. Оскільки в цей період документи писалися на стовпці, то слід звернути увагу на підписи: підписи на лицевій та зворотній стороні;

6. Передаються помітки.