Радянізація західних областей україни

Масові переселення внаслідок нового розмежування кордонів

Причини:

• Бажання народів проживати в межах власних держав;

• Етнічне протистояння, що виникло в наслідок національного й духовного гноблення українців.

Протягом 1944—1946 рр. 12 млн поляків переселилися з України до Польщі;

520 тис українців з Польщі до України (значна частина направлялася до зрусифікованих південних та східних областей.

Радянізація західних областей України

• Створення владних структур і управлінського апарату:

  • залучення працівників партійно-комсомольського, державного апарату, службовців правоохоронних органів, державної безпеки, інженерно-технічних працівників, спеціалістів сільського господарства, робітників культури й освіти (тільки сільських вчителів — 44 тис.) з інших районів СРСР, переважно Східної України — в 1946 р. місцеві жителі обіймали лише 13 % номенклатурних посад;

  • утворення мережі партійних і комсомольських організацій, формування професійних спілок;

  • для кращого керівництва радянізацією були створені спеціальні відділи по західним областям у республіканських управлінських структурах.

• Індустріалізація:

  • відбудова та реконструкція традиційних галузей (нафтова, побутова, деревообробна);

  • розвиток нових: машинобудівна (Львівський автобусний завод, завод автонавантажувачів, сільськогосподарських машин та ін.), приладобудівна (Львівський завод телеграфно-телефонної апаратури), хімічна, електрична (Львівські заводи електроприладів та електроламп), пошуки нових сировинних і мінеральних ресурсів (сірки, мінеральних вод);

  • формування системи торгівельно-споживчої кооперації.

Підсумок: у 1949 р. діє 2,5 тис. підприємств, за роки IV п’ятирічки кількість робітників збільшилася у 7 разів, а валова продукція промисловості — у 10 разів.

• Колективізація:

  • повільні темпи колективізації (боротьба ОУН-УПА);

  • 1950 р.— рік суцільної колективізації.

Підсумок: 1945 р. — 145 колгоспів, 1950 р. — 7200 колгоспів (93 % кількості селянських дворів).

• Створення міцної соціальної бази:

  • формування владних органів за рахунок вихідців з інших районів СРСР;

  • формування місцевого пролетаріату — опори більшовиків;

  • репресії місцевого населення, частина якого не розуміла чи не погоджувалася з політикою сталінського керівництва (протягом 1944—1952 рр. у східні райони СРСР депортовано більше 500 тис. жителів Західної України): селяни, представники національної інтелігенції, особи, що підозрювалися у зв’язках з націоналістичним підпіллям, священики УГПЦ.

• Духовна уніфікація:

Ліквідація УГПЦ, в якій московська верхівка вбачала потенційного ворога, що заплямував себе співпрацею з нацистським режимом і створював ідеологічне підґрунтя для національно-визвольної боротьби:

11 квітня 1945 р. — заарештовано значну кількість єпископів УГПЦ, на чолі з митрополитом Й.Сліпим.

8 березня 1946 р. — Львівський собор, на якому проголошувалося возз’єднання УГПЦ з РПЦ і ліквідація Берестейської унії (ініціатор — єпископ Гр.Костельник, вбитий через деякий час).

Рух опору в повоєнні роки

Масова колективізація депортація населення, репресії проти мирних жителів, заборона УГПЦ спричинили посилення збройного опору національного підпілля.

Керівник збройної боротьби на українських землях — Роман Шухевич (Т.Чупринка), головнокомандувач УПА, голова Генерального секретаріату УГВР.

1945—1946 рр. — боротьба ОУН-УПА з органами МВС-МГБ, військами, місцевими активістами досягла апогею. Обидві сторони використовували найбрудніші методи. Багато бійців УПА, втративши віру у перемогу, відгукнулося на заклик властей припинити опір та прийти з повинною.

1947 р. — напруга у боротьбі починає спадати.

1948 р. — частина підрозділів УПА перейшла на територію Польщі; деякі загони через Чехословаччину прорвалися в Західну зону Німеччини.

1950 р. — загибель неподалік від Львова Р.Шухевича.

1952 р. — ОУН-УПА як масова організація перестала існувати.

Операція «Вісла»

У 1947 р. у заключну стадію вступив процес виселення українців з південно-східної Польщі. За домовленістю з радянським керівництвом польська влада під прикриттям боротьби з ОУН-УПА у квітні-травні провела широкомасштабну операцію «Вісла», у ході якої українці (близько 150 тис.), що мешкали у прикордонних з СРСР районах (Холмщина, Лемківщина і Підляща), були переселені на захід і північ Польщі, їхнє майно конфісковано, а на кордоні з Радянською Україною утворено так звану «санітарну зону». Переїзд став справжньою трагедією: чимало померло від голоду та хвороб, а на нових місцях їм передавалися найгірші, напівзруйновані господарства та землі.

У ході операції також були знищені великі сили УПА, багато партизан потрапило у полон.

Підсумки: Завдано сильного удару по українським повстанцям ОУН-УПА, населення, що підтримувало їх, було насильницькі переселено; повстанський рух було послаблено, а українські землі в складі Польщі зазнали полонізації.