Україна в період повоєнної відбудови

Адміністративно-територіальні зміни

Дата	Країна, з якою укладено договір	Територіальні зміни у складі України
16 серпня 1945 р.	Польща	Перенос кордону на 5–6 км вглиб України на користь Польщі від «лінії Керзона», а також 30-км територія в районі р. Солонія.
Початок 50-х рр.	Польща	Територія, що прилягала до м. Кристинополя (нині — Червоноград) увійшли до складу Львівської області в обмін на Устрицький район Дрогобицької області.
29 червня 1945 р.	Чехословаччина	Возз’єднання Закарпаття з УРСР.
10 лютого 1947 р.	Румунія	Зафіксовано кордони в межах радянсько-румунського договору 1940 р.

Об’єднання всіх українських етнічних земель у складі УРСР

Українці почали інтенсивніше спілкуватися між собою,

обмінюватися життєвим досвідом, культурними здобутками

Розширення можливостей їх взаємозближення, усвідомлення спільності історичної долі,

необхідності єдності дій в ім’я досягнення кращого життя

Зовнішньополітичні акції УРСР

• 26 червня 1945 р. — у складі інших держав-засновниць ООН підписала Статут; приймала активну участь в роботі її комісії, була членом Економічної та Соціальної Ради ООН, тимчасовим членом Ради Безпеки ООН (1948/49 рр.).

• Участь у роботі Паризької конференції, яка підготувала мирні договори з союзниками Німеччини.

• Була представлена у 20-и міжнародних організаціях (серед них — ЮНЕСКО, МОТ (з 1954 р.)), уклала 65 міжнародних договорів; укріплюються торгівельні економічні зв’язки з країнами радянського блоку та ін.

Підсумок: активна зовнішньополітична діяльність України спряла зростанню її міжнародного авторитету, разом із тим, позиція УРСР не могла бути самостійною й диктувалася з центру.

Внутрішньополітичне становище

Визначалося:

1. масштабами втрат та руйнувань;

2. зростання авторитету більшовицької партії та кількості її членів;

3. відновлення органів Радянської влади — вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад (1947 р.);

4. часткова зміна державної символіки УРСР:

   • деякі зміни у гербі УРСР;

   • введення традиції виконання гімну УРСР (з 1950 р.);

   • новий прапор: двохкольоровий (²/₃ — верхня червона смуга, ¹/₃ — нижня лазурна) із зіркою й серпом та молотом у верхньому куті;

5. Деякі зміни в статусі УРСР у складі СРСР:

   • створення (1944 р.) НКЗС (пізніше — міністерство зовнішніх справ) на чолі з Корнійчуком (пізніше замінений Мануїльським);

   • утворення Наркомату оборони (генерал-лейтенант В.Герасименко), незабаром ліквідований.

Відбудова (2 половина 40-х — 1 половина 50-х рр.) — економічне становище України

Відбудова народного господарства відбувалася за складних умов:

• розгортання «холодної війни» й гонки озброєнь, що вело до:

• поглинення колосальних матеріальних ресурсів;

• відволікання з народного господарства найкращих науково-технічних кадрів, кваліфікованих робітників;

• припинення поставок матеріалів і обладнання;

• відмова СРСР від «плану Маршала»;

• демобілізація солдаті офіцерів, повернення військовополонених і насильно вивезених на роботу до Німеччини;

• падіння виробництва внаслідок демілітаризації народного господарства

1946 р. — прийняття Закону про IV п’ятирічний план відбудови народного господарства (1946–1950), що передбачав відновлення виробничих потужностей України й доведення валової продукції у 1950 р. до 113 % проти 1940 р.

передбачав	відкидав
відновлення моделі розвитку господарства з традиційними плановими компонентами; домінування кількісних показників, «валу»; жорстка централізація; орієнтація на важку промисловість, всі інші галузі фінансувалися за залишковим принципом; «ножиці цін» на промислову та сільськогоспо-дарську продукцію; жорстка трудова дисципліна.	ринкові елементи; приватну власність; конкуренцію; механізм економічного стимулювання трудящих; співпраця й інтеграція з розвинутими країнами світу.

Особливості відбудови промисловості

• збереження адміністративно-командної економічної системи ;

• пріоритетний розвиток важкої промисловості за рахунок інших галузей (пріоритет: вугільна промисловість (шахти Донбасу), електроенергетика (Дніпрогес та ін.), металургія («Азовсталь», «Запоріжсталь» та ін.), машинобудування (ХТЗ та ін.));

• форсовані темпи;

• відсутність матеріальних стимулів у трудящих — жорстка трудова дисципліна;

• використання внутрішніх ресурсів та резервів (джерела):

  • героїчні зусилля народу;

  • ресурси Східних районів СРСР;

  • репарації;

  • використання безкоштовної праці в’язнів ГУЛАГУ та військовополонених.

Підсумки: на початку 50-х рр. відновлено довоєнний промисловий потенціал України.

Наслідки:

• Україна зайняла своє традиційне місце паливно-металургійної бази СРСР;

• поглиблення дисбалансу в розвитку важкої промисловості з одного боку та легкої промисловості сільського господарства з іншого;

• використання застарілих технологій зумовило подальший екстенсивний розвиток народного господарства СРСР.

Складнощі відбудови сільського господарства

• форсування виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення фабрик сировиною, населення міст продовольством, покриття імпортних потреб ряду країн Східної Європи;

• другорядна галузь, за рахунок якої фактично розвивалася промисловість:

  • неадекватний обмін між містом та селом;

  • обов’язкові поставки державі поглинали майже весь врожай;

  • недостатні капіталовкладення, низька технічна оснащеність колгоспів;

• селяни знаходилися у найважчому становищі:

  • жорстка експлуатація (ненормований робочий день з низькою оплатою, форми приму щеня — судово-адміністративні: 1948 р. — Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності...»);

  • непосильні податки на селянські підсобні господарства;

  • відсутність паспортів (неможливість виїжджати з села без спеціального дозволу, що ставило селян у залежність від місцевої влади);

  • відсутність соціального захисту (відсутні пенсії, допомога через хворобу та т. ін.);

• голод 1946—1947 рр.:

Причини: посуха, трагічні наслідки якої були посилені антинародною політикою центральної влади (хлібозаготівлі);

Масштаби: 13 центральних та південних областей України.

Наслідки: близько 1 млн чоловік померло, близько 3 млн страждали на дистрофію й анемію, зафіксовані випадки людожерства й трупожерства.

Підсумки:

1. Відбудова сільського господарства проходила повільно і тільки ціною надзвичайних зусиль селянства напри кінець п’ятирічки вдалося досягти довоєнного рівня.

2. Колгоспне селянство залишалося в ролі державних кріпаків.

Наслідки: хронічне відставання сільського господарства, переваження кризових явищ.