Необхідність радикальних перетворень і і етап

Червневий (1987) пленум ЦК КПРС намітив нові шляхи розв’язання поставлених завдань:

• встановлення контролю народу над господарським життям;

• передача економічної влади працівникам.

Для цього → розробити правові і економічні основи стимулювання розвитку державного і іншого секторів народного господарства → перетворення частини державних підприємств в орендні, кооперативні, акціонерні, приватні, змішані, а також з участю іноземного капіталу + підвищення самостійності державних підприємств (2 модель госпрозрахунку — з початку 1989 р.).

Причини провалу реформ 1987 р.:

1. Невпевненість і боязливість в проведенні реформ.

2. Опір центрального апарату введенню ринкових механізмів.

3. Сплеск інфляції внаслідок непродуманої фінансової, кредитної й інвестиційної політики.

4. Посилення розбалансування народного господарства, розрив економічних зв’язків в умовах диктату державою цін за відносної свободи економічної діяльності.

5. Кооперативи (удільна вага складала всього 1,1%) були не в змозі покращити становище:

1. значна орієнтованість на надання послуг не населенню, а державі;

2. створювалися не на новому місці, а замість державних підприємств;

3. залежність від сировини, яку отримували від держави;

4. культивування в масах антикооперативних настроїв.

6. Невміле проведення антиалкогольної компанії, в наслідок чого з 1985 р. по 1989 р. в країні було знищено 265 тис. га виноградників, з товарообміну було вилучено 89 млрд. крб.

З агострення боротьби навколо економічної реформи (1990 р.) і іі етап.

Головне питання: можливість співіснування ринку і соціалізму, господарської свободи і державного контролю.

Проекти: 1) Л.Абалкіна: передбачала підвищення цін → ВР СРСР відкинула.

2) С.Шаталіна, Г.Явлінського: «500 днів» → що лякало консервативну більшість ВР СРСР → відкинуто.

Затверджено: «Основні напрямки стабілізації народного господарства й перехід до ринкової економіки» — нежиттєздатний симбіоз обох варіантів з переважанням старих директивних методів.

П огіршення економічного становища, посилення негативних тенденцій:

• зростання темпів в інфляції, падіння вартості карбованця, що перестав виконувати свої функції;

• поглиблення дефіциту державного бюджету;

• поширення натурального (бартерного) обміну;

• зривання планових поставок;

• зупиняються підприємства;

• падіння продуктивності праці;

• збільшення спрацьованості основних виробничих фондів;

• послаблення економічних зв’язків між підприємствами і галузями;

• втрата центром важелів управління господарством;

• з береження кризи в с/г.

Падіння обсягів виробництва, скорочення внп —

на Україні на 1,5% ( в СРСР в цілому: 4%) —

вперше за післявоєнний час.

Причини провалу економічних реформ:

1. опір командно-адміністративної системи, спиралося на директивні методи ведіння господарства;

2. відсутність альтернативних форм власності за умов монопольного становища державної власності в економіці;

3. безсистемна, непродумана перебудова господарства привела до сплеску інфляції й розриву господарських зв’язків.

Ринкова економіка — економіка, яка не пов’язана з плановими завданнями й орієнтована на конкуренцію, розвиток ринкових відносин.

Проголошення незалежності України

	перехід від одних методів управління до інших; шахтарські страйки (літо 1989 р.; березень-квітень 1991 р.); вкрай непослідовна політика центру; нерішучість ВР УРСР у вирішенні проблем республіки; розрив економічних зв’язків між республіками;
духовне розкріпачення: посилення інтересу до історії, літератури, мистецтва України; відродження релігійного життя в Україні;		погіршення економічного становища: національний доход і продуктивність праці в Україні впали на 8 %; промислове виробництво — більше ніж на 4 %; 40 млрд. державний дефіцит бюджету; зростаюча інфляція;	загострення соціальних проблем: невиконання програми забезпечення житлом; підвищення мінімуму зарплати і пенсій не дало ефекту через загальне зростання цін; товарний дефіцит привів до виникнення в 1990 р. системи купонів (цукор, масло, тютюн та ін.).

радикалізація народних мас;

+

сповзання партійного керівництва вправо;

+

зростання національної свідомості;