Грошова система Київської Русі

Розвиток грошової системи на українських землях пов’язаний з активними торговельними відносинами. Природа Київської Русі була дуже щедрою і люди завжди знаходили еквівалент для обміну, щоб придбати будь-який товар на внутрішньому ринку чи в іноземців-купців. Проте шкури, зерно, хутро, віск, мед та інші продукти не могли довго бути засобом обігу, бо їм властиві всі вади й незручності, які виникають в обмінних відносинах на натурально-речовій основі. Натуральні розрахунки поступово замінювалися грошовими одиницями.

Товарно-грошовий обмін на українських землях тривалий час здійснювався за допомогою іноземних грошей.

Монети іноземних держав, що були в обігу на українських землях

• Грецькі аси (бронзові монети, найбільшого поширення набули на території Північного Причорномор’я у V ст. до н.е.).

• Римські денарії (мідні, пізніше срібні монети, ІІІ ст. до н.е. у Олівії та Херсонесі).

• Грецькі статери (золоті та срібні монети, ІІІ ст. до н.е., розповсюджені у Феодосії та на території Придністров’я).

• Арабські дихреми (срібні монети, VІІ ст., у західних та східних українських землях).

• Візантійські фоліси (мідні монети, ІХ ст., розповсюджені на західних та північних територіях).

• Візантійські міліарисії (срібні монети, Х ст., розповсюджені у західних, східних та північних українських землях).

• Західноєвропейські денари (мідні пфенінги, англосаксонські пенні, угорські та чеські денарії, почали потрапляти на територію Північної та Північно-Східної Русі у ХІ ст.

Перші давньоруські монети з’явилися наприкінці Х – початку ХІ ст. Зразком слугували візантійські монети – золоті соліди Василя ІІ та Константина VІІ. Їх почали карбувати при дворі Володимира Святославовича. Перші грошові знаки нарекли златниками, трохи згодом з’явилися срібляники (кілька типів).

Всі номінали «кунної» грошової системи Київської Русі об’єднувалися гривнею – грошово-ваговою та грошово-рахунковою.

Існувало три основні види срібної грошово-вагової гривні: київська (140-160 г), чернігівська (196-204 г), новгородська (в середньому 204 г).

Грошово-рахункова гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася ще кунною гривнею, тому що кожному виду хутра відповідала монета або її певна частина. Спочатку вагова і кунна гривні були однаковими, та з початку ХІІ ст., внаслідок нестабільної ваги лігатури імпортованих монет до срібної вагової гривні почали прирівнювати чотири гривні кун.

Данина, подать, мито були основним джерелом наповнення княжої скарбниці. Запровадження власної грошової одиниці вплинуло на зародження фінансових відносин у Київській Русі та їх подальший розвиток.

Управління коштами держави перебувало у виданні самого князя, скарбниця якого не була відокремлена від державної. Контроль за сплатою податків здійснювали княжі агенти (тіуни): митники, вирники, мостники, городники, осьмники, метальники.