Зародження кредитних відносин у державах Стародавнього світу

Держави Стародавнього світу здійснювали активну як внутрішню, так і зовнішню торгівлю. Саме це, а також необхідність зберігання грошей, цінностей поступово призвело до виникнення банківської справи.

Початково банківські операції у державах Стародавнього світу здійснювалися окремими храмами. Торговці, приватні особи і навіть цілі міста віддавали свої гроші на зберігання до скарбниць храмів, недоторканість яких гарантувалася шанобливим становленням до релігії.

З часом банківські операції у державах Стародавнього світу починають здійснюватися окремими приватними особами (трапезами у Греції, менсаріями та нумулярами у Римі), що поступово ставали крупними банкірами, посередниками у торгових операціях, власниками значних капіталів.

Внаслідок інтенсивного розвитку ремісництва й торгівлі зростали відповідні потреби в обмінних операціях і кредиті, що спонукало крім храмів, і приватних осіб здійснювати банківські операції. У Греції цих осіб називали трапезитами (від грец. «трапеза» - стіл), оскільки спочатку банківські обороти полягали в розміні готівкових грошей, що здійснювалися за столами на ринках.

Трапезити надавали кредити як із своїх власних грошей, так і за рахунок інших клієнтів. Перша письмова згадка про трапезу датується приблизно 520 р. до н.е., але вже до кінця століття обмінні трапези стали за своєю суттю банками.

Кредитні операції були побудовані на принципах: платності (10-36% річних), строковості, поверненості та забезпеченості. Об’єктами застави були вантажі, під які брався кредит, кораблі з товарами, земельні ділянки, нерухомість та інші цінності. У кредитуванні перевагу надавали фінансуванню торгівлі й підприємницької діяльності.

Перший етап (за стародавніх часів) еволюційного розвитку фінансів – це

В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших Стародавніх державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

За відсутності постійного державного апарату у державах Стародавнього світу не було і системи формування доходів та витрат таких держав. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництва, збільшується й роль фінансів.