Вступ………………………………………………………………..

4

Тема 1. Концептуальні основи адміністративного менеджменту..

5

Тема 2. Системні аспекти державного управління………………...

23

Тема 3. Функції державного управління…………………………..

52

Тема 4. Методи адміністративного менеджменту…………………

78

Тема 5. Організація діяльності апарату державних органів управління………………………………………………………….....

Додатки……………………………………………………………….

102

125

Список використаних джерел ………………………………………

130

Менеджмент (за Оксфордським словником англ. мови) – це спосіб, манера спілкування з людьми влада та мистецтво управління уміння особливого роду і адміністративні навики орган управління, адміністративна одиниця інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення.

Менеджмент – це сукупність процесів планування, організації, мотивації і контролю, спрямований на те, щоб сформувати і досягти цілі організації через інших людей. Менеджмент розглядається як форма практичної діяльності, що пов’язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що забезпечують постійний розвиток організації.

Адміністративний менеджмент – сучасний стиль управління, що принципово відрізняється від бюрократичних форм і методів, побудований на засадах демократії з мінімізованим втручанням держави в усі сфери суспільного буття, за винятком надання відсутніх на ринку послуг.

Адміністративний менеджмент – суспільна наука, яка вивчає державне управління, управлінські процеси, взаємовідносини між органами виконавчої влади, а також їх взаємодію із зовнішнім середовищем.

Адміністративний менеджмент як навчальна дисципліна може бути подана у вигляді напрямів, до ключових з яких слід віднести наступні:

• методологія, аналіз базових понять і концепцій;

• історія і становлення адміністративної думки, науки;

• сучасна теорія адміністративного управління;

• системний аналіз і різні підходи до вивчення (державно-адміністративне управління як система);

• адміністрування як процес, процедури і взаємовідносини в державних установах;

• адміністративний менеджмент як політика і стратегія проведення адміністративних реформ.

Державно-адміністративне управління — підзаконна виконавча і розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Під діяльністю органів державної влади розуміється діяльність всіх гілок законодавчих, виконавчих та судових органів державного управління з організації суспільного життя.

Сутність державно-адміністративного управління проявляється в його особливостях:

• другорядний, підзаконний характер;

• організуючий характер;

• систематична, неперервна діяльність, направлена на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток;

• універсальний характер в часі та просторі, тобто здійснюється завжди і кругом, де функціонують людські колективи;

• суб'єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу;

• у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна міць: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються;

• наявність великого державного апарату;

• підконтрольний характер діяльності.