Доходи, податки та видатки держав Стародавнього світу

Основним джерелом наповнення скарбниць держав Стародавнього світу були податки та данина.

Податки відомі здавна, ще на зорі людської цивілізації вони були пов’язані з необхіднішими суспільними потребами. У державах Стародавнього світу вони мали обов’язковий характер сплати. Податки сплачувались у натуральній (товарами, продукцією) та грошовій формах.

У Стародавньому Римі була дуже розвинена податкова система, що складалася з державних та місцевих податків, а також з прямих та непрямих податків. Суми податків визначали обрані урядовці-цензори та переглядалися кожні п’ять років. Існувала розгалужена система податкових пільг для окремих категорій громадян (професійних солдат та їх найближчих родичів, тощо), місцевостей (міст та провінцій, які активно підтримували правителя держави та ін.). За часів правління Августа Октавіана (63-14 рр. до н.е.) у всіх римських провінціях були створені фінансові установи, що здійснювали контроль за оподаткуванням.

Основні види податків, що справлялися у Стародавньому Римі

1.

Ценз (податок на доходи), що сплачувався на основі клятвеної заяви громадян про свій майновий та сімейний стан цензорам.

2.

Державний податок, який сплачувався як жителями міст, так і провінцій під час проведення війн.

3.

Комунальні податки та платежі, що регулярно сплачувалися тими, хто прожив поза Римом.

4.

Торговельні збори, види яких та ставки за якими були диференційовані і залежали від виду товарів або продукції, що продавалися.

5.

Десятинні податки з рудних і соляних копалин, які стали основним джерелом доходів для таких римських провінцій, як Іспанія та Македонія.

6.

Поземельний податок, ставка якого у середньому становила одну десяту доходів від земельної ділянки.

7.

Податки на власність (нерухомість, велика рогата худоба, раби, інші цінності).

8.

Подушна подать, що сплачував кожен житель провінції.

9.

Податок зі спадщини, яким обкладалися лише громадяни Риму. Ставка податку – 5%. Податок був цільовим. Отримані кошти направлялися для пенсійного забезпечення професійних солдат. Їхні найближчі родичі були від цього податку звільнені.

10.

Митні платежі, які були дуже різноманітні. Наприклад, мита на всі товари, які вивозять або ввозять на продаж сплачувались в усіх провінціях. Величина мит диференціювалася, в середньому ставка становила 5%.

11.

Податки на розкіш.

12.

Податок з обігу (акциз на внутрішнє споживання), ставка якого складала 1%.

13.

Особливий податок з обігу при торгівлі рабами. Ставка податку становила 4% від ринкової вартості рабів.

14.

Податок на звільнення рабів – 5% від їхньої ринкової вартості.

15.

Акциз на сіль.

16.

Промисловий податок.