3.2. Принципові системи регулювання товарних запасів

Розглянута класична задача управління запасами ілюструє загальний теоретичний підхід до задачі регулювання запасів. У практичній діяльності організації й служб маркетингу використовуються більше прості принципові системи регулювання товарних запасів, засновані на різних стратегіях поповнення запасів, тобто на певних правилах цього поповнення, виражених у досить загальній формі. Параметрами їх є величина наявних на складі запасів, припустимі коливання рівня запасів, розміри замовлення на поповнення запасів, його періодичність та ін. Системи розрізняються між собою залежно від того, які з параметрів обрані в якості регулюючих.

Найпоширенішою є система з фіксованим розміром замовлення, у якій розмір замовлення на поповнення запасів є постійною величиною, а чергова партія товару надходить при зменшенні наявних запасів до певного критичного рівня – точки замовлення. Регулюючими параметрами виступають точка замовлення( тобто фіксований рівень запасу, при зниженні до якого організується заготівля чергової партії товару) та розмір замовлення (тобто величина партії поставки). Дану систему часто називають «двохбункерною», тому що при її застосуванні запас зберігається як би у двох бункерах: у першому – для задоволення попиту протягом періоду між фактичним поповненням запасу і датою наступного найближчого замовлення, а в другому – для задоволення попиту протягом періоду від моменту подачі замовлення до надходження чергової партії товару (у другому бункері зберігається запас на рівні точки замовлення).

При системі з фіксованою періодичністю замовлення замовлення на чергову поставку товарного запасу повторюються через рівні проміжки часу. Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, виходячи із цього, визначається розмір замовляється партії, при цьому запас поповнюється щораз до певного рівня, який не перевищує максимальний. Таким чином, регулюючими параметрами цієї системи є: максимальний рівень запасів, до якого здійснюється їхнє поповнення, та тривалість періоду повторення замовлень. Таку систему ефективно використовувати, коли є можливість змінювати обсяг замовлення, а витрати на оформлення будь-якого замовлення невеликі. Одним з її достоїнств можна вважати можливість періодичної перевірки залишків на складі і відсутність необхідності вести систематичний облік руху залишків. До недоліків відноситься те, що не виключається можливість недостачі товарних запасів.

У системі із двома фіксованими рівнями запасів і з фіксованою періодичністю замовлення встановлені верхня і нижня межі припустимого рівня запасів. Крім максимального верхнього рівня встановлюється нижній (точка замовлення). Якщо розмір запасу знижується до нижнього рівня ще до настання фіксованого часу поповнення запасу, то робиться позачергове замовлення. В інших випадках система функціонує як попередня система. У справжній системі є три регулюючі параметри: максимальний рівень запасу, нижній рівень запасу (точка замовлення) та тривалість періоду між замовленнями. Перші два параметри є постійними, а третій може змінюватись. Розглянута система є більше складною в порівнянні з попередньої, однак вона дозволяє виключити недостачу товарного запасу. Недоліком її є те, що поповнення запасів до максимального рівня не може проводитися незалежно від фактичної витрати запасів.

Систему із двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення називають також системою (стратегією), або системою «максимум–мінімум». Вона усуває недолік попередньої системи і є її модифікацією. У ній два регулюючі параметри: нижній (критичний) і верхній рівні запасу.

Введемо позначення: – величина запасів для ухвалення рішення про їх поповнення, – величина поповнення, – величина запасів після поповнення, тоді стратегія управління запасами задається умовами

(3.7)

Поповнення не відбувається, якщо наявний рівень запасів більше критичного ; якщо ж наявний рівень менше або дорівнює , то приймається рішення про поповнення запасу обов'язково до верхнього рівня , так що .

Приклад 3.2. При поповненні запасів певного товару на складі служба маркетингу магазину дотримується стратегії при і . Потрібно визначити, на яку кількість треба оформити замовлення, якщо в момент ухвалення рішення про замовлення на складі є наступна кількість товарів:

а) 40; б) 70; в) 150; г) 10; д) 290.

Розв’язок: Відповідно до формули (3.7) величина у кожному з розглянутих випадків буде дорівнювати наступній кількості товару:

а) 260; б) 0; в) 0; г) 290; д) 0,

тобто у випадках б), в) і д) замовлення на поповнення запасу товарів не оформляється.

Розглянуті вище системи регулювання запасів припускають відносну незмінність умов функціонування цих систем. На практиці така сталість рідко має місце, що викликано змінами потреби в товарних запасах, умовами їх поставки і т.д. У зв'язку з цим виникає необхідність створення комбінованих систем з можливістю саморегулювання (адаптації до умов, що змінилися), тобто із змінними періодичністю і розміром замовлень, що враховують стохастичні (недетерміновані) умови. У кожній такій системі встановлюється певна цільова функція, що служить критерієм оптимальності функціонування системи в рамках відповідної економіко-математичної моделі управління запасами.

Одним з елементів цільової функції при побудові саморегулюючих систем є витрати по організації замовлення і його реалізації, починаючи з пошуку постачальника і закінчуючи оплатою всіх послуг з доставки товарних запасів на склад. Частина видатків, пов'язаних з організацією замовлень, залежить не від їх розміру, а від річного об’єму діяльності підприємства. Видатки, пов'язані з реалізацією замовлення, залежать від замовленої партії, причому розраховуючи на одиницю товару, вони зменшуються при збільшенні розміру партії.

Іншим елементом цільової функції є витрати на зберігання запасу. Частина витрат зберігання носить постійний характер (плата за оренду приміщень, за опалення), інша ж знаходиться в прямої залежності від рівня запасів (видатки на складську переробку товарних запасів, втрати від псування, витрати обліку). При розрахунках на основі економіко-математичних моделей управління запасами звичайно користуються питомою величиною витрат зберігання, що дорівнює витратам на одиницю збереженого товару в одиницю часу. При цьому передбачається, що витрати зберігання за календарний період пропорційні розміру запасів і тривалості періоду між замовленнями і обернено пропорційні кількості замовлень за цей період.

Третім елементом цільової функції є втрати через дефіцит, коли постачальницько-збутова організація несе матеріальну відповідальність за незадоволення бажань споживачів через відсутність запасів. Наприклад, при незадоволеному попиті постачальницько-збутова організація може зазнати збитків у вигляді штрафу за зрив поставки. Імовірність дефіциту – це очікувана відносна частота появи випадків недостачі товарної продукції протягом більш-менш тривалого інтервалу часу. Як правило, ймовірність дефіциту визначається відношенням розподілу числа днів, коли товар на складі відсутній, до загального числа робочих днів (наприклад, у році).