7.2. Кореляція рангів та її вимірювання

Експертні методи оцінювання широко застосовують для розв'язання складних, суперечливих і багатокритеріальних проблем в соціально-економічних, виробничих та інших областях людської діяльності при вивченні взаємозв'язків показників або узагальнених факторів, які не мають кількісного вимірювання. Це різного роду соціологічні, психологічні, соціально-економічні показники, що впливають на досліджуваний процес або явище. Наприклад, діяльність торговельних підприємств без сумніву залежить від таких узагальнених факторів як невдосконаленість господарських взаємовідношень з постачальниками, невідповідність якості і асортименту товарів запитам споживачів, невдосконаленість системи вивчення попиту і помилки в заявках тощо. Ці показники неможливо виміряти точно або взагалі неможливо виміряти, однак застосування експертних методів дозволяє порівнювати такі показники між собою і розташовувати їх у порядку убування або зростання певної якості.

При вивченні не вимірюваних показників важливим є встановлення їх значущості, вибір найсуттєвіших серед них за ступенем впливу на процес, усунення негативних впливів і посилення позитивного впливу. При підготовці рішень досліджуваних проблем застосовують не тільки якісний аналіз, але і залучають кількісні оцінки, що дозволяють виробити оптимальні стратегії поведінки. Для кількісної оцінки не вимірюваних факторів застосовують математичні методи аналізу експертних оцінок.

Визначення узгодженості думок експертів проводять шляхом обчислення числової міри, що характеризує ступінь близькості індивідуальних думок. Аналіз значення міри узгодженості сприяє виробленню правильного судження про спільний рівень знань по розв'язуваній проблемі і виявленню угруповань думок експертів. Якісний аналіз причин угруповання думок дозволяє установити існування різних поглядів, концепцій, виявити наукові школи, визначити характер професійної діяльності і т.п. Всі ці фактори дають можливість більш глибоко осмислити результати опитування експертів.

Одержувані від експертів думки часто виражені в певній порядковій шкалі. При цьому експерт може сказати, що один тип продукції буде більш привабливим для споживачів, чим інший, один показник якості продукції є більш важливим, ніж інший, перший технологічний об'єкт більш небезпечний, ніж другий і т.д. Але він не в змозі визначити, у скільки разів або на скільки більше важливий (відповідно, більше небезпечний). Тому експертів часто просять дати упорядкування об'єктів експертизи, тобто розташувати їх у порядку зростання (або, точніше, не убування) інтенсивності характеристики.

Ранжирування – це процедура упорядкування об'єктів вивчення, що виконується на основі принципу переваги.

Рангом назвають порядковий номер значень ознаки об'єкта експертизи, розташованих у порядку зростання або убування їхніх величин.

За допомогою системи рангів експерти оцінюють силу впливу кожного фактору на обраний для дослідження показник. Заздалегідь обумовлюється порядок розподілу рангів. Наприклад, домовляються, що найбільший ранг слід присвоїти самому значущому фактору. Взагалі принцип нумерації значень досліджуваних ознак є основою непараметричних методів вивчення взаємозв'язку між соціальними явищами і процесами. Кожного з експертів опитують, запропонувавши їм розташувати фактори за ступенем значущості, тобто проранжувати їх.

Вважають, що число факторів не повинно перевищувати 15, інакше їх оцінка може бути утруднена. Якщо факторів більше, то спочатку проводиться відсів найменш суттєвих шляхом попарних порівнянь факторів між собою.

При використанні експертних оцінок звичайно припускається, що думка групи експертів є надійнішою, ніж думка окремого експерта. Хоча у деяких теоретичних дослідженнях відмічається, що це припущення не є очевидним. Кожен експерт висловлює свою суб'єктивну думку про значущість факторів, в результаті обробки великого числа суб'єктивних думок проявляється об'єктивна тенденція впливу факторів.

Для забезпечення об'єктивності оціночних результатів кількість експертів повинна бути досить великою – в два-три рази більшим числа факторів. Однак, досить часто організують експертні дослідження, в яких приймає участь тільки два експерти (чи дві групи експертів).

Для обробки результатів проведеного експертного оцінювання, що представлені у вигляді упорядкованих ранжувань окремих експертів, застосовують методи теорії рангової кореляції. Ці методи здатні визначати усереднений показник думок комісії експертів, виявляти збіги індивідуальних рангових показників, здійснювати визначення ступеня узгодженості думок групи експертів, що приймають участь у випробуванні.

Методи рангової кореляції реалізують в три етапи.

Перший етап – визначення системи рангів; привласнення кожним експертом рангу кожному фактору; обчислення суми рангів, а потім середньої величини рангу для кожного фактору; впорядкування факторів за убуванням середньої рангів (ранжування факторів).

Другий етап – проведення ступеня узгодженості думок експертів за наявним розподілом факторів по їх значущості впливу на показник; обчислення коефіцієнтів рангової кореляції (парної або множинної) для кожного фактору.

Третій етап – встановлення значущості коефіцієнтів рангової кореляції. У випадку значущості дослідження вважають завершеним і визначають найвпливовіші на досліджуваний процес фактори і фактори, які за думками експертів, здійснюють найменший вплив на цей процес, та розробляють організаційні рішення для посилення позитивного впливу факторів і усуненню негативних наслідків. У випадку, коли коефіцієнти рангової кореляції свідчать про низьку ступінь узгодженості думок експертів, слід знову вивчити фактори, змінити (частіше збільшити) кількість експертів або визнати відсутність направленого впливу факторів на досліджуваний в цьому експерименті показник.